Благодійний фонд Лелекера - Lelecare

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Благодійний фонд Лелекера - Lelecare
Call Directions Contact the organization

Благодійний фонд Лелекера - Lelecare Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Благодійний фонд Лелекера - Lelecare, Nonprofit Organization, Kyiv.

Ми працюємо з тим, що є сьогодні.
І будуємо те, що буде завтра.

Зараз Благодійний фонд «Лелекера» надає точкову допомогу діючим військовослужбовцям, ветеранам та їхнім родинам — у відповідь на конкретні запити та реальні потреби. Давні повір'я розповідають, що лелеки приносять щастя і добробут у родину. Мирні і турботливі, вони дають нам відчуття єднання зі своїм родом, духом народу і природою. В оселі під назвою Україна звито ще одне лелече гніздечко. Лелека, що піклується про свою родину - Лелекера (Lelecare) - таку назву отримав наш благодійний фонд.

Благодійний фонд “Лелекера” об'єднує волонтерів, що протягом останніх 3-х років допомагають зберегти Україну на мирній території. Активна громадянська позиція та єдність в розумінні посильної допомоги стала поштовхом для створення благодійного фонду.
В міру своїх сил, розуміння і можливостей ми будемо розвивати проекти, спрямовані на допомогу:
- захисникам України учасникам бойових дій, ветеранам та інвалідам війни, діючим військовим, добровольцям, волонтерам, сім'ям загиблих та зниклих безвісти, цивільним особам, що пройшли полон та членам родин УБД/ветеранів.
- цивільним постраждалим внаслідок російської збройної агресії на території України
- а також особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.

ДРУЗІ, ВАЖЛИВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ БО «Лелекера» тимчасово призупиняє збір пластикових кришечок на закупівлю турнікетів.Це ріше...
30/08/2026

ДРУЗІ, ВАЖЛИВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
БО «Лелекера» тимчасово призупиняє збір пластикових кришечок на закупівлю турнікетів.

Це рішення для нас непросте, бо за цим збором — майже 10 років роботи, довіри, волонтерської підтримки і спільної відповідальності.

Увесь цей час одним із ключових місць накопичення і зберігання кришечок для нашого проєкту був контейнер на книжковому ринку «Почайна» у Києві. Саме там формувався значний обсяг збору, саме звідти кришечки передавалися на переробку, а кошти спрямовувалися на закупівлю якісних турнікетів для потреб ЗСУ.

Під час останньої атаки місце нашого накопичення було знищене.

Разом із цим ми втратили не лише точку збору. Ми втратили важливу опору, яка трималася на людях. У тісній співпраці з нами весь цей час були ті, хто працював на книжковому ринку: продавці сучасних книжок, букіністичної літератури, підручників. Саме ці люди — ті, хто сьогодні сам найбільше постраждав від удару, — раніше допомагали нам вантажити кришечки для передачі переробнику, коли контейнер наповнювався.

Ми висловлюємо щирі співчуття всім, хто зазнав втрат унаслідок цієї атаки та інших атак по цивільних об'єктах України.
І так само щиро дякуємо всім, хто був частиною цієї ініціативи:
нашим благодійникам, волонтерам, партнерам, людям, які збирали, сортували, привозили, відправляли й підтримували цей збір роками.

Рішення про паузу ухвалене з дорослого і відповідального розрахунку.
Станом на зараз безпекові ризики, ризики накопичення та зберігання пластику, а також відсутність безпечного і сталого місця збору переважають благодійний ефект від подальшого продовження ініціативи в її попередньому форматі.

Ми не хочемо наражати наших волонтерів і благодійників на додаткову небезпеку.
Не хочемо створювати нові точки ризику.
І не хочемо підтримувати ілюзію стабільності там, де її зараз немає.

Мережа збору давно стала дуже рухливою: люди передають кришечки туди, де це ближче, простіше або вигідніше саме зараз. Постійно закріплених точок, які стабільно працюють лише з одним проєктом, фактично немає.

Ми маємо чесно визнати: умови змінилися настільки, що продовжувати збір у старому форматі стало нерозумно.

За останні місяці суттєво зросли ризики для складів, логістичних об’єктів і промислових зон.

Пластик — горючий матеріал. Його накопичення під час обстрілів може створювати додаткові осередки займання.
Логістичні маршрути й місця зберігання сьогодні самі по собі можуть бути небезпечними.

