http://www.victorycenter.com.ua/

Victory Center / Центр Перемоги, Київ, Kyiv (2026)

04/10/2026

ЗНОВУ У СІДЛІ | ДЕНЬ 11

Цього разу наше заняття було тематичним. Окрім звичних вправ з адаптивної верхової їзди, ми знайомили учасників із ще одним напрямом кінного спорту — дистанційними кінними пробігами.

Якщо зовсім просто, це своєрідний кінний марафон. Вершник і кінь долають довгі дистанції, але головне тут не лише швидкість. Один із ключових принципів цього виду спорту — уважне ставлення до фізичного стану коня протягом усього маршруту.

Ми говорили про те, якими бувають дистанції, як проходять змагання, чому важливий ветеринарний контроль і за якими показниками визначають, чи може кінь продовжувати рух без перевантаження та виснаження.
Учасники вчилися вимірювати пульс і частоту дихання коня, спостерігати за його поведінкою та оцінювати зміни після фізичного навантаження.
Після цього ми пройшли невеликий маршрут довжиною близько одного кілометра й порівняли показники коней до та після руху. Так теоретичні знання одразу перетворилися на практику.

Також вершники мали можливість спробувати спеціальні професійні сідла для дистанційних пробігів і розібратися, чим вони відрізняються від звичайних. Такі сідла розраховані на тривале перебування вершника верхи, тому мають свої особливості конструкції, посадки та розподілу навантаження.
Для нас ця тема була особливо цікавою ще й тому, що серед чотирьох коней, які працюють у програмі, двоє мають реальний досвід участі у змаганнях з дистанційних пробігів і кваліфікації на дистанції 40 та 80 кілометрів.
Окрему увагу цього дня ми приділили навичці, яка важлива далеко за межами спорту, — умінню помічати стан коня та реагувати на його потреби.
Серхан, який уже не вперше бере участь у заняттях і постійно працює з Болівією, вже добре знає її поведінку та звички. Під час заняття він самостійно помітив перші ознаки того, що коню потрібен відпочинок і вода.

Це здається невеликою деталлю, але саме з таких моментів складається справжній контакт між вершником і конем. Людина поступово вчиться не лише давати команди, а й спостерігати, розуміти сигнали, відчувати межі й брати відповідальність за того, хто поруч.

Для наших занять це особливо важливо.

Адаптивна верхова їзда — це не тільки про посадку в сідлі, рух або керування конем. Це ще й про увагу, концентрацію, взаємодію, довіру та здатність помічати зміни — як у стані коня, так і у власному.

І цього дня наші учасники спробували себе не просто у ролі вершників, а й у ролі людей, які вчаться краще розуміти свого чотириногого партнера.

Цей звіт підготовлений ГО “Victory Center” у рамках грантового конкурсу «Іскри громад: партнерство ІСАР Єднання ІСАР Єднання та GlobalGiving GlobalGiving задля стійкості», що реалізується ІСАР Єднання за фінансування GlobalGiving. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО “Victory Center” і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та GlobalGiving.

