31/08/2024
Сумно і важко на серці. Річка Сейм упродовж останніх двох тижнів перетворилася на смердючий стічний канал. Практично всі водні тварини, що дихають розчиненим у воді киснем, загинули. Це не вкладається в голові, особливо якщо ти за декілька днів до трагедії купався або рибалив на Сейму.
Але це не перший подібний випадок. У 2019-2024 роках замори риби внаслідок забруднення цієї річки стічними водами неодноразово спостерігалися у верхній течії Сейму в Курській області. В Україну забруднення потрапляло в жовтні 2019 та в травні 2024 років. На щастя, тоді мор риби від задухи мав локальні масштаби, і не поширювався далеко вниз за течією. Цього ж разу масова загибель водних тварин сягнула небачених до цього масштабів.
З 14 серпня руслом річки Сейм від кордону з РФ до нас почали потрапляти великі об'єми забрудненої органічними речовинами води. Очевидно, що первинне її джерело знаходилося на території РФ. Це, ймовірно, якісь відстійники забруднених побутових або промислових вод на відтинку течії Сейму від Курська до селища Тьоткіно. Скид небезпечних вод міг статися внаслідок технологічної аварії, в тому числі пов’язаної з бойовими діями на цій території, але не можна виключати і цілеспрямовану диверсію. Сприяло поширенню забруднення і штучне тимчасове підвищення рівня води в Сейму, що спостерігалося 24-26 серпня – явно внаслідок скидання води з системи водосховищ Курської АЕС. Інакше пояснити різкий підйом рівня води в річці у цей посушливий меженний період просто неможливо.
28 серпня забруднена вода сягла місця впадіння Сейму в Десну. За два тижні практично всі водні організми на 250-кілометровому відтинку річки загинули. З хімічних аналізів води та характеру їх масової загибелі вже зрозуміло, що причиною трагедії була гостра гіпоксія (недостача кисню). Внаслідок біологічних та біохімічних процесів, що відбуваються в забруднених органічними речовинами водах, розчиненого кисню стає недостатньо для їхньої життєдіяльності. Така ситуація є типовою для органічних забруднень. У нашому випадку вона ускладнилася тривалою літньою посухою та серпневою спекою. Це додатково посприяло падінню показників розчиненого кисню до критично низького рівня. Що і призвело до замору такого масштабу, якого ніколи не спостерігали у нашій місцевості. 25 серпня ми не могли не відвідати нашу смертельно хвору річку, щоб хоча б задокументувати наслідки цієї катастрофічної події.
В селі Камінь у Сейм впадає його правий приплив – річка Клевень. Тут чиста вода притоки різко контрастує з чорною як смола водою, що рухається руслом Сейму. Риби, яким пощастило плавати у багатих киснем водах Клевені, опинилися тут у своєрідній пастці – скрізь, вверх і вниз по руслу Сейма усе вже отруєно, їм немає куди подітися. Переливна гребля, нещодавно споруджена в усті Клевені місцевим фермером без урахування елементарних природоохоронних міркувань, стала для них нездоланною перешкодою.
Далі за течією, під берегами Сейму – повсюди загибла риба, що плаває на поверхні. На мілинах видно, що й на дні річки лежить велика кількість напіврозкладеної дрібної риби, мертві раки, молюски, мотиль. Повз нас нескінченно пливе мертва риба різних видів та розмірів. Нестерпний, їдкий сморід висне над річкою. Увечері, коли майже стихає вітер, над колись пахучими заплавними луками, постає їдкий сірководневий туман смерті та розпаду. Жителі прибережного Мутина жалілися нам, що ввечері сморід від річки сягає на кілометри від заплави. Відчували його і мешканці Конотопу та Батурину.
Поширення забруднення руслом Сейму спонукало тварин випливати на мілини, де концентрація кисню є найвищою, або скупчуватися у мілководних затоках, де водна рослинність дещо підвищує вміст кисню у воді. В одній з таких «кисневих пасток» ми спостерігали загибель риби, яка сховалася тут за день до цього, коли задуха ширилася головним руслом річки. Важко стримати емоції, спостерігаючи, як риба судомно ковтає повітря у безнадійній спробі врятувати своє життя. Місцями поверхня води просто закипає від рухів дрібної риби, що намагається востаннє надихатися. Сідає сонце, і ти розумієш – усе живе, що залишилося в цій мілководний затоці, вже не протримається до світанку…
Печальним видався кінець літа 2024 для сотень тисяч жителів Конотопщини. На тлі третього року війни, нескінченних тривог і хвилювань, втрата улюбленого місця відпочинку – річки, яка змивала турботи та втому, надавала нових сил и та надії на краще – надзвичайно засмутила всіх наших земляків. Хочеться вірити в те, що велика жива вода наступної весняної повені сприятиме відновленню нашої річки, і вона почне своє воскресіння.
Але залишається дуже багато «але». На жаль, до численних загроз нашим річкам – таким, як розорювання заплав, забруднення пестицидами, зарегулювання притоків, осушення боліт і багато усього іншого, додалася ще одна – військові дії. І якщо ми мало чим можемо запобігти подіям за межами нашої країни, то у своїй сторонці нам не завадило би поводитися з водними ресурсами більш поважливо та обачно. Адже усі мали печальну нагоду пересвідчитися в тому, якими тендітними та вразливими насправді є екологічна рівновага та біорізноманіття, що відрізняють кришталево чисту оазу Сейму від смердючої стічної канави.
📸 Арсеній Хоменко, Sergei Khomenko
#сейм #україна #сумщина #чернігівщина
