05/07/2026
5 липня народився Роман Ратушний — українець, чиє життя стало символом честі, сміливості та безкомпромісної любові до своєї країни. Він не вмів стояти осторонь, коли потрібно було захищати людей, природу, свободу чи незалежність України. У кожному етапі його життя боротьба була не вибором, а покликом серця.
Він виріс у родині, де любов до Батьківщини не була гучними словами, а способом життя. Батько Романа, Тарас Ратушний, відомий журналіст і громадський активіст, а мати — українська письменниця Світлана Поваляєва. Саме вони виховали в ньому почуття відповідальності за свою державу, навчили не мовчати перед несправедливістю та завжди відстоювати правду.
Коли наприкінці 2013 року Україна вийшла на Майдан, Роман був серед тих, хто не побоявся стати на бік свободи. Він був одним з перших студентів, хто пережив жорстокий розгін Майдану у ніч на 30 листопада, але насильство не зламало його. Навпаки — воно лише зміцнило його переконання, що майбутнє країни потрібно виборювати власними руками.
У 2018 році він став одним із тих, хто не дозволив мовчки знищити Протасів Яр. Завдяки його ініціативі виник рух «Захистимо Протасів Яр», який згуртував тисячі небайдужих людей. А вже за рік Роман очолив громадську організацію, що стала прикладом того, як небайдужість здатна перемагати жадібність і свавілля.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Роман не шукав безпечного місця. Він одразу став до лав захисників України, сформував добровольчий підрозділ «Протасового Яру», брав участь в обороні Києва, виконував бойові завдання на Сумщині, а згодом воював у складі розвідувального взводу 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї бригади «Холодний Яр» на Харківщині.
9 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу Ізюма, Роман Ратушний загuнув, потрапивши у ворожу засідку. Йому було лише 24 роки. Він міг прожити довге життя, здійснити ще безліч добрих справ, але обрав найважчий шлях — захищати Україну до останнього подиху.
Роман Ратушний належить до покоління українців, яке не просило змін — воно створювало їх власними вчинками. Його ім’я вже стало частиною новітньої історії України, а його життя — нагадуванням про те, що справжня любов до Батьківщини вимірюється не словами, а готовністю жертвувати собою заради її майбутнього. Світла пам’ять Герою.