03/10/2026

ЗНОВУ У СІДЛІ | ДЕНЬ 10

Наше наступне заняття з адаптивної верхової їзди та іпотерапії вийшло особливо різним за досвідом, завданнями й історіями учасників. Хтось цього дня вперше сів на коня після поранення, хтось повернувся до вже знайомої Болівії, а для когось кінь став можливістю хоча б ненадовго знову відчути себе так, як до війни.
Цього дня до нас уперше приїхав Денис з Одеси. Світ коней для нього зовсім не новий: у Дениса вдома є власний кінь, його батько — ветеринарний лікар, а сам він із дитинства вміє їздити верхи та керувати кіньми в упряжі. Після поранення та ампутації ноги Денис уперше повернувся до верхової їзди вже в нових для себе обставинах.
Тому цього разу не потрібно було починати з азів. Денис самостійно керував конем і вже під час заняття сказав дуже важливу для нас річ: тут він почувається так, ніби знову повернувся додому і їде на своєму коні.
На якийсь час зникає відчуття обмежень. Знову є знайомий рух, висота, контакт із конем і відчуття власного тіла таким, яким ти його пам’ятаєш. Денис говорив, що в цей момент ніби знову має дві ноги. І саме заради таких моментів ми продовжуємо цю програму. Серхан уже став майже нашим постійним учасником. Через втрату руки для нього ми поступово адаптуємо техніку керування конем. Цього разу тренували керування одним поводом, однією рукою - техніку, яка використовується, зокрема, у вестерн-напрямку верхової їзди, і в нього чудово виходило.
Серхан незмінно обирає Болівію. За кілька занять між ними вже сформувався власний контакт: він знає її реакції, звички й дедалі краще читає її стан. Цього разу Серхан сам помітив перші ознаки того, що Болівії час відпочити та попити води. Для нас це теж важлива частина роботи. Вершник навчається не лише керувати конем, а й бачити поруч живу істоту, розуміти її стан, помічати потреби та відповідати на них.
Ще один новий учасник, Сергій, до цього майже не мав досвіду верхової їзди. Напередодні він піднімався на Говерлу, тому приїхав до нас із сильною крепатурою та болем у м’язах. Для нього заняття побудували зовсім інакше без сідла, у спокійному темпі, з акцентом на розслаблення. Ритмічний рух коня, його тепло та робота м’язів під час кроку створюють особливий руховий і тактильний вплив на тіло вершника. А після розслаблювальної частини Сергій також спробував самостійно керувати конем.
Цей момент для нас принциповий: не просто бути пасажиром, а відчути «я можу». Перед тобою тварина вагою близько пів тонни, і вона відповідає на твої сигнали, слухає тебе, рухається туди, куди ти її спрямовуєш. Після першого заняття Сергій одразу записався на наступне.
Олег був із нами вже вдруге. І цього разу ми побачили дуже помітну зміну. Під час першої зустрічі в ньому було багато енергії: хотілося рухатися, пробувати все одразу, постійно перемикатися. Цього разу він був значно спокійнішим і зосередженішим, уважно працював із конем та самостійно ним керував.
А традиційна розминка перед заняттям навіть перетворилася на обмін досвідом: Олег, який раніше професійно займався танцями, показував групі свої вправи на розтягування. До програми цього дня додалася й несподівана активність — знайомство з елементами японських бойових мистецтв та тренуванням із навчальним мечем. Це стало ще одним способом зайняти учасників між індивідуальними заїздами, спробувати нові рухи, переключити увагу і просто провести час разом.
А завершили день ми зовсім новим для нашої програми форматом — роботою всередині табуна. Ми запросили всіх чотирьох коней на вільний простір біля альтанки, а учасники могли просто сидіти поруч і спостерігати. Без стайні, без повода, без необхідності щось робити з конем.
Ми говорили про те, як влаштований табун, як коні визначають ієрархію, як спілкуються між собою, як показують межі, цікавість чи бажання контактувати. Коні вільно ходили навколо, самі підходили до людей і самі вирішували, коли відійти.
Це інший рівень взаємодії — коли ти вчишся не керувати, а спостерігати, помічати і бути поруч.
І, мабуть, саме це найкраще описує наш десятий день: для кожного учасника кінь дає щось своє. Комусь — можливість повернути знайоме відчуття себе. Комусь — новий спосіб керувати після поранення. Комусь — розслаблення тіла. Комусь — концентрацію. А комусь — простір, у якому можна просто бути поруч із живою істотою і нікуди не поспішати.

Цей звіт підготовлений ГО “Victory Center” у рамках грантового конкурсу «Іскри громад: партнерство ІСАР Єднання ІСАР Єднання та GlobalGiving GlobalGiving задля стійкості», що реалізується ІСАР Єднання за фінансування GlobalGiving. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО “Victory Center” і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та GlobalGiving.

03/09/2026

ДЕНЬ 9. КОЛИ КІНЬ СТАЄ ПОВНОЦІННИМ ЧЛЕНОМ КОМАНДИ

Сьогоднішній день програми був про баланс, довіру, самостійність вершника і той особливий рівень підготовки коня, коли він уже не просто виконує команди, а починає сам відчувати людину під собою. До нас знову приїхав Сергій. Він має ампутацію ноги й почав займатися з нами ще минулого року, коли проходив реабілітацію у Львові. Цього року Сергій знову приїхав на реабілітацію і одразу записався на заняття. Сьогодні з ним працювали над балансом без використання стремен як додаткової опори, їздили кроком і риссю, працювали над правильною посадкою та відчуттям руху коня. А ще вчилися помічати той момент, коли кінь справді розслабляється під вершником.