Ми не відмовляємося від ідеї перетворювати вторсировину на допомогу військовим.
Ми просто не готові підтримувати модель, яка сьогодні може створювати додаткові ризики для волонтерів, партнерів, логістики й людей поруч.

На сьогодні ризики вже переважають її переваги.

Ми просимо поки що не надсилати кришечки на раніше використовувані адреси і не накопичувати їх спеціально для БО «Лелекера».

Якщо у вас уже є зібрані кришечки, краще передати їх місцевому перевіреному переробнику або іншій діючій ініціативі — там, де це безпечно й зручно.

Ми беремо паузу і шукаємо інший формат — із мінімумом накопичення, коротшою логістикою і максимально прямою безпечною передачею до переробника.

Повернемося до активного збору тоді, коли матимемо рішення, яке буде не тільки корисним, а й безпечним.

Безпека — теж частина відповідальності.

Дякуємо всім, хто був із нами в цьому зборі. 💙💛
Історія збору кришечок завжди була про людей, довіру, взаємодопомогу і порятунок життя.
Бережіть себе і своїх близьких.

БО «Лелекера»

#Лелекера #Благодійність #Турнікети #Переробка #Відповідальність #ПідтримкаЗСУ

35 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність.1 грудня цей вибір підтвердили її гром...
24/08/2026

35 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність.

1 грудня цей вибір підтвердили її громадяни.

І саме слово «громадяни» тут, можливо, найважливіше.

Бо незалежна держава — це значно більше, ніж міжнародно визнані кордони, прапор, уряд чи місце в Організації Об’єднаних Націй.

Незалежність стає справжньою тоді, коли суспільство спроможне бути суб’єктом власної історії.

Коли громадяни не лише обирають владу, а контролюють її.
Коли суд, місцеве самоврядування, медіа, освіта, бізнес і громадський сектор поступово вчаться діяти як інституції — а не як продовження чиєїсь особистої волі.

Коли люди можуть об’єднатися навколо проблеми, створити організацію, фонд, волонтерську ініціативу — і змінити реальність навколо себе.

За 35 років Україна пройшла дуже складний шлях такого дорослішання.

Ми переживали політичні кризи.
Виходили на Майдани, коли відчували, що право громадян визначати майбутнє країни намагаються відібрати.
Будували нові інституції.
Помилялися.
Розчаровувалися.
Починали знову.

А дванадцять років тому свободу України довелося захищати вже зі зброєю в руках від російського агресора.

Чотири роки повномасштабної війни дали нам страшну ціну цього досвіду.

Ми втратили людей.
Домівки.
Підприємства.
Лікарні.
Школи.
Цілі міста.

Мільйони українців були змушені залишити свої громади.

І водночас саме ці роки показали світові ще одну Україну.

Країну, де громадяни за кілька годин створюють волонтерські мережі.

Де благодійні фонди купують автомобілі й обладнання для військових, підтримують лікарні, евакуйованих, ветеранів і родини.

Де бізнес продовжує платити зарплати й податки під обстрілами.

Де місцеві ініціативи виростають у професійні організації.

Де люди не чекають дозволу, щоб допомагати власній державі вижити.

Це не підміна держави громадянським суспільством.

Навпаки.

**Це одна з ознак сильної демократії: держава та суспільство здатні діяти разом.**

Сильні незалежні інституції потрібні нам саме тому, що жодна країна не може вічно триматися на подвигу окремих людей.

Волонтер може закрити потребу сьогодні.
Фонд може створити програму.
Громадська організація — знайти нове рішення.

Але справжня перемога починається там, де цей досвід перетворюється на сталі системи, правила й інституції, які працюватимуть і завтра.

Саме так ми бачимо свою роль у благодійному секторі.

Не просто передати допомогу.

А зробити так, щоб допомога була своєчасною, прозорою, відповідальною і перетворювалася на спроможність.

Не замінювати державу.

**Підсилювати її там, де громадянська ініціатива може зробити її сильнішою.**

35 років тому українці проголосували за право самостійно визначати своє майбутнє.

Сьогодні це майбутнє знову залежить від нас.

Від тих, хто воює.
Від тих, хто лікує.
Від тих, хто створює робочі місця.
Від тих, хто будує чесні інституції.
Від тих, хто волонтерить.
Від тих, хто об’єднується і бере відповідальність.

