Bats Ukraine

24/09/2026

Відчути себе ювеліром та врятувати життя
історія лікування травматичних гриж у кажанів

English below 👇

Нас часто питають: «Які хвороби та травми бувають у кажанів?» Ми відповідаємо, що різноманіття захворювань безкінечне. Інше питання — чи можливо їх лікувати?

Складність полягає, насамперед, у розмірі кажанів України. Навіть найкраще ветеринарне обладнання іноді не допомагає у діагностиці через крихітність тварин та, відповідно, їхніх органів. Також викликом стають розрахунки дозування ліків та проведення деяких маніпуляцій.

Однак нашим фахівцям важливе кожне життя. Тож ми не боїмося складнощів, зважаючи на ризики. Про один із таких випадків розказуємо далі.

З чого все почалося?
У грудні 2021 року в одній із харківських будівель під час ремонтних робіт люди зруйнували зимове сховище кажанів та викинули їх з другого поверху. Тварини були зціпенілі, тож не змогли “просто полетіти”, внаслідок чого отримали травми.

Троє з них потрапили до нас із однаковими симптомами: млявість, відмова від їжі, виснаження. Дві руді вечірниці (Nyctalus noctula) і один пізній пергач (Eptesicus serotinus). У кожного під шкірою черевної стінки промацувалася м'яка припухлість, яка після годівлі більшала і твердішала. Рентген показав розрив черевної стінки з випадінням кишківника — травматичну грижу.
Такі грижі у кажанів описують украй рідко і майже завжди — посмертно. Успішних операцій у світовій літературі одиниці, і майже усі стосуються великих криланів. Дрібних комахоїдних кажанів вагою 8–30 г вважають надто ризикованими пацієнтами для загального наркозу.

Що зробили наші фахівці?
Усі три операції провела наша ветлікарка Анастасія Доманська. Це була дійсно важка та ювелірна робота: необхідно було правильно зробити наркоз, провести саму операцію, накласти шви, що тонші за міліметр.

У однієї з вечірниць під час операції спинилося дихання: Анастасія відновила його чистим киснем і непрямим масажем серця. Далі — десять днів антибіотикотерапії, знеболення, турботливе годування розтертими личинками кожні шість годин.
На щастя, усі троє одужали. Після цього наші фахівці створили умови та помістили рукокрилих у штучну гібернацію, щоб вечірниці перезимували так, як робили б це у природі. У квітні 2022 року ми повернули їх у дику природу у Харкові.

А як щодо науки?
Справжня наукова робота потребує часу. Від операційного столу до публікації минуло понад чотири роки — спостереження, опрацювання клінічних записів, рецензування.

І от нарешті стаття вийшла у Veterinary Record Case Reports (Британська ветеринарна асоціація, Wiley) і є у відкритому доступі за посиланням: https://doi.org/10.1002/vrc2.70528
Це перша українська публікація такого рівня про хірургічне лікування кажанів.
Автори: Анастасія Доманська, Валерія Богодіст, Катерина Земляна, Ігор Товстуха, Антон Влащенко.
Дякуємо команді ветеринарної клініки «Центр клінічної ветеринарної медицини» (Харків) за допомогу під час операцій.
Ми дякуємо Силам Оборони України за можливість продовжувати роботу з порятунку та реабілітації рукокрилих.

Feeling like a jeweller and saving a life
the story of treating traumatic hernias in bats
We are often asked: “What diseases and injuries do bats have?” Our answer is that the diversity of conditions is almost endless. Another question is whether they can be treated.
The main difficulty lies, first of all, in the small size of Ukrainian bats. Even the best veterinary equipment does not always help with diagnostics because the animals — and therefore their organs — are so tiny. Calculating drug dosages and performing certain procedures can also be a serious challenge.
However, every life matters to our specialists. That is why we do not shy away from difficult cases, while carefully considering the risks. Here is the story of one such case.
How did it start?
In December 2021, during renovation work in one of Kharkiv’s buildings, people destroyed a winter bat roost and threw the bats out from the second floor. The animals were torpid, so they could not “just fly away” and, as a result, suffered injuries.
Three of them came to us with the same symptoms: lethargy, refusal to eat, and emaciation. They were two common noctules (Nyctalus noctula) and one serotine bat (Eptesicus serotinus). In each animal, a soft swelling could be felt under the skin of the abdominal wall; after feeding, it became larger and firmer. X-rays revealed a rupture of the abdominal wall with intestinal protrusion — a traumatic hernia.
Such hernias are reported in bats extremely rarely and almost always post-mortem. Successful surgeries described in the scientific literature are very few, and nearly all of them concern large fruit bats. Small insectivorous bats weighing only 8–30 g are considered extremely high-risk patients for general anaesthesia.
What did our specialists do?
All three surgeries were performed by our veterinarian, Anastasiia Domanska. It was truly delicate, almost jewellery-like work: the anaesthesia had to be administered correctly, the surgery itself had to be performed with great precision, and the sutures were thinner than one millimetre.
During surgery, one of the noctules stopped breathing. Anastasiia restored breathing using pure oxygen and indirect cardiac massage. This was followed by ten days of antibiotic treatment, pain relief, and careful feeding with mashed larvae every six hours.
Fortunately, all three bats recovered. After that, our specialists created suitable conditions and placed the bats into artificial hibernation so that the noctules could overwinter as they would in nature. In April 2022, we released them back into the wild in Kharkiv.
And what about the science?
Real scientific work takes time. More than four years passed from the operating table to publication — including follow-up observations, processing of clinical records, and peer review.
And now, finally, the article has been published in Veterinary Record Case Reports by the British Veterinary Association and Wiley, and is available in open access here:
https://doi.org/10.1002/vrc2.70528
This is the first Ukrainian publication of this level on the surgical treatment of bats.
Authors: Anastasiia Domanska, Valeriia Bohodist, Kateryna Zemliana, Ihor Tovstukha, and Anton Vlaschenko.
We thank the team of the veterinary clinic “Center of Clinical Veterinary Medicine” in Kharkiv for their help during the surgeries.
We are grateful to the Defence Forces of Ukraine for the opportunity to continue our work rescuing and rehabilitating bats.