У верховій їзді це дуже тонке відчуття: поступово людина перестає просто «сидіти на коні» й починає рухатися разом із ним. Посадка, вага, напруження м’язів і навіть дихання вершника впливають на рух коня. І саме з такого взаємного відчуття народжується те, що вершники називають єдністю з конем. Для Володимира сьогодні все було вперше. Він має травму хребта і до поранення ніколи не їздив верхи. Робота з вершниками після таких травм потребує особливої уваги, дозволу лікаря, досвідченої команди та дуже добре підготовленого коня.
І тут вимоги до терапевтичного коня стають надзвичайно високими.
Важливе все: його екстер’єр, розмір, якість і ритмічність рухів, міцна спина, рівень виїздки, стабільність психіки та здатність уважно реагувати на стан вершника. Кінь не має бути надто енергійним, але водночас повинен добре нести себе, бути керованим і вміти підлаштовувати свій рух під конкретну людину. Сьогодні з Володимиром працювала наша спортивна кобила, яка вже має значний досвід у терапевтичній роботі.
Почали максимально поступово. Спершу Володимир сидів на нерухомому коні, знаходив зручне положення і власний баланс. Для додаткової опори використовували спеціальну гурту з жорсткими ручками. Поруч постійно був асистент, готовий підтримати фізично, але важливим принципом нашої роботи є не забирати в людини можливість тримати себе самостійно там, де вона це може.
Надмірна підтримка іноді, навпаки, змушує вершника інстинктивно переносити вагу на людину, яка його тримає. Тому завдання команди — бути максимально близько і готовими допомогти, але водночас залишити вершнику простір для власної роботи.
Потім кінь почав рухатися кроком по прямих лініях. Приблизно через 15 хвилин ми помітили, що спастичність зменшилася, Володимир почав сидіти вільніше, ноги поступово розслабилися.
Далі перейшли до роботи на корді по колу. Це вже складніше завдання для балансу: кінь згинається на повороті, змінюється положення тіла вершника, і людині потрібно постійно знаходити власний центр рівноваги.

Але найбільш вражаючим сьогодні був сам кінь.
Під Володимиром кобила сама почала рухатися надзвичайно повільно, коротким, обережним кроком. Ніхто не змушував її рухатися саме так. Вона відчула вершника і підлаштувалася під нього.
Для нас це один із найважливіших показників зрілості терапевтичного коня.

Є момент, коли кінь уже не просто виконує команди людини поруч. Він починає розуміти свою роботу, відчувати вершника, оцінювати його стан і самостійно приймати правильні рішення.
Тоді кінь стає повноцінним членом терапевтичної команди.

І саме така робота пояснює, чому терапевтичний кінь не може працювати багато годин поспіль або щодня. Це не лише фізичне, а й велике психологічне навантаження. Кінь має бути весь час зосередженим, уважним і включеним у процес.
Тому турбота про добробут коня, обмеження тривалості роботи та достатній відпочинок є такою ж важливою частиною програми, як і робота з людьми. Сьогодні Володимир уперше сів на коня. Спочатку просто знайшов своє положення. Потім самостійно тримав рівновагу на прямій. А згодом уже працював на колі. Невеликі кроки, які для когось можуть виглядати зовсім непомітними.
Але саме з них і починається шлях.

Цей звіт підготовлений ГО “Victory Center” у рамках грантового конкурсу «Іскри громад: партнерство ІСАР Єднання ІСАР Єднання та GlobalGiving GlobalGiving задля стійкості», що реалізується ІСАР Єднання за фінансування GlobalGiving. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО “Victory Center” і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та GlobalGiving.

02/09/2026

🐴 Семінар Victory Center у Львові

«Мова коня: перші кроки до взаєморозуміння»

16 вересня у Львівській області відбудеться семінар для тих, хто хоче ближче познайомитися з кіньми, навчитися розуміти їхню мову та будувати взаємодію без боротьби й примусу.

Для участі не потрібно мати досвід верхової їзди чи власного коня. Семінар підійде новачкам, майбутнім власникам коней, волонтерам, батькам дітей, які займаються верховою їздою, а також усім, хто цікавиться поведінкою коней.

Під час семінару говоритимемо про те:

🐴 як кінь сприймає людину;
🐴 що він повідомляє положенням тіла, рухами, поглядом і дистанцією;
🐴 як розпізнати цікавість, напруження, страх, нерозуміння чи незгоду;
🐴 як правильно наближатися до коня та запрошувати його до контакту;
🐴 як бути послідовними й зрозумілими у своїх сигналах;
🐴 як позначати власні межі та помічати межі коня;
🐴 що таке «приєднання» і як воно допомагає побудувати діалог;
🐴 як перейти від прагнення змусити коня щось зробити до гармонійної взаємодії.

