15/09/2026
🫡 Сосна, яка врятувала життя: історія муніципального охоронця Владислава Левченка
Він каже, що до армії був бешкетником. Але війна навчила думати відповідально, обдумувати кожен вчинок. Сьогодні Владислав Левченко працює в першому відділі охорони об'єктів «Муніципальної охорони» столиці. А ще донедавна – тримав оборону в пекельних лісах Луганщини.
Це історія про секундний рикошет, втрату побратима та дерево, яке стало живим щитом на фронті. А ще про нову, не менш важливу, варту в мирному Києві.
Бойове хрещення у 19 років
У 2018 році, щойно зустрівши 19-річчя, Владислав добровільно підписав контракт з українською армією. Потрапив у танковий батальйон 53-ї ОМБр на лінію зіткнення. Тоді, під час чергового «перемир'я», юнак уперше відчув, що таке обстріл 152-м калібром. А на День державного прапора – довелося відбивати запеклий штурм ворога та стабілізувати фронт. Тоді Владислав вижив. Але найважче випробування чекало його попереду – у 2022 році.
Пророчий сон
Після закінчення контракту хлопець повернувся додому. Одружився. Але відчуття великої війни не полишало його, аж до лютого 2022 року. За два місяці до повномасштабного вторгнення Владиславу наснилося, як на Київ летять ракети.
💬 “Тоді дружина не повірила, жартувала: то тебе «в АТО приглушило», – жартує хлопець і продовжує вже серйозно: “Кажу: та ні, вони так не заспокояться, все одно щось буде. І внутрішня чуйка мене не підвела.”
З перших днів повномасштабного вторгнення Владислав знову став у стрій, та повернувся на фронт.
Снайпер, рикошет і Паша «Борода»
Це сталося під час виходу на позицію у Серебрянському лісі. Владислав та його бойовий товариш Паша з позивним Борода щойно змінили своїх побратимів.
💬“Ми почали виставляти протипіхотні міни на дистанційних шнурах по лісу. В якийсь момент Паша піднімається, показує мені, де копати… Раптом чую постріл… Паша падає…”
Владислав замовкає, згадуючи той момент. За кілька секунд наважується говорити далі.
💬“Куля снайпера пройшла крізь рикошет і влучила Паші прямо в серце. Лікар, який прибіг із сусідньої позиції під кулями, зміг лише констатувати смерть.”
Вже пізніше Владислав зрозумів, що снайпер цілив саме у нього. Але між ним та ворожим стрільцем стояло дерево.
💬“Я молився, ще до тої сосни пару разів приходив, дякував за порятунок”.
Одразу після цього позицію Владислава почав випалювати ворожий міномет. Земля сипалися, з'явилися «трьохсоті», самого Владислава сильно контузило. Хлопців навколо нудило від вибухової хвилі, але вонипродовжували тримати позиції. Аж до ранку наступного дня, поки не прийшло підкріплення.
З фронтового лісу – на захист Сирецького парку
Після лікування та демобілізації Владислав Левченко влаштувався на роботу у “Муніципальну охорону” Києва. І сьогодні разом з іншими ветеранами захищає спокій киян. Колишніх військових не буває, впевнений хлопець. Іпильність, загартована на передовій, допомагає йому щодня. Хлопці знають кожен куточок ввіреної території.
Одного разу, під час ранкового обходу, в Сирецькому парку муніципали помітили відсутність дерева. Камери спостереження не охоплювали ту ділянку. Тому муніципали вирішили розпочати власне спостереження. Івже ввечері патруль помітив підозріле авто. Виявилося –літній чоловік власноруч спиляв 13 грабів та підрізав голубу ялинку, бо вони здалися йому «некрасивими та нерівними».
💬«Ми підішли, запитали, що ви тут робите? Він пояснив, що він тут прибирає нерівні дерева... Ми говоримо: це комунальне майно, ви не маєте права самі тут шкодити насадження. На перший погляд він нормальний був, спілкувався адекватно. Але потім каже: я хотів працювати у «зеленбуді», а вони мене не беруть. Тому вирішив сам... Ось такий випадок у нас був», – розповідає Владислав.
Проте закон є закон: на місце одразу викликали поліцію та оформили порушника як належить. Окрім курйозів, бувають і небезпечні затримання: у тому ж парку під час комендантської години довелося роззброювати агресивного чоловіка, який на прохання залишити територію дістав пістолет. Для Владислава охорона Києва– це продовження його служби на фронті. Чоловік переконаний: захист держави починається з порядку на рідних вулицях.
💬“Я кажу: підіть в парк, де не охороняється, не ходять працівники «Муніципальної охорони». Що ви там побачите? Ви побачите, там купу шприців, наркоманів. Атут ви коли останній раз бачили наркоманів? Люди знизують плечима: давно не бачили”.
Він вижив під вогнем, щоб повернутися та оберігати нас тут. І поки на варті міста стоять такі люди – загартовані боєм, відповідальні та віддані своїй справі – Київ під надійним захистом.
Дякуємо за службу, Владиславе! Вшановуємо пам'ять полеглого побратима Паші «Бороди».
⬇️⬇️⬇️
➡️ Підписуйтесь та слідкуйте за нами у
соцмережах:
Ми y telegram – https://t.me/Kyiv_munohorona
Mи y instagram – https://www.instagram.com/kyiv.munohorona/
Ми у tiktok – https://www.tiktok.com/.munohorona?_r=1&_t=ZS-99P1OpEAgJL
Mи y youtube – https://www.youtube.com/