Бо незалежність — це не лише свобода від чужої волі.

Це свобода для власної дії.

З Днем Незалежності України.

35 років тому ми обрали незалежність.
Сьогодні наше покоління має зробити її сильною, стійкою і незворотною.

#ДеньНезалежностіУкраїни #35РоківНезалежності #Україна #ГромадянськеСуспільство #Благодійність #Волонтерство #СильніІнституції #Лелекера

ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИДержавний прапор — це символ держави.А держава існує не лише в законах, кордонах, урядови...
23/08/2026

ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

Державний прапор — це символ держави.

А держава існує не лише в законах, кордонах, урядових будівлях чи військових частинах.

Вона існує там, де громадяни визнають її своєю — і беруть за неї відповідальність.

Український синьо-жовтий прапор пройшов довгий шлях від національного символу до прапора незалежної держави. Під цими кольорами українці виборювали право на власну політичну суб’єктність у ХХ столітті. Під ними відновили державність у 1991 році. Під ними сьогодні захищають Україну зі зброєю в руках.

Він майорить над волонтерськими штабами.
Стоїть у невеликих офісах громадських організацій.
Їде разом із гуманітарними вантажами.
Є на машинах, які громадяни купують для військових.
На коробках із медичним обладнанням.
У центрах допомоги ветеранам.
У школах, лікарнях, майстернях, фондах і десятках тисяч місць, де люди щодня роблять для своєї країни трохи більше, ніж від них формально вимагається.

Саме так народжується стійкість держави.

Не лише вертикаллю влади — а горизонтальними зв’язками між людьми.

Не лише наказом — а ініціативою.

Не лише бюджетом — а здатністю суспільства побачити проблему, об’єднатися і вирішити її.

За роки великої війни українське громадянське суспільство вкотре показало: сильна держава — це не держава, в якій громадяни чекають, поки хтось зробить усе за них.

Це держава, в якій інституції та громадяни вміють підсилювати одне одного.

Армія захищає країну.
Лікарі рятують життя.
Громади тримають свої міста.
Підприємці продовжують працювати.
Волонтери закривають прогалини швидше, ніж вони встигають перетворитися на катастрофу.
Благодійні фонди будують системи допомоги там, де одного доброго наміру вже недостатньо.

І над усім цим — один прапор.

Не як декорація.

Як нагадування: Ми працюємо для однієї країни.

У цьому, можливо, і є одна з найважливіших ознак зрілої незалежності — коли державний символ належить не лише державним установам.

Він належить кожному громадянину, який може сказати:

"Ц моя держава.
І я відповідаю за те, якою вона буде."

З Днем Державного Прапора України. 🇺🇦

Сильна держава починається з громадян, які не залишаються осторонь.

#ДеньДержавногоПрапора #ДержавнийПрапорУкраїни #Україна #ГромадянськеСуспільство #Благодійність #Волонтерство #Лелекера

У благодійності довіра не виникає сама по собі.Вона з'являється тоді, коли кожна передана автівка, кожен турнікет, кожна...
03/07/2026

У благодійності довіра не виникає сама по собі.

Вона з'являється тоді, коли кожна передана автівка, кожен турнікет, кожна коробка медикаментів і кожна гривня мають своє підтвердження та свій результат.

Саме тому для БФ «Лелекера» звітність — це не окрема активність наприкінці місяця чи року.

Це процес, який супроводжує кожен етап нашої роботи.

Ми:
✅ публікуємо передачі автомобілів для військових у межах програми AutoStream;
✅ звітуємо про передачу медикаментів та обладнання;
✅ показуємо результати програми Caps4.Life, де пластикові кришечки перетворюються на турнікети та іншу допомогу;
✅ працюємо з мінімальними адміністративними витратами, щоб максимальна частина ресурсів працювала на допомогу.

Ми не вигадуємо цифри та не перебільшуємо результати.

Бо для нас прозорість — це не вимога часу і не маркетинговий інструмент.

Це основа довіри між фондом, військовими, донорами, волонтерами та партнерами.

Дякуємо всім, хто підтримує нашу роботу та допомагає робити допомогу системною.

Більше інформації та публічних звітів доступно на сайті:
lelecare.org

Коротка версія

Для нас звітність — це не окрема задача, а частина щоденної роботи.