У програмі будуть живі пояснення та практична робота з кіньми із землі. Учасники спостерігатимуть за реакціями коней, навчатимуться помічати найменші сигнали та бачити момент, коли кінь починає слухати, розуміти й відповідати.

Охочі зможуть самостійно спробувати встановити контакт із конем під супроводом ведучої. Усі вправи виконуватимуться з урахуванням досвіду та рівня впевненості кожного учасника.

Ведуча семінару — Наталія Журбіна, спеціалістка з поведінки коней, тренерка та викладачка з понад 20-річним досвідом. Наталія навчає людей розуміти поведінку коней і будувати взаємодію на основі довіри, зрозумілих сигналів та поваги до меж тварини. Вона є авторкою навчальних програм, курсів і лекцій, а також засновницею та президенткою Спілки спеціалістів з іпотерапії, іповенції та адаптивного кінного спорту.

📅 16 вересня 2026 року
🕙 10:00–17:00
📍 Львівська область

Кількість місць обмежена, щоб кожен учасник мав можливість спостерігати, ставити запитання та спробувати взаємодію з конем на практиці.

Щодо умов участі можна написати в особисті повідомлення або залишити «+» у коментарях.

01/09/2026

Восьмий день програми знову показав нам, наскільки різним може бути шлях кожної людини до відновлення.

Для Олега та Віталія це заняття стало першим досвідом верхової їзди у житті. І, здається, точно не останнім: після заняття обоє одразу записалися ще раз.

Віктор та Ольга вже знайомі з нашою програмою — вони приїжджали до нас минулого року і, дізнавшись про нову можливість долучитися, знову записалися на заняття. Цього дня ми поєднали кілька напрямів роботи. Почали з невеликої розминки та вправ, продовжили заняттям з іповенції, а далі перейшли до практики верхової їзди. Також говорили про різницю між іпотерапією та іповенцією, особливості вибору й підготовки коня для роботи з людьми зі складними ампутаціями та практикували роботу з конем на корді. Окремою героїнею дня знову стала наша арабська кобила Каґа.

Каґа надзвичайно людиноорієнтована. Коли група сідає в коло на розминку, вона сама приходить до людей, підходить до кожного, просить уваги, супроводжує учасників і часом буквально ходить за ними, наче песик. А поки частина групи займається верховою їздою, Каґа за власною ініціативою залишається поруч з іншими й стає нашим своєрідним «аніматором».

Іноді саме в таких простих моментах і відбувається найважливіше.
Віктор — професійний військовий, офіцер. Разом з дружиною Ольгою вони багато років були пов’язані з військовою службою. Сьогодні Ольга вже звільнилася зі служби, щоб доглядати за чоловіком, а їхній син продовжує захищати Україну.

Через заміну кульшового суглоба Віктор має серйозні обмеження щодо верхової їзди. Він це знає і приїжджає до нас не за можливістю сісти в сідло. Він приїжджає до коней.
Це вже третій його приїзд. Йому важливо просто бути поруч, торкатися коня, спілкуватися, спостерігати за ним і на певний час переключитися від того, чим наповнене його повсякденне життя. Віктор та Ольга живуть у Нікополі, зовсім поруч із лінією бойових дій, постійно переживаючи обстріли. Після одного з артилерійських ударів підрозділ Ольги опинився у зруйнованій будівлі. Вона та її побратими вижили, вчасно сховавшись у підвалі. Після цього Віктор привіз дружину в гори на відновлення, бо, як говорить сам, уже з власного досвіду розумів, наскільки воно необхідне.

Сьогодні вони знову повертаються до коней.

«Для нас це був не просто сеанс реабілітації, а справжня зустріч із теплом, турботою та надією. Спілкування з кіньми подарувало неймовірний спокій і внутрішню рівновагу. Ці мудрі та чуйні тварини допомогли хоча б ненадовго відкласти тривоги, біль і постійне напруження».

І ще одна фраза з їхнього відгуку, яку нам особливо хочеться зберегти:

«Ви для нас — ковток свіжого повітря і віра в майбутнє».

