09/02/2026
Як етично спілкуватися з пацієнтами та пацієнтками, які мають досвід участі у бойових діях?
✍️ Зібрали рекомендації для медичного персоналу від Тетяни Сіренко — клінічної психологині, голови правління ГО «Ресурсний центр „Лісова Поляна“» МОЗ України, експертки з роботи з травмами, спричиненими впливом війни.
ℹ Важливий контекст.
Для людей із досвідом бойових дій відчуття безпеки часто повʼязане з можливістю контролю: розумінням, де вони перебувають, що відбуватиметься далі, хто відповідальний, яким є маршрут і які подальші кроки. Чіткість і передбачуваність знижують рівень тривоги.
👉 Найперше — орієнтування в закладі.
Одне з найефективніших рішень на старті — якісна система навігації у медичному закладі. Навчання етичній комунікації важливе для всього персоналу: лікарів і медсестер, адміністраторів, охорони, технічних працівників. . Це зменшує комунікаційне навантаження на лікаря та формує відчуття впорядкованості простору.
☑ Що допомагає:
Базові фрази підтримки:
- «Чи можу я вам допомогти?»
- «Чи можу я вас зорієнтувати?»
Візуальні вказівники та організація простору:
- зрозумілі вказівники й таблички «куди йти / що далі»
- прогнозований час прийому
- відсутність тригерів «хаосу в коридорі» та «неконтрольованості простору»
✅ Важливо.
Візуальна присутність матеріалів із повагою до людей з досвідом бойових дій (подяки, історії підтримки, нейтральні інформаційні плакати) сприятимуть формуванню довіри до закладу та персоналу.
🔴 Фрази, яких варто уникати, адже вони можуть бути тригерними:
«А коли закінчиться війна?», «Страшно було воювати?», «А що саме ти робив на війні?»
«Заспокойтесь», «Я вас розумію», «Все буде добре», «Ви в безпеці»
🟢 Що говорити натомість:
«Я не несу для вас загрози. Я готовий / готова вам допомогти»
«Я бачу, що вам зараз складно / страшно. Це природна реакція»
«Зараз ви тут, щоб вирішити …»
«Давайте по кроках: спочатку…, потім…»
🗯️ Як реагувати на можливі прояви агресії:
Ймовірна агресія в кабінеті часто не спрямована особисто на медичного працівника чи працівницю, а є реакцією на попередній досвід або тригер.
Важливо зберігати спокій, не вступати в суперечку, дати людині можливість висловити емоції, витримати паузу, запропонувати води та мʼяко повернути до реальності::
«Ви зараз у медичном закладі. Я лікар/ка, мене звати ... Я готова вам допомогти. Я пропоную... або є два варіанти…»
🫂 Як запропонувати консультацію психолога або психіатра без стигми:
Уникайте формулювань на кшталт: «Вам треба до психолога».
Натомість доречно сказати: «Я бачу, що вам складно: тривога, поганий сон, напруга. Це нормально після такого досвіду. У нас є фахівець, який допомагає саме з цими симптомами».
«Це не зобов’язує ні до чого. Можна просто спробувати один раз. Якщо вам не підійде — не продовжуєте».
Важливо пам’ятати, що проявляти емпатію — це доречно. Жалість і знецінення — ні. Уникайте зменшувальних або патронізуючих звертань на кшталт «наші сонечки», «наші хлопчики». Це забирає у людини «силу воїна».
Говоріть спокійно, рівно та з повагою. Доречною може бути коротка подяка: «Дякую вам за захист».
Поради підготовлено на основі вебінару «Етична комунікація з пацієнтами та пацієнтками, які мають досвід участі у бойових діях» в межах проєкту «Сила відновлення: медичні та психологічні послуги для громад», який реалізує ГО «Медичні лідери» за підтримки ПРООН в Україні в межах проєкту «Підтримка інклюзивного відновлення для забезпечення стійкості та безпеки людей в Україні» за фінансової підтримки уряду Японії.
