19/08/2026
Профільна освіта для учнів з ООП: про що говорили експерти?
Професійний нетворкінг об'єднав п'ять тематичних груп, які працювали над різними аспектами профільної освіти: від індивідуальної освітньої траєкторії та інклюзивного освітнього середовища до ресурсного забезпечення, партнерства та створення освітньої карти учня з ООП.
Однак уже через деякий час стало зрозуміло, що всі дискусії поступово починають перетинатися, адже жодне з цих питань неможливо розглядати окремо від інших. Неможливо говорити про профільну освіту, не враховуючи ресурсне забезпечення. Неможливо обговорювати індивідуальну освітню траєкторію без партнерської взаємодії між школою, ІРЦ, громадою, закладами професійної освіти та роботодавцями.
Під час обговорення ресурсного забезпечення учасники говорили не лише про фінансування, хоча ця тема звучала дуже гостро. Значна увага була приділена кадровому дефіциту, затримкам освітньої субвенції, нестачі корекційного обладнання, недостатній кількості корекційно-розвиткових занять і труднощам із залученням фахівців. Водночас дискусія вийшла далеко за межі обговорення бюджетів, оскільки йшлося про те, чи здатна система забезпечити учня необхідною підтримкою на кожному етапі його навчання.
Не менш змістовним було обговорення кластерної моделі взаємодії, під час якого учасники неодноразово наголошували на необхідності об'єднання ресурсів різних інституцій. Саме партнерство між закладами освіти, інклюзивно-ресурсними центрами, органами місцевого самоврядування, соціальними службами, громадськими організаціями та роботодавцями розглядалося як одна з ключових умов розвитку профільної освіти для учнів з ООП.
Я мала можливість працювати в п'ятій експертній групі, яка займалася розробленням освітньої карти учня з ООП. Насамперед ми говорили про те, що профорієнтаційна робота має розпочинатися вже з 5 класу, оскільки для багатьох дітей з ООП професійне самовизначення є тривалим процесом, який потребує поступового формування навичок, розвитку інтересів і накопичення практичного досвіду.
Окремо було порушено питання, яке, на мою думку, є принциповим. Ми не можемо використовувати однакові підходи для дітей з інтелектуальними порушеннями та для дітей, які не мають інтелектуальних порушень, оскільки їхні освітні маршрути, потреби та майбутні траєкторії можуть суттєво відрізнятися.
Саме тому в центрі нашої уваги опинилася роль ІРЦ. Ми говорили про необхідність повторного комплексного оцінювання наприкінці 8-9 класу та про те, що інклюзивно-ресурсні центри мають отримати сучасні інструменти для оцінювання функціональних навичок підлітків. Такий підхід дасть можливість оцінювати не лише академічні досягнення, а й сильні сторони, інтереси, рівень самостійності, практичні навички та готовність до подальшого навчання.
Для мене було важливо проговорити питання ролі кар'єрних освітніх радників. Під час обговорення ми наголошували на тому, що вони мають бути включені до команди психолого-педагогічного супроводу, а їхня підготовка повинна враховувати специфіку роботи з учнями з ООП.
Мабуть, саме це стало для мене одним із найважливіших висновків після участі в роботі експертної групи: рішення щодо майбутнього дітей та молоді з інвалідністю не можуть ухвалюватися без участі тих, хто щодня стикається з реальними викликами. Саме тому голос родин має стати невід'ємною частиною цього діалогу. Адже між тим, як система уявляє потреби дитини, і тим, як вона живе насправді, іноді існує величезна прірва.
Івашура Н.
#ПрофільнаОсвіта #ІнклюзивнаОсвіта #Профорієнтація #КарєрнийОсвітнійРадник #Інклюзія