Такі історії ще раз нагадують нам: взаємодія з конем не завжди має починатися і завершуватися верховою їздою.
Для когось ресурсом стає рух у сідлі. Для когось — робота поруч із конем. А для когось достатньо того, що велика тепла тварина сама підійде, стане поруч і попросить, щоб її погладили.

І це теж може бути частиною шляху до відновлення.

Цей звіт підготовлений ГО “Victory Center” у рамках грантового конкурсу «Іскри громад: партнерство ІСАР Єднання ІСАР Єднання та GlobalGiving GlobalGiving задля стійкості», що реалізується ІСАР Єднання за фінансування GlobalGiving. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО “Victory Center” і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та GlobalGiving.

27/07/2026

Сьоме заняття програми «Знов у сідлі»: самостійний догляд за кіньми, робота в руках і підтримка за принципом «рівний — рівному»

У сьомому занятті програми «Знов у сідлі» взяли участь п’ятеро військовослужбовців. Четверо з них уже відвідували попередні зустрічі та опанували базові навички безпечного спілкування з кіньми. Один учасник долучився до програми вперше.

Заняття тривало п’ять годин, а до роботи було залучено п’ять коней. Такий формат дав можливість кожному учаснику активно працювати з твариною, виконувати практичні завдання та поступово розвивати самостійність.
Програму дня розподілили на чотири основні блоки: знайомство з кіньми, спостереження за табуном і чистка; розминка для учасників та теоретична частина; робота з кіньми в руках, тобто із землі; верхова їзда.

Перший блок розпочався зі спостереження за життям коней в умовах, максимально наближених до природних. Учасники багато говорили про організацію табуна, його ієрархію, ролі окремих тварин та принципи взаємодії між ними.

Спостерігаючи за поведінкою коней, військовослужбовці вчилися помічати невербальні сигнали, особисті межі тварин, прояви довіри, напруження або зацікавленості. Розуміння табунної поведінки допомагає не лише безпечніше працювати з кіньми, а й вибудовувати з ними більш уважну та послідовну комунікацію.

Після спостереження учасники перейшли до догляду за кіньми. Вони вчилися самостійно чистити тварин і користуватися щітками у правильній послідовності, розуміючи призначення кожного інструмента.
Окрему увагу приділили догляду за гривою. Учасники розплутували та плели гриву, використовували за потреби спеціальні косметичні засоби, а також проводили обробку коней від комах перед початком активної роботи.
Цей етап потребує уважності, терпіння та чутливості до реакцій тварини. Під час догляду учасник поступово встановлює контакт із конем, вчиться працювати спокійно та послідовно, помічати його стан і поважати особисті межі.

Другий блок включав фізичну розминку для підготовки до роботи верхи та теоретичну частину. Учасники повторювали правила безпечної поведінки поруч із конем, обговорювали принципи керування, положення тіла вершника та особливості взаємодії з твариною під час виконання різних завдань.
Під час третього блоку військовослужбовці працювали з кіньми в руках. Така робота допомагає навчитися керувати рухом коня із землі, подавати чіткі сигнали, контролювати власну позицію та зберігати безпечну дистанцію.
Учасники також самостійно готували коней до верхової їзди та сідлали їх. Практика дозволила закріпити знання, отримані на попередніх заняттях, і перейти від виконання окремих дій за підказкою інструктора до більш упевненої та послідовної підготовки коня.

Четвертим блоком стала їзда верхи. Учасники виконували завдання на керування конем, координацію, рівновагу та узгодженість власних рухів із рухом тварини.
Важливою частиною заняття стала взаємодопомога. Учасники підтримували одне одного під час посадки на коня, а також супроводжували товаришів на маршруті за принципом «рівний — рівному».

Такий формат дозволяє учасникам бути не лише отримувачами допомоги, а й активними учасниками процесу, які можуть підтримати іншого, поділитися власним досвідом та взяти на себе відповідальність. Це зміцнює довіру всередині групи та сприяє формуванню партнерської взаємодії.

Сьоме заняття продемонструвало поступовий перехід учасників від базового знайомства з кіньми до більш самостійної роботи. Вони вже не лише спостерігали або виконували окремі завдання разом з інструктором, а самостійно доглядали за кіньми, готували їх до заняття, працювали із землі та сідлали.

Спостереження за життям табуна допомогло поглибити розуміння поведінки коней і побачити, наскільки важливими у взаємодії є увага, повага до меж, послідовність і здатність помічати невербальні сигнали. Такі навички мають значення не лише під час роботи з твариною, а й у процесі відновлення комунікації, довіри та відчуття безпеки.

