01/05/2026
Микола Бондаренко. Пам’ять про нього живе в серцях 🕯️
Рідні Миколи Івановича Бондаренка звернулися до нас із проханням розповісти про нього — щоб про відважного захисника знали і пам’ятали. Вдячні за те, що ділитеся з нами сокровенним і підтримуємо ваше прагнення🥹
Микола народився 21 травня 1982 року у Кропивницькому.
Служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді на посаді стрільця-снайпера. Воював на донецькому напрямку. Пройшов важкі та виснажливі бої під Катеринівкою (курахівський напрямок).
Брав участь у наступальних штурмах у районі «Успенівського котла».
Свій останній бій військовий прийняв 27 листопада 2024 року у н.п. Єлизаветівка Покровського району під час виконання бойового завдання. Під артилерійським обстрілом надавав допомогу двом важкопораненим побратимам. Водночас самотужки вивів із оточення ще одного пораненого військового, врятувавши йому життя.
Рік боєць вважався зниклим безвісти. Це були довгі місяці надії, очікування і болю…У грудні 2025 року його загибель була підтверджена ДНК-експертизою та упізнанням...
Ті, хто знав Миколу, говорять про нього як про добру та щиру людину, вірного товариша, люблячого батька і чоловіка.
Над усе він мріяв бачити, як ростуть його діти — сім’я була для нього всім.
У Миколи залишилися дружина, двоє синів і рідні, які берегтимуть пам’ять про нього завжди.
«Дай Боже, щоб кожен, хто стоїть на захисті нашої неньки України, повернувся живий, щоб дитячі очі ніколи не знали сліз від цієї клятої війни», — говорять вони.
Пам'ятаємо....💔