08/09/2026
Чому Україні потрібна культура поводження з будівельними відходами?
Станом на вересень 2025 року в Україні утворилося близько 17,2 млн тонн відходів від руйнувань. Найбільші обсяги зафіксовано в Донецькій (5,7 млн тонн), Харківській (3,4 млн тонн), Київській (1,9 млн тонн) та Херсонській (1,1 млн тонн) областях.
З кожним місяцем ці обсяги зростають. Війна генерує не лише руйнування, а й системний потік будівельних відходів, управління якими наразі не має чіткої державної логіки. Питання не в тому, чи доведеться цим займатися, а в тому, зробимо ми це системно чи знову ситуативно.
Організована система управління будівельних відходів, яка враховує усі етапи — від утворення до видалення чи повторного використання, — допомагає вирішити кілька ключових завдань.
⚒️Звільнити звалища від відходів, що можна повторно використати. Мінеральна частина будівельних відходів (бетон, цегла, асфальт) — це ресурс для нового будівництва. У країнах ЄС саме такий підхід дозволив довести рециклінг мінеральних будівельних відходів до десятків мільйонів тонн щороку: наприклад, у Чехії обсяг рециклінгу подібних відходів зріс із 1,9 до 4,6 млн тонн лише за кілька років. Коли рециклят системно повертається в обіг, менше матеріалу їде на полігон, а термін його експлуатації продовжується.
❌Попередити появу стихійних звалищ. Без чіткого правового режиму селективного демонтажу, роздільного збирання та об’єктного планування відходи, яким нема куди легально подітися, опиняються там, де дешевше і простіше — на узбіччях, у ярах, на покинутих ділянках. Європейський досвід показує, що працює комбінація стимулів і санкцій: наприклад, у Чехії за неналежне поводження з відходами, зокрема за стихійне захоронення, юридичним особам загрожують штрафи до 25 млн крон. Без подібних запобіжників стихійні звалища залишаються найдешевшим і найшкідливішим шляхом позбутися відходів.
🌱Зменшити навантаження на екологію. Це не тільки про естетику чи захаращені території. Виробництво первинної будівельної сировини — видобуток, транспортування, обробка — саме по собі має суттєвий вуглецевий слід. Заміна первинної сировини рециклятом знижує попит на видобуток і, як наслідок, викиди CO2. Наукові дослідження підтверджують: економія викидів СО₂ від рециклінгу окремих матеріалів може сягати сотень кілограмів на тонну порівняно з виробництвом з нуля. Втім, тут є і чесний нюанс: без правильних стимулів (наприклад, адекватного податку на захоронення) рециклінг подекуди залишається економічно менш вигідним, ніж просте захоронення відходів, — тому системні економічні механізми настільки важливі.
💰Відкрити доступ до зелених фінансувань ЄС. Це не абстракція, а вже конкретна вимога. Таксономія ЄС передбачає використання вторинної сировини як одного з критеріїв сталості будівельних проєктів і встановлює принцип «не завдавати значної шкоди довкіллю» (DNSH). Для українських проєктів відбудови, які претендуватимуть на європейське фінансування, це означає необхідність підтверджувати якість рециклятів і відсутність у них шкідливих домішок — азбесту, важких металів, стійких забруднювачів. Без побудованої системи управляння будівельними відходами відповідати цим критеріям буде складно, а отже, складніше буде й залучати кошти на відбудову.
Більше про регулювання у сфері управління відходами будівництва і знесення можна дізнатися з дослідження UST за посиланням в коментарях👇