Принцип «рівний — рівному» проявився цього дня не лише у спілкуванні, а й у практичних діях. Учасники допомагали одне одному під час посадки та супроводу, брали відповідальність за безпеку товаришів і ділилися вже набутими навичками. Це сприяло формуванню згуртованої групи, у якій кожен може одночасно отримувати підтримку та бути опорою для іншого.

ЦЕЙ ЗВІТ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ГО «VICTORY CENTER» У РАМКАХ ГРАНТОВОГО КОНКУРСУ «ІСКРИ ГРОМАД: ПАРТНЕРСТВО ІСАР ЄДНАННЯ ТА GLOBALGIVING ЗАДЛЯ СТІЙКОСТІ», ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ІСАР ЄДНАННЯ ЗА ФІНАНСУВАННЯ GLOBALGIVING. ЗМІСТ ЦЬОГО ДОКУМЕНТА Є ВИКЛЮЧНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГО «VICTORY CENTER» І НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ ІСАР ЄДНАННЯ ТА GLOBALGIVING.
#ІскриГромад

26/07/2026

Шосте заняття програми «Знов у сідлі»: самостійне керування конем і маршрут у поля

Шосте заняття програми «Знов у сідлі» об’єднало учасників, які вже мали досвід роботи з кіньми в межах попередніх зустрічей. Це дозволило перейти до складніших завдань і зосередитися на розвитку самостійності, координації та впевненості у керуванні конем.

До групи також долучився Сергій Барлет, який проходив реабілітацію ще рік тому. Сергій приїхав знову, тому що скучив за кіньми та хотів відновити контакт із ними. Його повернення стало важливим свідченням того, що зв’язок, який формується між людиною і конем під час занять, може зберігатися надовго та залишатися значущим навіть після завершення основного курсу реабілітації.

Цього разу учасники відпрацьовували самостійне керування конем. Якщо на початкових етапах інструктор зазвичай супроводжує вершника пішки, допомагаючи контролювати рух і напрямок, то під час шостого заняття група вирушила на маршрут у поля у супроводі інструктора, який також рухався верхи на іншому коні.

Таке завдання вимагало від учасників більшої зосередженості та самостійного прийняття рішень. Вершникам потрібно було триматися за ведучим конем, контролювати дистанцію, стежити за напрямком руху та водночас враховувати особливості поведінки свого коня.

Під час маршруту учасники тренували координацію рухів з урахуванням природного ландшафту. Вони практикували їзду на підйомах і спусках, змінюючи положення тіла та адаптуючись до руху коня на нерівній поверхні.
Окрему увагу приділили прибавці та скороченню кроку коня. Учасники вчилися подавати зрозумілі сигнали, відчувати темп руху та контролювати швидкість залежно від ділянки маршруту й дистанції до ведучого коня.
Також вершники відпрацьовували повороти, зупинки та початок руху. Ці, на перший погляд, базові елементи потребують одночасної роботи уваги, рівноваги, координації та чіткої комунікації з твариною. Кінь реагує на положення тіла, рухи рук, ніг і загальний стан вершника, тому кожне завдання ставало практикою зосередженості та послідовності.

Польовий маршрут дав учасникам можливість застосувати вже набуті навички в нових умовах. На відміну від роботи на обмеженому майданчику, їзда природним ландшафтом потребує постійного спостереження за дорогою, поведінкою коня, рухом групи та змінами рельєфу.

Водночас перебування серед природи, відкрита місцевість і рух разом із табуном створили іншу атмосферу заняття. Учасники мали можливість не лише виконувати технічні вправи, а й відчути більше свободи, самостійності та довіри до власних дій.

Шосте заняття стало важливим етапом переходу від базового знайомства з верховою їздою до більш самостійного керування конем. Учасники вже не лише виконували вправи під безпосереднім контролем інструктора, а самі відповідали за напрямок, темп руху, дистанцію та взаємодію зі своїм конем.
Їзда на підйомах і спусках, зміна довжини кроку, повороти, зупинки та початок руху допомагали одночасно розвивати координацію, рівновагу, концентрацію і здатність швидко адаптуватися до змін. Такі завдання поступово зміцнюють упевненість учасників у власних можливостях і дають відчуття контролю над ситуацією.

