30/09/2026
Останні масштабні удари по Україні, особливо по Києву та інших великих містах, варто розглядати не лише через кількість ракет, дронів чи пошкоджених об’єктів. Енергетика, логістичні центри, залізниця, склади, підприємства, телекомунікації, дата-центри та житлова забудова — спектр цілей демонструє значно ширшу логіку. Йдеться про системний тиск на здатність країни нормально функціонувати та, що не менш важливо, на здатність суспільства витримувати тривалу війну.
Ця тенденція особливо показова на тлі ситуації на фронті. Російські війська продовжують атакувати та мають локальні просування на окремих ділянках, однак загалом темпи їхнього територіального просування суттєво впали.
За оцінкою ISW, з березня російські війська мають близький до нульового чистий територіальний приріст, тоді як українські сили проводили успішні контратаки на Куп’янському, Олександрівському та Лиманському напрямках. Тобто величезні ресурси, які Москва вкладає у війну, поки не забезпечують швидкого стратегічного прориву. Саме в таких умовах тиск на тил набуває додаткового значення.
Якщо фронт не вдається швидко зрушити, війна переноситься у повсякденне життя. Постійні повітряні тривоги, ніч без нормального сну, години в укриттях, зупинка роботи, перебої зі світлом та інтернетом, пошкоджене житло, необхідність щоразу перебудовувати плани — усе це має накопичувальний ефект.
Київ у цій стратегії має особливе значення. Це не лише столиця, а найбільший адміністративний, фінансовий, діловий і цифровий центр країни. Регулярні удари по місту одночасно створюють фізичні руйнування, економічні втрати та психологічний тиск на мільйони людей. Росії навіть не обов’язково щоразу завдавати критичних руйнувань: сама необхідність регулярно зупиняти роботу, спускатися в укриття, відновлювати інфраструктуру та жити в очікуванні наступної атаки вже створює витрати — економічні й людські.
Саме тому нинішній етап війни дедалі більше нагадує боротьбу не лише за територію, а й за витривалість суспільства.
Саме тому удари по тилу мають не лише військовий чи економічний вимір. Вони можуть бути частиною ширшої стратегії примусу: зробити продовження опору настільки дорогим психологічно й економічно, щоб умови завершення війни, які раніше сприймалися суспільством як неприйнятні, з часом отримували більшу підтримку.
Чи спрацює такий розрахунок — окреме питання.
➡️Підписуйся на інформаційні ресурси NEXUS POINT INSTITUTE — твій фокус у світі інформаційного шуму.