#наука #кажани

15/09/2026

12/09/2026

🦇 Міжнародна ніч кажанів в Івано-Франківську

5 вересня, в міському парку ім. Шевченка ми провели Міжнародну ніч кажанів - щорічну еколого-просвітницьку акцію, яка допомагає більше дізнатися про рукокрилих, розвінчати міфи про них та поговорити про те, чому важливо зберігати цих тварин. Цього року вона особлива ще й тому, що виповнюється 30 років від проведення першої Міжнародної ночі кажанів у Європі під егідою EUROBATS https://www.eurobats.org/international-bat-night

Протягом вечора в парку на учасників чекала ціла програма: мультимедійна лекція від співзасновниці та науковиці Bats Ukraine Alona Prylutska, знайомство з живими кажанами, фотовиставка та різноманітні творчі майстер-класи.
Діти й дорослі могли не тільки дізнатися більше про рукокрилих, а й зробити власні поробки, помалювати на листівках та тканини й, звичайно, отримати інформаційні матеріали та сувеніри Bats Ukraine на згадку про вечір. 🦇

А після заходу сонця настав час почути те, що зазвичай залишається для нас непомітним. За допомогою бет-детектора учасники слухали ультразвуки кажанів та дізнавалися, хто саме літає над вечірнім парком.

Дякуємо всім, хто долучився до Міжнародної ночі кажанів в Івано-Франківську та провів цей вечір разом із нами! 💚

А також дякуємо Дністровський РЛП та друзі та Комунальне підприємство "Центр розвитку міста та рекреації"за співпрацю у проведенні такого заходу у Івано-Франківську.

📸 Ділимося фотографіями з події. Автор — @Володимир Мерзлікін

10/09/2026

Сьогодні свій 45-й день народження святкує співзасновник проекту Bats Ukraine Anton Vlaschenko 🥳

В якості привітання хочемо опублікувати дуже цікаве архівне відео:

1999 рік, молодий студент, юний біолог Антон ділиться своїм першим досвідом порятунку групи рудих вечірниць, яка залетіла у вікно його рідного Харківського Національного Університету.

Як висновок до своєї історії, він сказав, що тема рукокрилих в його місті дуже невивчена, тому він хотів би трішки подосліджувати кажанів Харкова.

Станом на 2026 рік крізь руки твоєї великої команди пройшло більше 100 тис кажанів, більшість з яких врятовано від загибелі. Наукові колекції містять тисячі зразків, папки з роздрукованими публікаціями не вміщаються на полиці і вся країна знає, що кажани занесені до Червоної Книги, а якщо ти побачив кажана — треба дзвонити до Bats Ukraine!

Бажаємо тобі щоб твоє «маленьке» дослідження далі розвивалось, з кожним днем все більше захоплювало світ і продовжувало рятувати кажанів🦇
#кажани

07/09/2026

За останні 4 дні наша команда врятувала вже більше 10 колоній кажанів в місті Харків і координує десятки поодиноких знахідок та великих груп рукокрилих по всій Україні. Це тисячі невинних життів, які ледь не обірвалися через людську недбалість.

Тільки в Харкові станом на зараз врятовано вже понад тисячу рудих вечірниць, які стали жертвами антропологічних пасток.

В черговий раз нагадуємо, що зараз відбувається сезонна міграція кажанів і відчинені вікна, навіть на «провітрювання» є для них смертельною пасткою!

Показуємо на прикладі як проходить одна з порятункових операцій і що може статися з вашою квартирою , якщо ви забудете закрити вікно під час відʼїзду.

Наша команда продовжує важко працювати і вдень і вночі. Якщо ви хочете підтримати нашу роботу ви можете зробити разовий донат, підписатися на наш патреон або отримати наш мерч Благодійні сувеніри від Bats Ukraine за донат

Всі посилання в шапці профілю

05/09/2026

Чому влітку в Харкові живуть майже самі самці пергача пізнього?

