Меморіал героїв

Меморіал героїв Меморіал героїв – це платформа історій про загиблих захисників та захисниць України

🔻Донат на памʼять: https://memorial.ua/donate

Мета платформи пам’яті Меморіал – зберегти імена усіх військових, які поклали життя за Україну. Розповісти їхню історію, вшанувати пам'ять та ніколи не забувати людей, яких втратила Україна, втратив кожен з нас.

Донести до світу, що в Україні гинуть не цифри статистики, а люди, достукатися до сердець через нашу біль втрати.

45-річний Олександр Пасько на псевдо Депутат поліг 14 липня 2024 року в селі Львове Бериславського району Херсонщини. Ві...
05/06/2026

45-річний Олександр Пасько на псевдо Депутат поліг 14 липня 2024 року в селі Львове Бериславського району Херсонщини. Він зазнав смертельного поранення від осколків ворожого дрона.

Олександр народився 17 серпня 1978 року в місті Ніжин Чернігівської області. За освітою був помічником машиніста електровоза, але за фахом не працював. Любив працювати на землі, а ще сад, рідне село і Київ.

До служби працював у київському цирку, а з червня 2022 року захищав Україну у складі 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. Псевдо Депутат залишив із цивільного життя – так його називали зі студентських років.

«Олександр – це воїн із лев’ячим серцем. Навіки залишиться в наших серцях відважний погляд його блакитних очей», – сказала дружина Олена.

Воїна нагородили відзнаками «Учасник бойових дій» і «Золотий хрест», а вже посмертно – «Комбатантським хрестом» та орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали Олександра у селі Перебудова Чернігівської області.

У нього залишилися син, дружина та мати.

Старший солдат Петро Дуткевич на псевдо Дикий помер 6 вересня 2016 року в харківському військовому шпиталі внаслідок хво...
05/06/2026

Старший солдат Петро Дуткевич на псевдо Дикий помер 6 вересня 2016 року в харківському військовому шпиталі внаслідок хвороби, набутої під час служби в зоні АТО. Захисникові був 51 рік.

Петро народився 30 червня 1965 року в селі Сергіївка Волинської області. Жив у селі Горінчово на Закарпаттті. Працював водієм автобуса, а останнім часом перед службою – у туристичному комплексі «Райський куточок». Смачно готував. Любив тварин.

Долучившись до Збройних сил України, став кухарем у 53-й окремій штурмовій бригаді. З 2016 року служив на блокпостах у місті Костянтинівка у складі 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.

«Вічна пам’ять тобі, татку. Вже скільки років минуло, а біль ще сильніший, бо твій син теж став на захист країни і зустрівся із тобою», – сказала донька Мар’яна Петрик.

Поховали захисника в селі Горінчово.

У нього залишилися дружина та дві доньки. Син Павло поліг 6 січня 2025 року.

Оголосили переможців спецномінації «Меморіальний матеріал року» на журналістському конкурсі «Честь Професії».Це номінаці...
05/06/2026

Оголосили переможців спецномінації «Меморіальний матеріал року» на журналістському конкурсі «Честь Професії».

Це номінація від Платформи пам’яті Меморіал, яку вручають другий рік поспіль. Її заснували на честь журналістів, яких вбила в Україні російська армія. Вручення нагороди стало можливим завдяки донатам на пам’ять.

Номінація відзначає журналістські роботи, які зберігають пам’ять про загиблих українських військових і цивільних, а також досліджують те, як в Україні формується культура пам’яті.

Цього року переможців двоє. Це матеріали:

🟥Ратушні. Легенда про лицаря та друїда
https://ratushni.memorial.ua/

Авторка – Alyona Martyniuk. Спецпроєкт створений у співпраці медіа Характер та Платформи пам'яті Меморіал героїв.

🟥«Меморіал героїв на Майдані Незалежності перетворився на хаос. Але того, хто почне наводити там лад, уб’ють». За якими законами живе місце памʼяті в центрі Києва https://bit.ly/4tF1q3K

Авторка – Ghanna Mamonova, журналістка Бабель.

25-річний Костянтин Шаровкін, псевдо Шарф, поліг 8 січня 2023 року в селі Времівка Донецької області внаслідок вогневого...
05/06/2026

25-річний Костянтин Шаровкін, псевдо Шарф, поліг 8 січня 2023 року в селі Времівка Донецької області внаслідок вогневого ураження ворожою артилерією. Разом із ним загинули два побратими.

Костянтин народився 15 листопада 1997 року в Одесі. Після 9-го класу вступив до коледжу Економіки та соціальної роботи (нині Фаховий коледж Одеського національного університету імені І. І. Мечникова). Потім здобув кваліфікацію бакалавра за спеціальністю «Соціальний працівник, фахівець із соціальної роботи» в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова.

