10/08/2026
Що об’єднує Україну і Польщу в питаннях закупівель?
Польський ринок закупівель — це 587 млрд злотих (майже $160 млрд або 14% ВВП), стабільний ринок мирної економіки.
Український — це 930 млрд грн у 2025 році ($22 млрд або 10% ВВП). Водночас потреби України значно вищі: $588 млрд необхідно на відбудову або майже три річних ВВП (за оцінкою Світового банку, RDNA5).
Попри прірву в масштабі, обидві країни хворіють на одне й те саме тільки в різному ступені тяжкості. Написали про це матеріал для «Вікно Відновлення» (за посиланням в коментарях), а нижче переказуємо головне.
▪️ У польських закупівлях 56% тендерів проходять з єдиним учасником — найгірший показник у Євросоюзі, гірший навіть за Чехію (40%) чи Грецію (55%). В Україні ж у сфері будівельних робіт понад 85% вартості контрактів припадає на одноосібні тендери, а в енергетиці — 87%.
▪️ Механізм схожий в обох країнах: замовники формують умови так, що приходить лише один, часто заздалегідь відомий підрядник. У Польщі це бюрократична складність мирного часу й надто деталізовані технічні вимоги. В Україні ж наклалися довоєнні інституційні слабкості на процедури, які запровадили для швидкого реагування на виклики війни – руйнування, потреба швидких оборонних закупівель тощо.
▪️ За оцінками Єврокомісії, одноосібні контракти в середньому дорожчі на 9,6%; Чехія після заборони таких тендерів зафіксувала падіння цін на 6,1%. Український приклад підтверджує це напряму, коли на великі об’єкти вдається залучити 9–11 компаній, ціну вдається знизити на третину від стартової. Бізнес готовий конкурувати, питання лише в умовах тендеру.
▪️ Є й суто українські проблеми війни, яких у Польщі немає. Найбільша будівельна активність концентрується довкола Києва та відносно безпечних західних регіонів, тоді як прифронтові території, які потребують відбудови першочергово, отримують найменше через безпекові загрози, брак місцевих ресурсів і дефіцит кадрів для підготовки документації.
▪️ Державна платформа моніторингу відбудови DREAM поки не дає повноцінного інвестиційного аналізу: обґрунтування проєктів зводяться до базового кошторису, без розрахунку повного життєвого циклу об’єкта, як того вимагають стандарти ЄС.
Що потрібно змінювати?
→ повертати конкурентні процедури там, де це дозволяє безпекова ситуація, та забезпечувати прозорість кошторисів;
→ створювати умови для участі іноземного бізнесу та міжнародних консорціумів;
→ використовувати потенціал Prozorro разом із реформою бюджетного планування та розвитком DREAM;
→ гармонізувати закупівельні правила з ЄС, водночас пам’ятаючи урок Польщі 一 навіть якісне законодавство саме собою не створює конкуренції.
Посилання на колонку 一 у коментарях.
Колонка підготовлена Центром економічної стратегії за підтримки Фонду «Аскольд і Дір» в рамках проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушійна сила реформ і демократії», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Норвегії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Центру економічної стратегії і жодним чином не може бути сприйнятий як відображення поглядів уряду Норвегії, уряду Швеції або ІСАР Єднання.
