17/08/2026
⚠️ Підтримуємо це звернення та закликаємо профільних експертів долучитися до вирішення порушених питань. Сучасні протоколи мають не лише відповідати міжнародним рекомендаціям, а й давати лікарю реальні механізми для своєчасного лікування пацієнта.
Я хочу сьогодні публічно звернутися до лікарів та експертів, які зараз працюють над протоколом «Епілепсія у дітей».
Я, Olena Krupelnytska, виконавча директорка ГО «Доступ до життя» - організації, яка працює з пацієнтами з різними формами епілепсії, - неодноразово зверталася до Міністерство охорони здоров'я України та Державний експертний центр МОЗ України з пропозиціями щодо внесення змін до протоколу «Епілепсія у дітей», зокрема щодо лікування синдрому Драве.
📌 Деякі з наших останніх звернень: 16/3963 від 06.07.2026, 16/4148 від 16.07.2026.
Я отримала офіційне повідомлення від директора ДЕЦ МОЗ Едема Адаманова про те, що моє звернення передано на розгляд профільної комісії.
Тому тепер я хочу звернутися безпосередньо до її членів.
Пане В’ячеславе Мішиєв, пане Андрію Дубенко, пане Євгене Гончар, пане Романе Брозь, пане Володимире Коростій, пане Костянтине Костюк, пані Тетяно Літовченко, пане Дмитре Маньківський Інститут серця МОЗ України , пані Лідіє Марєнко, пані Наталіє Маруто, пане Igor Martsenkovsky, пані Олено Пилипець, пане Володимире Смоланко, пані Людмило Танцура, пані Оля Тичківська, пане Volodymyr Kharytonov, пані Оксано Гуленко, пані Олено Шилкіна.
Я звертаюся до вас як до лікарів, науковців, експертів і людей, які сьогодні мають можливість вплинути на те, як лікуватимуть українських дітей з епілепсією.
І я дуже хочу вірити, що ми з вами по один бік.
Я багато спілкуюся з лікарями та експертами з різних країн, з міжнародними пацієнтськими організаціями та професійними спільнотами Європи, США та інших країн.
І я можу сказати абсолютно чесно: у нас є сильні фахівці. У нас є лікарі, які прекрасно знають сучасні міжнародні підходи до лікування епілепсії.
У нас є батьки, які роками вивчають хворобу своєї дитини і знають міжнародні рекомендації іноді не гірше за медичних працівників.
Нам бракує іншого. Нам бракує доступу.
Доступу до сучасних препаратів.
Доступу до повноцінних протоколів.
Доступу до невідкладної терапії.
І законодавчих механізмів, які дозволили б лікарю застосувати сучасне лікування тоді, коли воно необхідне пацієнту.
Чинний протокол «Епілепсії у дітей» був затверджений ще у 2014 році. Його метою є створення єдиної комплексної та ефективної системи допомоги дітям з епілепсіями та епілептичними синдромами.
Але сьогодні ми маємо ситуацію, коли значна частина препаратів, які використовуються відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, в Україні не зареєстрована.
І тоді виникає парадокс.
Міжнародний стандарт лікування існує. Лікар знає про нього. Пацієнту він потрібен. Але українська система не дає лікарю достатнього механізму, щоб цей стандарт став реальною терапією для конкретної дитини.
Поки я пишу цей текст, десь може бути дитина у тривалому епілептичному нападі або статусі.
Поруч із нею може бути лікар, який знає, що потрібно робити. Але необхідного препарату може просто не бути. І це не питання теорії. Ми вже маємо реальні ситуації, коли гуманітарні поставки життєво необхідних препаратів затримуються, коли запаси в лікарнях закінчуються, коли окремі препарати неможливо законно передати пацієнтам для домашнього використання.
Судоми потрібно зупиняти зараз. Не після завершення реєстрації. Не після наступного засідання. Не після того, як буде змінено черговий нормативний документ.
Зараз.
Я особливо хочу говорити про дітей із синдромом Драве.
Це одна з груп пацієнтів, для яких питання невідкладної допомоги є критичним.
У таких дітей тривалі та повторні напади можуть становити серйозну загрозу для життя і здоров’я. Тому препарат невідкладної допомоги має бути доступним тоді, коли він потрібен - у тому числі за чітким планом лікування, призначеним лікарем, у домашніх умовах.
Але сьогодні в Україні ми не маємо достатньо простого та дієвого механізму, який дозволив би забезпечити таку потребу. І це означає, що родина може знати, що саме потрібно зробити, мати лікаря, якому довіряє, мати чіткий план дій - і водночас не мати необхідного препарату.
Я знаю родини, які виїжджали за кордон не тому, що хотіли залишити Україну.
Вони виїжджали, бо хотіли забезпечити дитині лікування. Деякі з них отримали доступ до терапії, яка дозволила досягти стабільного контролю нападів. І тепер ці родини бояться не війни. Вони бояться повернутися в Україну і не мати можливості забезпечити дитині безперервне лікування.
Це ненормально. Українські родини не повинні залишати країну, щоб отримати препарат, який давно використовується у світі.
Ми зі свого боку робимо все, що можемо. Ми спілкуємося з виробниками. Шукаємо міжнародних партнерів. Працюємо з EpiCARE та міжнародними пацієнтськими організаціями. Домагаємося реєстрації препаратів. Шукаємо гуманітарну допомогу. Перекладаємо міжнародні рекомендації. Збираємо інформацію. Пишемо звернення.
І будемо продовжувати це робити.
Але пацієнтська організація не може самостійно змінити регуляторну систему.
Для цього потрібні держава, експерти, лікарі та політична воля.
Тому сьогодні я прошу профільну комісію публічно відреагувати на звернення пацієнтської спільноти.
Не лише щодо синдрому Драве.
Ми говоримо про значно ширшу проблему:
-доступ до сучасних протоколів лікування епілептичних енцефалопатій;
-доступ до життєво необхідних незареєстрованих лікарських засобів;
-механізм їх законного ввезення та використання;
-можливість застосування сучасних препаратів за чітким механізмом off-label там, де це клінічно обґрунтовано;
-механізм Special Access / Expanded Access;
-забезпечення стаціонарів препаратами для невідкладної допомоги;
-можливість забезпечувати пацієнтів препаратами невідкладної допомоги для використання вдома за призначенням лікаря.
Ми не просимо порушувати закон.
Ми просимо створити законний механізм там, де сьогодні його недостатньо.
Я вірю, що не всі лікарі та експерти готові просто прийняти ситуацію як «так склалося».
Я вірю, що серед тих, хто сьогодні працює над протоколом, є люди, які хочуть зробити його не просто юридично правильним документом, а документом, який реально допомагає лікарю врятувати дитину.
Саме тому я звертаюся до кожного з вас особисто.
Почнімо змінювати систему вже зараз.
Ми, батьки, лікарі, пацієнтські організації та міжнародні партнери, готові працювати разом.
Ми не проти вас.
Ми з вами по один бік.
По той бік, де є дитина.
І її право отримати сучасне, безпечне та своєчасне лікування. 💙
Прошу колег, батьків та всіх, кому небайдужа ця проблема:
👉 підтримайте цей допис коментарем;
👉 поширте його;
👉 позначте лікарів та експертів, які можуть вплинути на рішення;
👉 розкажіть свою історію, якщо ваша родина стикалася з відсутністю необхідних препаратів.
Нам зараз потрібен не конфлікт.
Нам потрібна відповідь.
#ДоступДоЖиття #Епілепсія #синдромдраве #ГенетичнаЕпілепсія #РідкісніЗахворювання #ПацієнтськаАдвокація #Україна #пацієнти #закон