English below 👇

Проект Bats Ukraine — це не тільки лікування. Кожен кажан, який до нас потрапляє, проходить стандартний огляд: вид, стать, вік, маса, довжина передпліччя. За багато років ці записи склали базу, у якій видно закономірності, непомітні в окремому випадку.
Одну з них ми помітили давно. З травня Харків для кажанів майже порожніє. А серед пергачів пізніх у міському ядрі лишаються майже самі самці — понад 90% знахідок і порятунків. Самиці зникають на всю весну й літо, повертаються тільки в серпні, вже з підрослими малюками, і починається шлюбний сезон. До зими в місті стає майже порівну тут вони й зимують разом.
Чому так? Використавши робочу колекцію і дані багаторічного моніторингу, ми порівняли самців і самиць. Самиці більші за самців — і в розмірі тіла, і в площі крила, і в будові щелеп. Різниця невелика, але системна: вона повторюється в кожному вимірі й тримається незмінною всі роки спостережень.
При цьому форма крила однакова. Більше крило самиці — не інший стиль польоту, а компенсація ваги: плід у кажанів сягає чверті-третини маси матері, і потрібна більша несуча поверхня, щоб і далі полювати в повітрі. А різниця в щелепах вказує на інше — на здатність опрацьовувати більшу здобич.
Звідси гіпотеза. Самиці виграють там, де багато великої комахи: заплави, узлісся, сільска місцевість. Самці — менші, з нижчими енергетичними потребами — обходяться дрібнішими міськими комахами. Тобто сезонне розділення статей виглядає не як витіснення слабшого, а як розподіл ресурсу.
Практичний бік: коли ми знаємо, хто саме і в який період живе в конкретній будівлі, ми точніше плануємо охоронні заходи, власну роботу з порятунку й рекомендації тим, хто збирається робити ремонт.
Про те, як ці дані з'явилися. Ідея належить Марині Єрофєєвій, вона ж зібрала основний масив вимірів — навесні 2022 року. Тоді команда UBRC рятувала колекцію: через відключення світла морозильні камери опинилися під загрозою, і ми провели повну інвентаризацію, перебираючи кожен зразок. Саме в ті тижні, у Харкові, Марина зробила виміри, які через декілька років лягли в основу статті.
Робота вийшла в Ecology and Evolution — рецензованому журналі Британського екологічного товариства й видавництва Wiley. Повністю відкритий доступ.
https://doi.org/10.1002/ece3.74202
Автори: Марина Єрофєєва, Олена Головченко, Dina K. N. Dechmann (Інститут Макса Планка з вивчення поведінки тварин, Німеччина), Антон Влащенко.
#кажани #рукокрилі #Харків #наука #урбоекологія

Why does summer Kharkiv hold almost only male serotine bats?
A rehabilitation centre is not only about treatment. Every bat admitted to us goes through a standard examination — species, s*x, age, body mass, forearm length. Over the years those records built a database in which patterns appear that no single case could show.
We noticed one of them long ago. From May onwards Kharkiv largely empties of bats. And among common serotines (Cnephaeus serotinus, until recently Eptesicus serotinus), the urban core holds almost only males — over 90% of records and rescues. Females vanish for all of spring and summer, returning only in August with their volant pups, and the mating season begins. By winter the city is close to even and both s*xes overwinter there together.
Why? Using the UBRC skull collection and long-term monitoring data, we compared the s*xes. Females are larger than males — in body size, in wing area, and in jaw structure. The difference is small but systematic: it appears in every measurement and holds steady across all years of observation.
Yet wing shape is identical. A female's larger wing is not a different flight strategy but compensation for load: a foetus can reach a quarter to a third of the mother's mass, and she needs more lifting surface to keep hunting on the wing. The jaw difference points elsewhere — to handling larger prey.
Hence the hypothesis. Females gain most where large insects are abundant: floodplains, forest edges, rural areas. Males — smaller, with lower energy requirements — get by on the smaller insects the city offers. Seasonal segregation, on this reading, is not one s*x displacing the other but a division of the resource.
The practical side: knowing who lives in a given building, and in which month, lets us plan conservation measures, our own rescue work, and the advice we give before renovation starts.
How these data came to exist. The study was Maryna Yerofieieva's idea, and she collected the core measurements in spring 2022. The UBRC team was rescuing the collection at the time — power outages had put the freezers at risk, and we ran a full inventory, checking every specimen. It was during those weeks, in Kharkiv, that Maryna took the measurements that became this paper few years later.
Published in Ecology and Evolution, the peer-reviewed journal of the British Ecological Society and Wiley, fully open access.
https://doi.org/10.1002/ece3.74202
Yerofieieva M, Holovchenko O, Dechmann DKN, Vlaschenko A. 2026. Ecology and Evolution 16:e74202.