26/04/2023
Приклад для наслідування! Пишаємось, що наша!
Ганна Костянтинівна Тетерятник – завідувачка кафедри кримінального процесу Одеського державного університету внутрішніх справ, докторка юридичних наук, професорка та підполковниця поліції.
Яскрава, ефектна і водночас жіночна та м'яка, Ганна народилася в Донецьку в 1985 р. Її батько працював на різних підприємствах, багато років був начальником дільниці на шахтобудівному підприємстві, хоча за освітою був педагогом. У сім'ї Ганни взагалі багато педагогів: батько, бабуся та більш далекі родичі. Це дуже вплинуло на її життя: виховання в родині було демократичним, але досить суворим. Батьки організували сім'ю так, що вони завжди були для Ганни великими авторитетами, вміли і мотивувати, і правильно звернути увагу на помилки. «Золота середина» в їхньому вихованні призвела до того, що Ганна завжди почувала себе впевнено, виявляла здорову вимогливість до себе, вміла похвалити себе за результат, але без необґрунтованої самовпевненості.
У дитинстві Ганна хотіла стати або педагогинею, як батьки, або журналісткою. В Донецький юридичний інститут МВС України вступила за рекомендацією старших друзів та сім'ї, адже державна робота – це стабільніша сфера, ніж журналістика. Про сім'ю вона завжди згадує із теплотою: у неї близькі стосунки з батьками. Вони підтримують її навіть проживаючи в умовах постійних бойових дій, дивують щоденною стійкістю та оптимізмом. Батьки – це «кровні» друзі, з якими їй завжди хотілося відзначати свята та весело проводити час, отримувати поради та дослухатися до справедливої критики.
Ганна не вважає, що «зробила себе сама», для неї важливим є той внесок, який до неї зробила родина, а також наставники і друзі-однодумці, у яких завжди є чому повчитися і які є прикладом для наслідування. Серйозне захоплення спортом (художня гімнастика, легка атлетика), звичка бути проактивною та вміння бути у синергії з іншими людьми – її ключові опори у досягненні успіху.
Щодо особистого життя, Ганна вважає, що жінки в сучасних країнах спокійно заводять дітей та сім'ю після 30 років. Це питання тверезого погляду на реалії життя: навіть якщо стосунки з партнером хороші, сьогодні будь-яка українка розуміє, що треба бути готовою взяти на себе функцію основного годувальника сім'ї, якщо з партнером щось станеться. Важливо, що ґендерні рамки зараз інші, правило про те, що саме жінка має займатися господарством та дітьми, застаріло.
Зрештою, дитячі мрії Ганни, в тій чи іншій мірі, їй вдалося реалізувати.
Почалося все з того, що Ганна і в школі, і в університеті писала наукові роботи, брала участь у міських та обласних олімпіадах, займалася спортом і творчістю (писала та публікувала вірші, була солісткою ансамблю) та досягала високих результатів у курсантсько-студентській громадській діяльності. Одразу після закінчення навчання в Донецькому юридичному інституті МВС України на слідчо-криміналістичному факультеті (2002-2006 рр.) вона пішла працювати слідчою у Калінінський РВ ДМУ УМВС в Донецькій області. Ганна відверто ділиться: робота була складною та вимогливою, але велику підтримку вона отримала від досвідченіших колег, серед яких було багато жінок-професіоналок.
Через деякий час роботи Ганна отримала запрошення на посаду в рідному інституті: їй запропонували роботу у прес-службі ВНЗ, близьку до журналістської роботи, про яку вона мріяла у дитинстві. Паралельно Ганна поринула у наукову працю, вступивши до ад'юнктури та зайнявшись написанням кандидатської дисертації. У 2012 р. вона успішно захистила свою роботу та отримала наукове звання кандидатки юридичних наук.
До 2014 р. Ганна присвятила себе роботі в інституті: викладала на кафедрі кримінального процесу, вела науковий гурток, готувала курсантів до багаточисленних наукових заходів, проєктів, змагань з судових дебатів. Втім після початку збройного конфлікту на Донбасі її життя різко змінилося.
