03/06/2026
What Are Little Girls Made Of?
Дівчата зроблені з цукерок, тістечок, ласощів всяляких, стрічок, мережив, спецій та всього прекрасного та доброго — саме так стверджує знаменитий класичний англійський дитячий віршик «What Are Little Boys Made Of?».
Війна змушує невтішну статистику рости – дітей в психоневрологічних інтернатах не стає менше, а проблема сирітства нікуди не зникає. Вся увага прикута до трагічних подій у нашій країні, але ми не повинні забувати про дітей, які живуть в інтернатах та дитячих будинках і так само потребують уваги й любові, тепла та.
По благословенню настоятеля Храму на честь ікони Божої Матері «Всецариця» м. Києва отця Василя, парафіяни Храму відвідали 3 червня 2026р., Пугачівський психоневлорогічний інтернат (для дівчат, хворих на олігофренію в стадії імбецильності, хворобу Дауна, для дітей позбавлених батьківського піклування, дітей-сиріт), ми принесли до цих дівчаток, частинку зовнішнього світу та море любові.
«Пригадався день, коли мій керівник Сергій Георгійович Саранов запросив провідати з гостинцями його підшефний інтернат. Тоді довелося вперше в житті прийти в психоневрологічний інтернат, 21 рік потому, як час лине. Мабуть, хвилин 20 простояла біля воріт і довго вагалася, заходити чи ні. «А як воно буде?», «А що казатиму тим дівчаткам?», «А як мені поводитись?» – у моїй голові десятки запитань вирували. Але щойно я переступила поріг закладу, до мене підбігла дівчинка, взяла мене за руку і з усмішкою сказала «Я – Наталі». Той момент розвіяв усі мої страхи і кардинально змінив моє життя…», - пригадує Людмила співробітник Громадської організації «Голос Україна».
Вихованці хочуть того ж, що є у всіх, вбрання та аксесуари, як наймоднішого і популярного. І нічого немає більш бажаного для дівчинки, як навести красу, підмалювати губки, щоб нігтики були нафарбовані, смаколики та обійми щирі.
Приємно вражає ставлення персоналу – добрі й турботливі, вони огортають діток надзвичайною чуйністю та теплом, котрих ті дуже потребують.
«Людина, яка не зможе в такій обстановці працювати, — каже директор Леся Петрівна,— тут не залишиться. Бо цим дітям треба давати добро, ласку та тепло. Ми діток любимо такими, якими вони є».
Принцеси, навчалися малювати, тримаючи пензель чи олівець, наводили красу, ласували смаколиками та міцно обіймалися.
Отож хочеться закликати всіх небайдужих – приєднуйтесь до добрих справ! Підтримка та співчуття – ось що допомагає повернути віру в людську доброту, зігріває замерзлі серця!
Прийдіть до дітей хоч раз, і ви ніколи не шкодуватимете про час, який витратили. Не знаєте як? Долучайтеся до наших волонтерських рядів .