Кожна гривня та кожна одиниця допомоги мають підтвердження і результат.

Ми регулярно публікуємо звіти про передачу автомобілів, медичної допомоги, обладнання та результати програми Caps4.Life.

Прозорість для БФ «Лелекера» — це принцип роботи, а не формальність.

Більше звітів — на lelecare.org

♻️ Ще 171,5 кг кришечок на шляху до порятунку життів!Друзі, ми щиро дякуємо всім, хто продовжує підтримувати рух Caps4.L...
02/07/2026

♻️ Ще 171,5 кг кришечок на шляху до порятунку життів!

Друзі, ми щиро дякуємо всім, хто продовжує підтримувати рух Caps4.Life та збирати пластикові кришечки заради допомоги військовим. ❤️

Цього разу на переробку передано:

🔹 16,5 кг — від Ольги Калугіної (м. Рені)

🔹 40 кг — від ГО «Голос волонтера» (смт. Братське, Миколаївська обл.)

🔹 5 кг — від Тетяни Рибак (смт. Озерне, Житомирська область)

🔹 60 кг — від нашого постійного партнера, Ліцею №183 м. Києва

🔹 50 кг — від мешканців будинку №9 по вул. Олександри Екстер у Києві

Разом це 171,5 кг пластикових кришечок! 🎉

А це означає, що завдяки вам ми вже набрали еквівалент:
🩸 2,64 турнікета SICH

Кожна кришечка, яку хтось не викинув у смітник, а поклав до контейнера збору — це маленький внесок у велику справу. Саме з таких маленьких дій складаються реальні результати, які рятують життя українських військових.

Окрема подяка нашим постійним учасникам руху. Ви доводите, що системність та наполегливість здатні створювати справжні зміни. 🙏

Разом перетворюємо відходи на допомогу.

Разом доводимо, що добро може бути простим.

Разом рятуємо життя. 💙💛
#Лелекера #КришечкиРятуютьЖиття #65кгОдинТурнікет #ДопомогаВійськовим #ЕкологіяТаДопомога

Ми так боїмося шахраїв, що іноді починаємо карати чесних.Звучить дивно, але я дедалі частіше бачу саме це.Люди відкриваю...
01/07/2026

Ми так боїмося шахраїв, що іноді починаємо карати чесних.

Звучить дивно, але я дедалі частіше бачу саме це.

Люди відкривають збір і першою реакцією стає не бажання розібратися, а бажання знайти підступ. Де звіт? Чому така сума? Чому саме ця людина? Чому не інакше? Частина цих питань абсолютно правильна. Я сама вважаю, що перевіряти потрібно. Особливо під час війни.

Але іноді перевірка перетворюється на нескінченний пошук причин не довіряти. І тоді жодного звіту не достатньо. Жодної історії не достатньо. Жодної репутації не достатньо.

Парадокс полягає в тому, що шахраї зазвичай і не будують довгу репутацію. Вони приходять і зникають. А от чесні фонди, волонтери, військові та громадські ініціативи роками вкладаються в довіру, а потім змушені доводити свою порядність знову і знову.

Ми всі навчилися критично мислити. Це добре. Але критичне мислення відрізняється від тотальної підозри. Перше захищає суспільство. Друге поступово руйнує соціальний капітал, без якого жодна благодійність не працює.

Довіра — це завжди ризик. Абсолютних гарантій не існує. Питання лише в тому, чи готові ми втратити здатність довіряти через страх бути обманутими.

А ви помічали за собою момент, коли обережність починає переходити у недовіру до всіх без винятку?

Для більшості людей Конституція — це текст.Для держави під час війни вона стає системою координат.Саме Конституція визна...
27/06/2026

Для більшості людей Конституція — це текст.

Для держави під час війни вона стає системою координат.

Саме Конституція визначає, заради чого існує держава, що саме вона захищає і які межі не має права переходити навіть у найважчі часи.

Під час війни права людини перестають бути абстрактними юридичними категоріями.

Право на життя означає можливість дочекатися евакуації під обстрілом.

Право на свободу означає право країни самостійно визначати власне майбутнє.

Право на власну державу означає право не жити під окупацією.

Право говорити своєю мовою означає право не пояснювати нікому право на власну ідентичність.

Право повернутися додому означає право мати дім, до якого можна повернутися після служби, після лікування, після полону або після вимушеного переміщення.

