14/07/2026
A story from our DTS outreach team!
“This week, our team partnered with a local church to serve at a children’s camp in Khmelnytskyi. It was a week full of games, dancing, laughter, conversations, and lots of tired feet.
On the last day, one of our team members was helping a six-year-old boy tie the drawstring on his shorts. He asked who had tied it that morning.
“My mom,” the boy replied.
Then he asked his dad’s name.
The little boy smiled and quietly said, “I forgot.”
A moment later, his brother explained that their father is currently serving on the front lines. Eventually, the boy remembered his dad’s name, but that brief moment stayed with our team member.
It was a reminder that while we can’t change these children’s circumstances, we can show up with love, care, and the hope of Jesus.
Sometimes the greatest ministry isn’t doing something extraordinary, it’s simply being present.”
…….……………………………….……
Історія від нашої команди DTS, яка зараз на практиці!
«Цього тижня наша команда у співпраці з місцевою церквою працювала в дитячому таборі у Хмельницькому. Це був тиждень, сповнений ігор, танців, сміху, розмов і дуже втомлених ніг.
В останній день один із наших студентів допомагав шестирічному хлопчику зав’язати шнурок на шортах. Він запитав, хто зав’язав його того ранку.
«Мама», — відповів хлопчик.
Потім він запитав, як звати його тата.
Хлопчик посміхнувся й тихо сказав: «Я забув».
За мить його брат пояснив, що їхній батько зараз служить на передовій. Зрештою хлопчик згадав ім’я свого тата, але той короткий момент запам’ятався нашому студенту.
Це нагадало нам, що хоча ми й не можемо змінити обставини, в яких живуть ці діти, ми можемо бути поруч із ними, даруючи любов, турботу та надію в Ісуса.
Іноді найвеличніше служіння — це не робити чогось надзвичайного, а просто бути поруч».