З 2019 до 2021 працював у банку «Південний». Згодом влаштувався до автомобільної компанії «Autorider».

«Син був комунікабельним, душею компанії. Дуже любив життя. Багато читав, захоплювався музикою, фільмами, спортом, малюванням і подорожами. Брав участь в університетських творчих заходах. Добре готував і любив тварин. Самостійно навчився водити авто. Мріяв про подорожі», – написала мати Олена Георгіївна.

З 26 лютого 2022 року Костянтин добровільно став на захист Батьківщини. Після навчання захищав Україну в складі 12-та бригада спеціального призначення «Азов» НГУ, де обіймав посаду санітара. Обороняв позиції поблизу Времівки Донецької області.

«Я втратила єдиного сина. Він мріяв про власну сім'ю та дітей, але не встиг», – сказала мати.

Поховали захисника в Одесі.

Посмертно Костянтина Шаровкіна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

У нього залишилися мама та бабуся.

Молодший сержант Денис Корчан загинув 24 січня 2024 року в авіатрощі літака Іл-76 біля села Яблуново Бєлгородської облас...
05/06/2026

Молодший сержант Денис Корчан загинув 24 січня 2024 року в авіатрощі літака Іл-76 біля села Яблуново Бєлгородської області РФ. Він був серед військовополонених, які мали повернутися додому в межах обміну. Йому навіки 32.

Денис народився 7 грудня 1991 року у місті Могилів-Подільський у Вінницькій області.

Служив за контрактом у Збройних силах України у складі 57 окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка.

Він потрапив у полон поблизу села Трьохізбенка на Луганщині.

«Син був хорошою людиною. Вічна йому пам’ять», – написав батько Валерій.

Поховали захисника у рідному місті.

У нього залишилися батьки, цивільна дружина та донька.

39-річний солдат Юрій Валько на псевдо Бімер поліг 16 липня 2025 року в місті Покровськ Донецької області внаслідок арти...
05/06/2026

39-річний солдат Юрій Валько на псевдо Бімер поліг 16 липня 2025 року в місті Покровськ Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу ворога.

Юрій народився 23 квітня 1986 року у Львові. Навчався у школі №40, згодом закінчив Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу за спеціальністю кухаря-бармена.

Працював барменом-офіціантом у ресторані «Голодний Микола». На дозвіллі любив готувати та рибалити. Цікавився бойовим гопаком. Обожнював відпочивати в горах і на морі. Цінував теплі зустрічі з друзями.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юрій став до лав захисників. Обіймав посаду навідника міномета в 3 батареї 2 батальйону 32 окрема механізована бригада. Проходив навчання у міжнародних військах в Іспанії. Псевдо Бімер взяв, бо так його з дитинства кликали всі друзі у дворі.

«Юрій завжди залишався людиною з великим серцем – щирим, добрим, товариським, сповненим любові до життя. Він підтримував бойовий дух підрозділу, дарував побратимам оптимізм, віру та свій незмінний теплий сміх, який став символом підтримки та надії», – написала кума Наталія Паньків.

Поховали Юрія Валька у Львові на полі Почесних поховань Личаківського цвинтаря.

У нього залишилися мати, донька і син.

Старший солдат Георгій Трофімов-Мельник на псевдо Балон поліг 21 березня 2023 року біля села Оріхово-Василівка Бахмутськ...
04/06/2026

Старший солдат Георгій Трофімов-Мельник на псевдо Балон поліг 21 березня 2023 року біля села Оріхово-Василівка Бахмутського району Донеччини. Захисникові було 28 років.

Георгій народився 5 серпня 1994 року в Харкові. Закінчив кооперативний торгово-економічний фаховий коледж. Працював у різних сферах, зокрема й за кордоном. Захоплювався футболом і риболовлею, був позитивною та відкритою людиною.

З початком повномасштабної війни Георгій став на захист України. Служив у складі 127 окрема важка механізована Харківська бригада.

«Мій син Георгій – мій біль і моя гордість. Я щаслива, що ти був у мене. Хоробрий воїн, назавжди залишишся для нас рідним, веселим, добрим, чесним хлопцем з відкритою усмішкою та великим серцем. Ти так любив свій рідний Харків і всіх нас. Героям слава і вічна пам’ять», – написала мати Софія Мельник.

Поховали Георгія Трофімова-Мельника у Харкові.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На фасаді ліцею №85 встановили меморіальну дошку.

У нього залишилися мати, брат, бабуся, дідусь та двоє племінників.

Солдат Сергій Дрангой поліг 3 квітня 2025 року під час виконання службових обов'язків поблизу міста Чугуїв Харківської о...
04/06/2026

Солдат Сергій Дрангой поліг 3 квітня 2025 року під час виконання службових обов'язків поблизу міста Чугуїв Харківської області. Йому назавжди 34 роки.