Водночас війна нагадує ще одну складну істину.

Безпека держави неможлива без відповідальності громадян перед державою.

Військова служба під час війни — це не про комфорт і не про індивідуальну автономію.

Це дисципліна.

Це підпорядкування.

Це виконання наказів.

Це обмеження частини особистих свобод заради виконання завдання і збереження життя інших людей.

Так працює будь-яка армія світу.

Але саме тут проходить одна з головних меж між демократичною державою і державою, побудованою на насильстві.

Навіть під час війни людська гідність не перестає бути цінністю.

Навіть під час мобілізації права людини не перестають існувати.

Навіть під час виконання бойових завдань закон не перестає діяти.

Саме тому будь-яке суспільство, яке веде війну за власну свободу, зобов'язане постійно ставити собі незручні питання про межі державної сили, про відповідальність інституцій та про повагу до людини у формі й без неї.

Ці питання не послаблюють державу.

Навпаки.

Саме здатність ставити їх і шукати відповіді всередині правового поля робить державу сильнішою.

Українські військові воюють не за право сильного.

Вони воюють за право закону бути сильнішим за силу.

За державу, у якій людина не стає ресурсом.

За країну, у якій гідність не скасовується мобілізацією, службою, пораненням чи статусом ветерана.

За суспільство, у якому інституції служать людині, а не люди існують заради інституцій.

Саме це відрізняє демократію від окупації.

Саме це відрізняє громадянина від підданого.

Саме це сьогодні захищають українські військові.

І саме тому сильна армія та права людини не суперечать одне одному.

Сильна армія існує для того, щоб права людини продовжували існувати.

З Днем Конституції України.

Конституція починається не зі статей і не з державних символів.

Вона починається з визнання простої речі:

людська гідність має вищу цінність, ніж будь-яка сила.

Через п'ять років більшість із нас навряд чи пам'ятатиме конкретні суми своїх донатів.Ніхто не сидітиме за сімейним стол...
27/06/2026

Через п'ять років більшість із нас навряд чи пам'ятатиме конкретні суми своїх донатів.

Ніхто не сидітиме за сімейним столом і не розповідатиме: "А пам'ятаєш, у травні 2026 року я переказав саме 1700 гривень?" Так не працює людська пам'ять.
Зате ми дуже добре пам'ятаємо інші речі.
Пам'ятаємо моменти, коли могли щось зробити і не зробили. Пам'ятаємо дзвінки, на які не відповіли. Людей, яких не підтримали. Рішення, від яких відмовилися через страх, втому чи байдужість.

Ми багато спілкуємось з військовими. Ми одні з них. І майже ніколи не чуємо від них розмов про гроші. Натомість часто чуємо про людей. Про тих, хто був поруч. І про тих, хто зник.

Певно, після війни нас чекатиме дуже дивний період. Ми почнемо озиратися назад і переоцінювати власні вчинки. Не тому, що хтось змусить. А тому, що це нормальна людська потреба — зрозуміти, ким ти був у складний час.

Саме тому ми не сприймаємо розмови про донати як про фінансову операцію. Для нас це значно більше схоже на голосування. Маленьке особисте голосування за те, якою буде країна завтра.

І якщо вже бути чесними, то ми майже впевнені: більшість людей шкодуватиме не про ті гроші, які віддала. Шкодуватиме про моменти, коли могла підтримати щось важливе, але вирішила відкласти на потім.

А як ви думаєте: про що люди найчастіше шкодують через роки — про свої дії чи про свою бездіяльність?

16/06/2026

Кожен незакритий збір виглядає як цифра на екрані.

Але за нею майже завжди стоїть щось дуже конкретне:

🚗 автомобіль, який не доїхав;

🛩️ дрон, який не піднявся;

📡 зв'язок, який не запрацював вчасно.

Рішення нічого не робити — теж рішення.

А як ви думаєте: де проходить межа між особистими межами та громадянською відповідальністю?

Address

Kyiv

Opening Hours

Tuesday 10:00 - 17:00
Wednesday 10:00 - 17:00
Thursday 10:00 - 17:00
Friday 10:00 - 17:00
Saturday 10:00 - 17:00
Sunday 10:00 - 17:00

Telephone

+38067 235-62-36

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Благодійний фонд Лелекера - Lelecare posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Благодійний фонд Лелекера - Lelecare:

Shortcuts

Share