29/05/2026
Проєкт «Обличчя захисника»: Микола Лазор
«У лавах Збройних Сил України я з 28 лютого 2022 року. Пішов добровольцем. Хоч батьки та друзі відмовляли, моє рішення було незмінним. Я чітко усвідомлював: незалежність нашої країни залежить від кожного з нас, і захищати її - наш обов’язок. До 2022 року я не мав жодного відношення до армії й ніколи не думав, що матиму. Мій шлях у ЗСУ розпочався з посади солдата. З часом отримав звання молодшого сержанта, згодом пішов навчатися, став офіцером, а на сьогодні - я командир роти. Несподіваний шлях для людини, яка ніколи не хотіла в армію, чи не так?
Війна - жорстока річ, вона забирає життя, здоров’я та час. Багато моїх побратимів назавжди залишилися в строю. І це одна з найсильніших мотивацій стояти далі — щоб їхня жертва не була марною. Також надихають молоді хлопці, які за покликом серця підписали контракт у 18 років і сміливо воюють поруч зі мною. Дивлячись на них, я розумію: поки у нас є такі люди, наша країна мусить вистояти. Вистояти заради того, щоб у цієї молоді було майбутнє, були сім'ї, і щоб вони виховали своїх дітей за власним прикладом.
Найважливіша моя мотивація - це родина: дружина, діти, батьки. Як би іноді не було важко, я знаю, що стою тут, на сході України, аби мої рідні не бачили жахів війни. Хоч час іде, і його ніколи не повернеш, а спостерігати по фото та відео, як ростуть твої діти - зовсім не те, чого б хотілося в житті.
Про що я мрію? Я хочу, щоб я і мої побратими повернулися додому живими й здоровими. Щоб ворога більше ніколи не було на нашій землі. Хочу мати змогу щодня бути поруч із близькими й жити звичайним мирним життям, цінність якого раніше навіть не усвідомлював. Хочу, щоб у моєї дружини Оля Лазор більше ніхто не запитував: " А у Вас є чоловік ? А у Вашого сина є тато ? " і ці питання не змушували їх плакати.
Наша перемога викувана з єдності, мужності та любові до рідної землі. Ворогу не зламати дух народу, який знає, за що бореться. Віримо в ЗСУ, боремося далі й крок за кроком наближаємо той день, коли український прапор замайорить над кожним звільненим містом!»
Слава Україні!
Ми дякуємо фотографу Valentyna Kashchuk за ці чудові фото.