02/01/2025
Сьогодні, 02 січня, він міг би зустріти свій ювілейний 40-й рік народження. Але його земне життя зупинилося на відмітці- 37...
ВЛАДИСЛАВ ЮРІЙОВИЧ АЛЛЕРОВ, (позивний "ФОКС"), полковник, командир окремого загону спецпризначення «ОМЕГА» ЛЬВІВ. Герой України.
"Він вів за собою підлеглих і ніколи не доручав хлопцям завдань складніших за ті, які міг би виконати сам. І за весь час – жодного серйозного поранення. Удача – скаже хтось і матиме рацію. Професіоналізм – упевнені всі, хто його знав, і матимуть рацію стократно."
Владислав Аллеров народився у сім’ї військових, тому з дитинства був обізнаний і у солдатському побуті, і у всіх видах озброєння і техніки. Навчався спочатку у Львові, потім - Рава-Руська. Але атестат отримав в Українській школі- Гімназії №1 у м. Сімферополь.
Закінчив Національну академію Національної гвардії України.
З 2006 року пройшов шлях від лейтенанта до полковника.
Весь вільний час проводив у спортзалі та на стадіоні - так він готував тіло і дух для здійснення найзаповітнішої мрії - служити у спецназі. Початком цього шляху було у Владислава - служба у кримській "Лаванді"- єдиного на той час гірського спецпідрозділу у військах. Тому, власним прикладом навчав інших, розповідав, показував, коли перевівся до спецпідрозділу «ОМЕГА».
Служив у "гарячих точках" війни з 2014 року. Був одним з перших учасників АТО під час штурму м. Слов’янськ на Донеччині. Того року його батько генерал-полковник Юрій Аллеров був одним з командувачів Сил Оборони України, а згодом став командувачем НГУ.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій справі Владислава Аллерова нагороджено орденом “За мужність” III ступеня(Указ Президента 258/2016).
Владислав постійно навчався: для себе і для того, щоб навчати інших. Досконало знав і володів англійською мовою. Коли перебував на навчаннях у Румунії, Італії, потреби перекладача йому не були потрібні: швидко все схоплював, на практичних заняттях першим пробував все вивчене і на відмінно виконував нормативи.
Владислав Аллеров був дуже відповідальним, завжди мав свою думку, багато працював, щоб довести собі і оточуючим, чого він вартий, не як син генерала, а як офіцер і фахівець справи, яку обрав.
Тому - крок за кроком наближався до своєї мети- гірського спецназу. Досконало опанувавши висотну підготовку, Владислав Юрійович поєднав життєві покликання - ЛЮБОВ ДО ГІР І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ!
Владислав АЛЛЕРОВ вів за собою підлеглих. Йому вірили і довіряли. А він вболівав за хлопців, оберігав їх, турбувався, щоб у них все було найкраще: зброя, оснащення, екіпірування.
Постійно рухався вперед, навчаючись сам, навчав інших. Тому, згодом закінчив магістратуру, а в 2021 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня - кандидата історичних наук.
За військову службу мав багато відомчих відзнак та нагород, це і : -почесний нагрудний знак "Козацький хрест" І ступеня;
- "За сприяння війську";
- почесний нагрудний знак "Знак Пошани" МОУ;
- Медаль за 20 років сумлінної служби в Національній гвардії України.
- "Хрест Військового Братерства".
- почесний нагрудний знак "За відміну службу в МВС".
З початком повномасштабного вторгнення російських військ полковник Аллеров обіймав посаду командира окремого загону спеціального призначення НГУ "Омега". Вже 25 лютого загін було терміново передислоковано до Житомира – відбивати російський наступ на півночі країни. Через кілька днів командир загону спецпризначенців Владислав Аллеров і його підлеглі вже звільняли Макарів Київської області, вибивали ворогів з Чернігівщини, а згодом – із Сумщини. Наступним районом виконання бойових завдань - стала Харківщина. Тут львівські спецпризначенці воювали спільно зі своїми земляками – бійцями 80 окремої ДШБ.
Під керівництвом полковника Аллерова було знищено не один десяток військової техніки окупантів, командні пункти та живу силу противника.
Останній бій він прийняв на Харківщині під Ізюмом 30 травня 2022 року. Бойовій групі полковника довелося давати відсіч під час сильних артобстрілів і стримувати прорив ворога. Побачивши, що його побратима поранено в ноги, Владислав Аллеров негайно допоміг доправити його в безпечне місце, а сам залишився прикривати відхід бійців.
Йому довелося відбиватися під щільним вогнем російської артилерії та мінометів. На жаль, у цьому бою Владислав Аллеров загинув смертю Героя, віддавши своє життя за Україну.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" АЛЛЕРОВУ Владиславу Юрійовичу - полковнику (посмертно), ( Указ Президента України 892/2022).
В останню путь бойового офіцера проводжали рідні, друзі, побратими, знайомі 1 червня 2022 року.
Поховали захисника на Личаківському кладовищі у Львові.
У загиблого Героя залишилися батьки, кохана дружина, син, достойний батька.
В День Незалежності 24.08.2022 син воїна Микита урочисто підняв Прапор України у Львові.
«Щодня втрачаємо еліту нашого війська. Йдуть у засвіти досвідчені командири, прогресивні офіцери. Вони йдуть – а ми маємо битися, щомиті наповнюючись злістю до ворогів і, звісно ж, любов’ю до країни», – написали в Українському ветеранському фонді.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ УКРАЇНИ.