Повернення Сергія Барлета після року перерви показує, що взаємодія з кіньми має довготривалу емоційну цінність. Бажання знову приїхати, поспілкуватися з кіньми та відновити цей контакт свідчить про те, що заняття можуть ставати не лише частиною реабілітаційного процесу, а й важливим джерелом підтримки, внутрішнього ресурсу та позитивних переживань.

ЦЕЙ ЗВІТ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ГО «VICTORY CENTER» У РАМКАХ ГРАНТОВОГО КОНКУРСУ «ІСКРИ ГРОМАД: ПАРТНЕРСТВО ІСАР ЄДНАННЯ ТА GLOBALGIVING ЗАДЛЯ СТІЙКОСТІ», ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ІСАР ЄДНАННЯ ЗА ФІНАНСУВАННЯ GLOBALGIVING. ЗМІСТ ЦЬОГО ДОКУМЕНТА Є ВИКЛЮЧНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГО «VICTORY CENTER» І НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ ІСАР ЄДНАННЯ ТА GLOBALGIVING.

#ІскриГромад

25/07/2026

П’яте заняття програми «Знов у сідлі»: як взаємодія з конем допомагає долати побоювання та повертати позитивні емоції

На п’яте заняття програми «Знов у сідлі» приїхали троє військовослужбовців. Двоє з них: Сархан та Олександр уже брали участь у попередніх зустрічах, а Павло долучився до програми вперше.

На початку заняття учасники традиційно зібралися у коло знайомства. Цього разу воно отримало символічну назву — «стабунювання». Протягом зустрічі учасники мали можливість спостерігати за тим, як коні знайомляться, встановлюють контакт і поступово об’єднуються в табун.
Цей природний процес став вдалою аналогією до формування групи. Як і коні, люди спочатку придивляються одне до одного, визначають особисті межі, шукають безпечний спосіб взаємодії та поступово вибудовують довіру. Таке спостереження допомогло по-новому подивитися на звичне коло знайомства та краще зрозуміти значення поступового формування спільноти.
Для Сархана це було друге заняття в межах програми. Під час попередньої зустрічі він розповідав, що раніше чув про підготовку поліцейських коней і про те, як декілька вершників на конях можуть допомагати підтримувати порядок серед натовпу із сотень людей.

Сархан усвідомлював, наскільки кінь є великою та фізично сильною твариною, тому спочатку мав певні побоювання щодо цієї сили. Проте під час п’ятого заняття йому вдалося подолати свою настороженість і побачити інший бік взаємодії з конем.

Учасник відзначив, що силу коня не обов’язково сприймати як загрозу. З нею можна взаємодіяти: встановлювати контакт, домовлятися, подавати зрозумілі сигнали та, коли це необхідно, контролювати рух тварини. Цей досвід став важливим кроком до більш упевненої та спокійної взаємодії.
Олександр уперше долучився до програми під час четвертого заняття. Після тієї зустрічі він поділився, що його переповнювали позитивні емоції, яких він давно не відчував. Саме бажання знову пережити цей стан стало однією з причин, чому він вирішив приїхати на наступне заняття.

Після п’ятої зустрічі Олександр знову відзначив позитивні враження від взаємодії з кіньми та групою. Він також висловив бажання й надалі брати участь у програмі та приїжджати на наступні заняття.

Для Павла це було перше знайомство з програмою «Знов у сідлі». Завдяки груповому формату він мав можливість поступово долучитися до взаємодії, спостерігати за поведінкою коней та переймати досвід учасників, які вже були знайомі з особливостями занять.
Висновки

П’яте заняття показало, наскільки важливою є послідовність участі у програмі. Повторні зустрічі дають учасникам можливість повертатися до попереднього досвіду, помічати зміни у власних реакціях і поступово переходити від настороженості до більшої впевненості у взаємодії з конем.
Досвід Сархана продемонстрував, що безпечний контакт із великою та сильною твариною може допомагати переосмислювати власні побоювання. Учасник не просто наблизився до коня, а відчув, що взаємодія може будуватися через спокій, зрозумілу комунікацію, повагу до меж і здатність керувати ситуацією без надмірного тиску.
Відгук Олександра про позитивні емоції та його бажання повертатися на наступні заняття підтверджують цінність програми для психоемоційного відновлення.

