19/08/2026
Ідентичність та смисли в громадах
У Кривому Розі відбулася відкрита лекція Олександра Стародубцева, організована в межах проєкту «Точка опори» за підтримки Фундації Множина.
Учасники обговорили проблематику розвитку громад, локальну ідентичність та суспільні зміни в умовах війни, а також поміркували про спільне майбутнє міста. Зустріч стала яскравим прикладом міжсекторального діалогу. Вона об'єднала локальне громадянське ядро Кривого Рогу задля лідерського мережування, обміну думками, комплексної реінтеграції ветеранів та їхніх родин, а також зниження соціальної напруги.
Ключові смисли лекції:
Місто, яке стало домом
Розвиток українських міст часто оцінюють за розміром бюджетів, якістю доріг чи відремонтованою інфраструктурою. Безумовно, ці фактори важливі. Проте чи стають вони справжньою причиною того, що люди відчувають зв’язок із місцем, вважають його своїм домом і готові брати відповідальність за його майбутнє?!
Альтернативний погляд ставить у центр містотворення саме громаду - як живу систему. Її розвиток залежить від людей, спільних смислів та відчуття приналежності.
Громада залишається живою доти, доки люди активно користуються міським простором, дбають про нього, створюють нові локальні практики, розповідають свої історії та бачать власне майбутнє у цьому місті.
Головний висновок: місто живе завдяки людям, взаєминам, спільним просторам, історіям та традиціям, а не лише завдяки інфраструктурі.
Активи
Знову ж таки, спроможність і можливості громад часто оцінюють крізь призму матеріальних активів: скільки є землі та майна, який бюджет, у якому стані благоустрій і дороги, чи ефективно працюють комунальні підприємства тощо.
Водночас у сліпу зону часто потрапляють не менш важливі в контексті містотворення гуманітарні активи:
смисли - розуміння того, ким є громада і навіщо вона існує;
історії та місцеві герої, через яких громада осмислює себе;
спільноти, засновані на довірі та взаємодії;
події й ритуали, що регулярно збирають людей і створюють спільний досвід.
«Місто стає домом не тоді, коли все працює, а коли люди впізнають у ньому себе».
У кожній громаді вже є гуманітарні активи! Їх можна побачити, об'єднати й перетворити на майбутні можливості, якщо застосувати іншу оптику.
Перший крок
Порожні стіни не створять спільноту. Навпаки - саме жива спільнота здатна побудувати навколо себе дім і місто.
Перший крок — це не масштабний інфраструктурний проєкт і не нова стратегія, написана зовнішніми консультантами, це створення дієвого ядра: людей, які довіряють одне одному, мають спільну мову, розуміють власні цінності й готові брати відповідальність за майбутні рішення. Тільки через дослідження громади та взаєморозуміння спільнота може поступово перейти до осмисленої дії.
Розмову про ідентичність варто починати із трьох запитань: «Хто я?», «Хто ми?» та «Хто не ми?». Відповіді на них допомагають усвідомити, якою громада є сьогодні та якою вона прагне стати.
Саме тому стратегія розвитку не повинна обмежуватися лише переліком інфраструктурних об'єктів. Вона має давати людям чітке бачення майбутнього та зрозумілу відповідь на запитання: «Що ми готові робити разом для його втілення?».
Дякуємо за надані смисли Олександру Стародубцеву, керівнику програми «Спроможність» Фундація Множина .
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Імпульс», який реалізують Міжнародний фонд "Відродження" та Фонд Східна Європа за фінансової підтримки Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, урядів Норвегії чи Швеції.
