28/07/2026
28 липня – День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Вся Україна вшановує пам’ять українських військовослужбовців, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в боротьбі за незалежність, державний суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської окупації. Увічнення їхнього героїзму, громадянської відваги, стійкості, самовідданості та сили духу є нашим щоденним і вічним обов’язком.
Ця дата закарбована в пам’яті та серцях всієї України на честь тих Захисників та Захисниць України, які обороняли місто Маріуполь та за наказом вищого військового керівництва України вийшли із заводу “Азовсталь” у період з 16 по 20 травня 2022 року, але всупереч домовленостям та гарантіям щодо збереження життя та здоров’я внаслідок теракту на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 у селищі Оленівка Донецької області у ніч з 28 на 29 липня 2022 року були страчені російськими окупаційними військами.
Систематичні злочини проти українських полонених стали складовою воєнної практики держави-агресора. Катування електричним струмом, розстріли, сексуальне насильство, голод, відмова в медичній допомозі та у зв’язку з рідними, використання людей як живого щита та інструмента пропаганди – це не окремі ексцеси, а свідома та керована політика. Такими діями російська федерація грубо порушує Женевські конвенції, Конвенцію ООН проти катувань, Римський статут Міжнародного кримінального суду та самі підвалини людяності. Це – воєнні злочини та злочини проти людяності, які не мають терміну давності і про які Україна зобов’язана говорити світові доти, доки кожен винний не постане перед правосуддям.
Методи, якими сьогодні діє російська федерація, є прямим спадком московської деспотії, що завжди будувала владу на страху та знищенні непокірних. Опричнина Івана Грозного, каральні експедиції російської імперії проти українського козацтва, Соловки, Сандармох і Биківня доби срср, планомірне винищення цивільних під час Голодомору та депортацій – усе це ланки одного ланцюга. Тортури, страти без суду та наругу над беззахисними москва завжди підносила як норму державного управління. Спадкоємність цих методів – це задокументований історичний факт, який Україна засвідчує власною кров’ю.
Ми пам’ятаємо всіх страчених, закатованих і знищених у полоні. Ми схиляємо голови перед їхньою мужністю, громадянською відвагою та незламністю духу. Ми віримо в повернення кожного нашого воїна. І в силу кожної родини, яка чекає.
Вічна шана Героям, які віддали життя за незалежну, соборну та демократичну Україну. Ми пам’ятаємо. І не пробачимо.
Слава Україні!
