10/09/2026
Найкращі інтереси дитини мають бути не просто принципом на папері, а орієнтиром для рішень, які ухвалюються у сфері захисту прав дітей. І тут важливо не лише, які саме програми реалізуються, а й хто визначає їхні пріоритети, формує підходи та приймає ключові рішення.
Саме тому важлива локалізація. Це не лише про те, скільки коштів отримала українська організація. Це про те, хто має право голосу і хто приймає рішення.
8 вересня разом із членами Українська мережа за права дитини говорили про якісні партнерства з міжнародними організаціями й донорами. Спікеркою зустрічі стала Поліна Мкртічян, менеджерка з партнерств Ресурсного центру НДО
Зібрали ключові думки зустрічі:
🔹 Імплементація не дорівнює лідерству. Українська організація може реалізовувати більшість активностей, але якщо стратегічні рішення приймаються без неї — це ще не локальне лідерство.
🔹 Важлива не лише сума фінансування, а й розподіл впливу. Хто визначає пріоритети? Хто розробляє проєкт і бюджет? Хто може змінювати програму? Хто спілкується з донором і хто несе ризики?
🔹 Якісне партнерство починається до підписання грантової угоди. Партнери мають долучатися тоді, коли ще можна впливати на ідею, дизайн проєкту, бюджет і розподіл відповідальності.
🔹 Прозорість має значення. Українські організації мають розуміти загальну логіку проєкту, умови фінансування та вимоги донора, а не бачити лише свою частину роботи.
🔹 Фінансування має підтримувати не тільки активності, а й саму організацію. Overhead, непрямі витрати, підтримка команди та гнучкість бюджету важливі для стабільної роботи й розвитку.
🔹 Розвиток спроможності — це не обов'язково черговий тренінг. Це може бути менторство, консультації чи інша підтримка, яка відповідає реальним потребам та стратегії організації.
🔹 Консорціум сам по собі не означає локалізацію. Якщо одна організація визначає ідею, пише заявку та розподіляє бюджет, а інших запрошує лише для реалізації активностей — модель фактично залишається тією самою.
🔹 Українським організаціям важливо самим ініціювати діалог. Говорити про потреби, ставити питання щодо бюджету та умов партнерства, пропонувати рішення і наполягати на участі у прийнятті рішень.
Під час дискусії говорили й про те, якою може бути роль УМПД у процесі локалізації у сфері захисту прав дитини.
Одна з ідей — не лише шукати партнерів, коли вже з'явився грантовий конкурс, а об'єднувати експертизу організацій-членів, формувати власні ідеї та рішення і вже з ними виходити до донорів.
Адже локалізація — це не просто передача коштів українським організаціям. Це можливість українських організацій впливати на те, які рішення для дітей і сімей потрібні Україні та як вони мають реалізовуватися.