Життя після переміщення до Одеси
Про життя після 2014 р. вона говорить спокійно та впевнено, як жінка, яка змогла повністю осмислити та подолати травмуючий досвід. Як співробітниця правоохоронних органів та справжня патріотка, вона не могла залишатися у рідному, на той момент уже тимчасово окупованому, Донецьку. Співробітників інституту масово евакуювали до Маріуполя. Згодом виникла необхідність переїжджати з Маріуполя, і вона прийняла рішення продовжити свою роботу в Одесі – гарному та прогресивному місті, в якому вона часто бувала як туристка. Однак їхати «у нікуди» і знову шукати своє місце в суспільстві, розлучатися з сім'єю та друзями у віці всього 28 років було непросто.
В Одесі вона отримала посаду доцентки кафедри кримінального процесу в Одеському державному університеті внутрішніх справ, де наново напрацьовувала свій авторитет, та поступово доросла до посади завідувачки кафедри кримінального процесу. З 2017 по 2018 р. проходила актуалізацію практичних знань та працювала старшою слідчою в Головному управлінні Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, що базувалось в Одесі. На цій роботі у фокусі її уваги опинилися злочини, скоєні на тимчасово окупованих територіях та пов’язані зі збройним конфліктом. Саме на цю тему вона у вересні 2021 р. захистила докторську дисертацію.
В 2022 р. Ганна отримала вчене звання професорки, є авторкою понад 120 наукових та науково-методичних робіт, експерткою Національного фонду досліджень та членкинею Координаційного бюро з проблем кримінального процесу Національної Академії правових наук України. Головний вектор її професійного розвитку: бути в ногу з часом, зробити свій науковий та педагогічний внесок у підготовку висококваліфікованих правоохоронців, розслідування воєнних злочинів, з якими Україна стикнулася внаслідок збройної агресії. Ганна вважає, що найкращий захист від вигоряння – це постійне здобуття знань, творчий розвиток, подорожі та спілкування з близькими по духу людьми.
Про гендерну рівність
Про гендерну рівність у силових структурах Ганна відгукується позитивно. Коли вона починала служити у 2006 р., робочий колектив уже був гендерно-нейтральним, її оточували досвідчені колеги-слідчі. Перспективи розвитку ґендерної рівності в Україні Ганна також оцінює позитивно: жінки, на її думку, ні фізичними, ні інтелектуальними здібностями не поступаються чоловікам і можуть успішно розвиватися у будь-якій галузі, яку виберуть для себе. Це доводить досвід закордонних колег, який вона аналізувала під час закордонних стажувань та інших наукових заходів: поліцейських зі школи поліції Баварії, Німеччини, школи поліції Авіли, Іспанія, та з досвіду її колег, які служили у миротворчих поліцейських місіях в інших країнах.
На її думку, за останні 5 років українське суспільство зробило колосальний прорив у тому, щоб ґендерні стереотипи та рамки пішли в минуле. Молоде суспільство України вміє палко боротися за свої права, починаючи від права на життя та самоідентифікацію, і щодо гендерних прав. У співвідношенні швидкості розвитку Україна може показати приклад багатьом іншим країнам.
3 рекомендації для жінок:
1. Ніколи не здаватися і вірити у себе. Якщо завтра буде новий день, то будуть нові можливості.
2. Твердо стояти на ногах і йти вперед, при цьому помічаючи життя навколо. Не дозволяти проблемам та повсякденності забирати можливість бачити прекрасне. Цінність життя полягає навіть у таких дрібницях, як краса промінчика сонця, насолода запахом весняних бруньок, посмішка близьких людей, і кожен новий ранок, який сьогодні виборюється життями і кров’ю наших захисників та захисниць!
3. Проводити більше часу зі своїми близькими. Матеріальне – це не головне, адже коли ми змушені починати нове життя з єдиною валізою в руках, залишається лише те, що всередині. Ми ніколи не знаємо, скільки часу ми маємо в запасі. Цитуючи свого друга, Ганна каже: "Життя вимірюється не кількістю прожитого часу, а кількістю зустрічей з дорогими тобі людьми".
