06/04/2026
Світова економіка знову опинилася в лещатах енергетичного виклику, який за своєю інтенсивністю залишив далеко позаду нафтові кризи сімдесятих. Причина нинішнього хаосу цілком фізична — параліч Ормузької протоки. Через цю критичну артерію зазвичай проходить п'ята частина світового споживання нафти, але зараз замість звичних 20 мільйонів барелів на добу там панує тиша. Результат ми бачимо на стелах АЗС: станом на березень 2026 року нафта Brent закріпилася на позначці 108 доларів, а ціни на газ у Європі злетіли на 60%.
У такі моменти уряди зазвичай роблять вибір: або намагатися приборкати стихію адміністративними заборонами, або дати ринку простір для адаптації. Поки Угорщина та Хорватія вперто тримаються за популістичне обмеження цін, розвинені економіки обирають шлях фіскальної лібералізації та дерегуляції.
Найцікавіша ситуація склалася в Норвегії. 26 березня 2026 року місцевий парламент — Стортинг — пішов на радикальний крок, ухваливши законопроєкт про зниження паливних податків всупереч волі чинного уряду. Попри занепокоєння прем'єра щодо використання коштів нафтового фонду, коаліція лібералів, консерваторів та центристів поставила інтереси економіки вище за бюджетні угоди. Дорожній податок скасували до вересня, що моментально збило ціну бензину на 4.71 крон за літр. Це приклад того, як пряма депункція податкового тиску дає результат тут і зараз, не чекаючи на бюрократичні погодження.
Британська прозорість та американський прагматизм
Велика Британія зробила ставку на боротьбу з інформаційною асиметрією. Замість регулювання цін, канцлер Рейчел Рівз запровадила інструмент Fuel Finder. Тепер заправки зобов’язані оновлювати ціни в режимі реального часу. Це перетворило ринок на прозоре змагання за клієнта, де конкуренція сама знизила ціну на 1–6 пенсів без жодного державного цента.
У США криза змусила згадати про старі регуляторні пута, як-от Закон Джонса 1920 року. Цей акт десятиліттями забороняв іноземним суднам перевозити вантажі між американськими портами, штучно здорожуючи логістику. Нині, коли 20% нафти заблоковано, президент Трамп надав 60-денний виняток із цього закону, дозволивши ринку використовувати будь-який доступний флот для стабілізації поставок. Тим часом у Каліфорнії пропонують ще радикальнішу дерегуляцію — призупинення екологічних зборів та системи Cap-and-Trade, що може збити ціну одразу на долар за галон.
Азійська стійкість проти українського популізму
Досвід Філіппін доводить: приватний сектор набагато витриваліший за державні монополії. Попри ріст цін на дизель майже на 100%, уряд зберіг вірність моделі вільного ринку. Приватні компанії змогли забезпечити наявність пального, поки державні системи сусідніх країн захлиналися в паніці та дефіциті.
А що Україна? На жаль, ми знову йдемо особливим шляхом. Поки світ знімає бар'єри, наш Кабмін щодня спалює 20 мільйонів гривень на вівтарі популізму, який називають кешбеком на пальне. Держава спочатку забирає наші гроші через податки та акцизи, а потім намагається повернути крихти через складні цифрові механізми. Це створює лише ілюзію допомоги, поки Україна очолює європейський список за темпами подорожчання дизельного пального.
Висновки прості:
Держава не повинна повертати нам наші ж гроші — вона має перестати їх забирати. Дерегуляція — це не просто теоретична концепція з підручників, це практичний спосіб дати бізнесу вижити, а людям — отримати доступний ресурс. Свобода ринку завжди ефективніша за кабінетні стратегії перерозподілу, особливо коли на горизонті збираються грозові хмари глобальної кризи.