Сергій народився 25 квітня 1990 року в місті Слов'янськ Донецької області у родині ромів. Був добрим і товариським.

Під час повномасштабної війни, у 2024 році, він добровольцем пішов на фронт. Боронив Батьківщину в лавах 225 Окремий штурмовий полк. Обіймав посаду навідника та воював на Харківському напрямку.

Сергія Дрангоя поховали в селищі Черкаське на Донеччині поруч із могилою матері.

У нього залишилися дві сестри та тітка.

Молодший сержант Микита Охріменко на псевдо Печеніг поліг 17 вересня 2025 року під час бойового завдання. Йому було 25 р...
04/06/2026

Молодший сержант Микита Охріменко на псевдо Печеніг поліг 17 вересня 2025 року під час бойового завдання. Йому було 25 років.

Микита народився 28 лютого 2000 року в місті Краматорську Донецької області. З дитинства захоплювався історією. Після школи вступив на бюджет до Донецького національного університету імені Василя Стуса у Вінниці. Це місто стало для нього по-справжньому рідним, як і Краматорськ, і саме сюди Микита мріяв повернутися після перемоги.

Він був ерудованим і принциповим студентом: досліджував баскський національно-визвольний рух ETA, добре знав новітню історію Європи та Америки, глибоко розумів багатовікову боротьбу України за незалежність. Микита був активним учасником наукових конференцій, історичних турнірів і семінарів, а також засновником і постійним організатором Дискусійного клубу історичного факультету. Був політичним активістом, учасником антифашистського руху та послідовником ідеології Straight Edge. Любив хеві-метал. Був веганом.

У 2021-му Микита здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Історія та археологія». Він прагнув вступити до магістратури. Саме тому на початку 2022 року він був на заробітках у Польщі – збирав кошти на подальшу освіту.

З початком повномасштабного вторгнення Микита повернувся в Україну і вже за кілька днів став до лав ЗСУ.

Впродовж трьох з половиною років був кулеметником стрілецького відділення, гранатометником, кулеметником механізованого відділення, обіймав інші посади.

Брав участь, зокрема, у боях за Бахмут, воював на території Серебрянського лісництва, був залучений до наступальних дій на Токмацькому напрямку, зокрема, в селі Роботине, воював на передовій Часового Яру.

«Псевдо Микити походить від слова печеніг – образ давнього воїна степу: сильного, вільного, безкомпромісного. Він казав, що печеніги колись жили тут – і в цьому бачив тяглість: ця земля завжди народжувала воїнів, які її боронять», – написала сестра Катерина.

Поховали Микиту Охріменка на Національному військовому меморіальному кладовищі у селі Віта-Поштова на Київщині.

Захисник Олексій Семків на псевдо Еверест поліг 4 серпня 2025 року під час бойового завдання поблизу села Греківка Сваті...
04/06/2026

Захисник Олексій Семків на псевдо Еверест поліг 4 серпня 2025 року під час бойового завдання поблизу села Греківка Сватівського району Луганської області. Йому було 24 роки.

Олексій народився 22 грудня 2000 року в місті Івано-Франківську. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Працював інженером електролабораторії служби діагностики в «Прикарпаттяобленерго». У вільний час займався змішаними єдиноборствами. Любив читати книги. Однією з найбільших його пристрастей були походи в гори.

Під час повномасштабної війни Олексій служив розвідником 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го штурмового батальйону 3-тя окрема штурмова бригада. Псевдо Еверест отримав, бо мріяв підкорити найвищу вершину світу.

«Він був дуже розумною і сором’язливою людиною, простим і спокійним, мужнім і щирим, люблячим сином своїх батьків та своєї держави. Любив свою спортивну родину, з якою займався змішаними єдиноборствами (ММА). З перших днів служби прагнув бути там, де найважче, – у розвідці, щоб у ближньому бою нищити ворога. Для побратимів був наставником і кращим другом», – розповіла мати Оксана.

Олексій Семків мав статус учасника бойових дій. Посмертно його нагородили відзнакою «За честь і звитягу».

Поховали захисника на території меморіального комплексу «Дем’янів Лаз» в Івано-Франківську.

У нього залишилися батько Юрій, мати Оксана та сестра Уляна.

Address

Kyiv

Opening Hours

Monday 10:00 - 19:00
Tuesday 10:00 - 19:00
Wednesday 10:00 - 19:00
Thursday 10:00 - 19:00
Friday 10:00 - 19:00

Telephone

+380983792169

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Меморіал героїв posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Меморіал героїв:

Shortcuts

Share

Category