04/06/2026
Керен Каемет ЛеІсраель висловлює вдячність Естонії за сміливий і правильний крок!
Маленька і молода Естонська Республіка в середині 1920-х років зробила по-справжньому історичний крок — крок, який приніс їй щире визнання та вдячність усього єврейського народу. Після здобуття незалежності Естонія не обмежилася деклараціями: у 1925 році було ухвалено закон про культурну автономію національних меншин, а вже в 1926 році єврейська громада отримала реальне право самостійно керувати своїм культурним та освітнім життям.
Для тогочасної Європи це було рідкістю. У маленькій країні на Балтійському морі євреї могли відкривати школи, розвивати мову та традиції, створювати свої установи — і відчувати, що держава не заважає, а допомагає.
Цей крок не залишився непоміченим.
У 1927 році Єврейський Національний Фонд – Керен Каємет ле-Ісраель (ККЛ-ЄНФ) вніс Естонію до Золотих книг пошани єврейського народу та вручив офіційний сертифікат вдячності — як знак визнання за даровану унікальну культурну автономію. Такий запис завжди робиться в особливих випадках — коли історія фіксує приклад поваги, який хочеться зберегти назавжди. У 1920–1930-ті роки єврейська громада Естонії жила повноцінним життям: діяли гімназії, культурні товариства, наукові ініціативи, формувалася освічена інтелігенція, пов'язана з університетом Тарту.
Це була невелика, але яскрава й упевнена в майбутньому громада. Але потім прийшли роки випробувань. Спочатку — радянська окупація 1940 року: ліквідація автономії, закриття організацій, депортації та червоний терор. Потім — нацистська окупація, яка продовжила руйнування та призвела до знищення майже всієї єврейської громади країни. Більшість євреїв, які залишилися в Естонії, були вбиті нацистами та їхніми пособниками. Ця трагедія залишила глибокий слід — але не стерла пам'ять.
В Ізраїлі ККЛ реалізував конкретний проєкт пам'яті: було створено ліс, присвячений знищеним єврейським громадам Європи, зокрема й євреям Естонії. Шість мільйонів дерев, посаджених біля Єрусалима на святій землі Ізраїлю, стали живим і мовчазним пам'ятником — символом того, що життя триває.
Сьогодні у цієї історії є продовження. Єврейська громада в Естонії поступово відновлюється, повертається до свого культурного та суспільного життя. А відроджена незалежна Естонія є другом Ізраїлю та партнером, з яким пов'язують добрі, шанобливі відносини.
І тому хочеться сказати дуже прості слова. Дякуємо Естонії — за той сміливий і правильний крок, зроблений майже сто років тому. Дякуємо за повагу, яка не забулася. І — світла пам'ять єврейській громаді Естонії.
Її історія триває — в людях, у пам'яті, у Золотих книгах пошани єврейського народу та в лісах Ізраїлю.
_____________________________
Keren Kayemeth LeIsrael expresses its gratitude to Estonia for a brave and right step!
In the mid-1920s, the small and young Republic of Estonia made a truly historic decision — one that earned it the sincere recognition and gratitude of the entire Jewish people.
After gaining independence, Estonia chose not merely to speak about equality, but to put it into law. In 1925, the country adopted the Law on Cultural Autonomy for National Minorities, and by 1926 the Jewish community had received the genuine right to govern its own cultural and educational life.
For Europe of that era, this was extraordinary. In a small country on the Baltic Sea, Jews were able to open schools, preserve their language and traditions, establish their own institutions, and feel that the state was not standing in their way, but helping them.
This remarkable step did not go unnoticed.
In 1927, the Jewish National Fund – Keren Kayemeth LeIsrael (KKL-JNF) entered Estonia into the Golden Books of Honor of the Jewish People and presented the country with an official certificate of gratitude in recognition of the unique cultural autonomy it had granted to the Jewish community.
Such an inscription is made only on exceptional occasions — when history records an example of dignity and respect worthy of being remembered forever.
During the 1920s and 1930s, Jewish life in Estonia flourished. Jewish gymnasiums, cultural societies, and academic initiatives were active, while an educated Jewish интеллигенция emerged around the University of Tartu.
It was a small community, yet vibrant, creative, and confident in its future.
But then came the years of tragedy.
First came the Soviet occupation of 1940: the destruction of autonomy, the closure of Jewish institutions, deportations, and the Red Terror.
Then came the N**i occupation, which continued the destruction and led to the annihilation of nearly the entire Jewish community of Estonia. Most of the Jews who remained in the country were murdered by the N**is and their collaborators.
This tragedy left a deep scar — but it did not erase memory.
In Israel, KKL carried out a living memorial project: a forest was created in memory of the destroyed Jewish communities of Europe, including the Jews of Estonia.
Six million trees planted near Jerusalem, on the holy soil of Israel, became a silent and living monument — a symbol that life endures.
Today, this story also has a new chapter.
Jewish life in Estonia is gradually being rebuilt, returning to its cultural and communal roots. And the restored independent Republic of Estonia is today a friend of Israel and a partner connected by relations of mutual respect and goodwill.
And so, one wishes to say very simple words.
Thank you, Estonia — for that brave and noble step taken nearly a century ago.
Thank you for the respect that has never been forgotten.
And eternal memory to the Jewish community of Estonia.
Its story lives on — in people, in memory, in the Golden Books of Honor of the Jewish People, and in the forests of Israel.