Спостереження за стабунюванням, формування довіри всередині групи та безпосередня взаємодія з кіньми створюють простір, у якому військовослужбовці можуть отримувати новий досвід, відновлювати внутрішній ресурс і поступово повертати відчуття радості та зацікавленості.

ЦЕЙ ЗВІТ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ГО «VICTORY CENTER» У РАМКАХ ГРАНТОВОГО КОНКУРСУ «ІСКРИ ГРОМАД: ПАРТНЕРСТВО ІСАР ЄДНАННЯ ІСАР Єднання ТА GLOBALGIVING GlobalGiving ЗАДЛЯ СТІЙКОСТІ», ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ІСАР ЄДНАННЯ ЗА ФІНАНСУВАННЯ GLOBALGIVING. ЗМІСТ ЦЬОГО ДОКУМЕНТА Є ВИКЛЮЧНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГО «VICTORY CENTER» І НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ ІСАР ЄДНАННЯ ТА GLOBALGIVING.

#ІскриГромад

24/07/2026

«Знов у сідлі»: знайомство з кіньми, верхова їзда та відновлення у форматі «рівний - рівному»
Учасниками заняття стали діючі військовослужбовці, які проходять реабілітацію після поранень. Усі вони добровільно стали на захист України.

Олександр із позивним Шваб кадровий військовий, який розпочав службу ще до початку АТО. Він має ампутацію руки, а за освітою є військовим психологом. Олександр із позивним Палій на початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну.

Зустріч розпочалася з кола знайомства, яке провів Василь Ірха військовий психолог, офіцер групи контролю бойового стресу 125 окремої важкої механізованої бригади та іпотерапевт у цивільному житті.

Важливою складовою заняття став підхід «рівний - рівному». Спільний військовий досвід допомагає створити атмосферу довіри, взаєморозуміння та безпеки, у якій учасники можуть бути відкритими, не пояснюючи те, що зрозуміле людям із подібним досвідом.

Після знайомства учасники вирушили до табуна. Вони знайомилися з кіньми різних порід, спостерігали за їхньою поведінкою, взаємодією та життям у табуні. Це допомагало поступово налагодити контакт із тваринами, навчитися помічати їхні сигнали та краще розуміти принципи безпечної взаємодії з кіньми.

Під час практичної частини військовослужбовці вчилися чистити коней, надягати недоуздок і вуздечку, сідлати, а також знайомилися з різними типами сідел. Окрему увагу приділили тому, як правильно підбирати сідло відповідно до особливостей коня та вершника.

Далі учасники опановували основи керування конем і практикували верхову їзду. Завдання виконувалися з урахуванням фізичних можливостей кожного учасника, щоб взаємодія з конем була безпечною, комфортною та давала відчуття впевненості у власних силах.

Після заняття відбулося спільне чаювання. Учасники витягували картки з «чайними побажаннями», говорили про культуру чайної церемонії, внутрішню гармонію та єднання з природою.

Завершилася зустріч роботою з метафоричними асоціативними картками. Учасники працювали з авторською колодою «Тримай коня за гриву», створеною Спілкою спеціалістів з іпотерапії, іповенції та адаптивного кінного спорту. Картки стали інструментом для рефлексії, усвідомлення власних відчуттів і обговорення досвіду, отриманого під час заняття.

Усі учасники висловили бажання продовжувати заняття, якщо така можливість буде. Це важливий результат зустрічі та підтвердження того, що взаємодія з кіньми, підтримка фахівців і формат «рівний - рівному» є цінними складовими фізичного та психоемоційного відновлення військовослужбовців.

ЦЕЙ ЗВІТ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ГО “VICTORY CENTER” У РАМКАХ ГРАНТОВОГО КОНКУРСУ «ІСКРИ ГРОМАД: ПАРТНЕРСТВО ІСАР Єднання ТА GlobalGiving ЗАДЛЯ СТІЙКОСТІ», ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ІСАР ЄДНАННЯ ЗА ФІНАНСУВАННЯ GLOBALGIVING. ЗМІСТ ЦЬОГО ДОКУМЕНТА Є ВИКЛЮЧНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГО “VICTORY CENTER” І НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ ІСАР ЄДНАННЯ ТА GLOBALGIVING.
, #ІскриГромад,

Victory Center / Центр Перемоги

04/10/2026

03/10/2026

03/09/2026

02/09/2026

01/09/2026

27/07/2026

26/07/2026

25/07/2026

24/07/2026

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category

Listing takedown request