Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини

01/10/2026

Сьогодні, коли наші воїни тримають фронт у надлюдських умовах, ми мимоволі шукаємо історичні паралелі. Як жили, про що думали та як трималися наші предки-військові у часи, коли війни на території Слобідської України тривали майже постійно?
Відповідь береже Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини в текстах та наспівах народних пісень. Досліджуючи ці старовинні козацькі, солдатські та рекрутські записи, помічаєш дивовижну річ: левова частка текстів – зовсім не про бої, а про... мирне життя. Серед військових пісенних жанрів величезна кількість сюжетів присвячена дому, коханню, родинному побуту та глибокій тузі за Батьківщиною. Коли воєнні будні ставали щоденною рутиною, а примусова рекрутчина тривала десятиліттями, саме спогади та мрії про спокійний дім були для солдата останньою надією та психологічною опорою.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1162

Цікаво спостерігати, як у фольклорі відображалися реалії життя та наскільки протилежними могли бути образи чоловіків-героїв: від добропорядного козака, який береже честь дівчини, до зрадливого й корисливого.
Яскравий приклад цієї амплітуди у варіантах відомої пісні «Ой там коло річки, ой там коло броду», де козак постає як вірний друг і захисник. https://folklore.kh.ua/site/track?id=1681
В інших пісенних текстах нерідко співається про те, як козаки «списали, змалювали дівці чорні брови», руйнуючи її репутацію.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=391

І все ж найбільш драматично серед народних творів військової тематики звучать пісні про поранення і смерть. Ця тема для українського фольклору була провідною протягом багатьох століть і породила чимало шедеврів козацької, солдатської лірики.
(https://folklore.kh.ua/site/track?id=579
https://folklore.kh.ua/site/track?id=991
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1696)

Окремий, неймовірно щемкий пласт нашого військового фольклору – це пісні під час проводів на службу (іноді їх називали «виряджальними»). Їх співали жінки, дівчата та матері в день, коли громада прощалася з молодими хлопцями.
У цих текстах сконцентрована вся сила жіночої тривоги: молитва про те, аби рідний синочок, чоловік, брат чи коханий залишився цілим і повернувся додому.
Одним із найпопулярніших таких сюжетів на теренах України є пісня «В суботу пізненько, в неділю раненько». В Архіві збереглися унікальні слобожанські зразки цього сюжету, які демонструють різні відтінки емоцій. https://folklore.kh.ua/site/track?id=1690
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1592

Історія Слобідської України від початку тісно пов'язана із захистом кордонів та військовим освоєнням земель. Саме тому козацькі та солдатські пісні наприкінці XX та на початку XXI століття фіксувалися дослідниками майже в кожному нашому селі. Ця пісенна традиція – живе свідчення того, що дух захисника закарбований у нашому ДНК.
Сьогодні, вітаючи наших воїнів із Днем захисників і захисниць України, ми від усього серця бажаємо їм перемогти ворога та повернутися до рідних домівок цілими, здоровими й неушкодженими! Нехай жіночі молитви та сила предків оберігають кожен їхній крок.

🔗 Більше військових та рекрутських пісень Слобожанщини та Полтавщини слухайте у тематичному каталозі https://short-url.cc/folklorekhua.

07/09/2026

Наше чергове знайомство з унікальною пісенною спадщиною Слобожанщини на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини» присвячено рідкісному жанру, якого ви ніколи не почуєте на концертах і ніколи не співатимете для себе. Ідеться про голосіння – дивовижну традицію нашого й багатьох інших народів озвучувати образами й інтонаціями похорон, прощання з близькою людиною. Виконавиця у нашій традиції (принаймні в тій, яку нам пощастило записати наприкінці ХХ ст.) голосить не для чужих, а лише для своїх рідних покійників – близьких родичів. Ось зразок голосіння за матір’ю із с. Вишневе на Валківщині:

Та моя ж матінко, та моя ж ріднесенька,
Та моя ж мамочка дорогесенька!
Та відкіль же я тебе буду виглядати?
Та відкіль же я тебе буду дожидати?
Та чи з високої ж могили,
Та чи з красної калини?
Та туди ж зозуленька буде літати,
Та мені жалю завдавати!
Та ти ж, моя матусю, мене купала,
Та ти ж мені сорочечку дбала!
Та на кого ж ти мене бросаєш,
Та на кого ж ти мене покидаєш?
Та я ж тебе, моя мамочко, годувала,
Та я ж тебе, мамочко, доглядала!
Та відкіль же я тебе буду дожидати,
Та відкіль же я тебе буду виглядати?
Та мої ж братіки-соколики,
Та прилетіть же, та моєму ж горечку рознесіть!
Та моя ж мамочка, та моя ж коханочка!
Та я ж тобі сорочечку стирала,
Та я ж тобі сорочечку дбала!
Та я ж тобі моя мамочко, й гладила,
Та я ж тебе купала,
Та я ж тебе, мамочко, й годувала!

https://folklore.kh.ua/site/track?id=1697

Голосіння – це не звичний спів, однак воно має декілька особливостей, що наближають цей жанр до пісенного фольклору. Мелодія голосіння – буквально одна невелика фраза, як правило, спадна (згори вниз), яка починається інколи з доволі пронизливої висоти… Вона повторюється стільки разів, скільки захоче виконавиця, і завжди є імпровізаційною. Особливо це відчутно в тексті, що доповнюється і змінюється залежно від емоцій. Нерідко ці фрази завершуються коротким плачем, після чого жінка знову знаходить сили продовжувати. До речі, голосять лише жінки…

Загальна довжина голосіння залежить від сили духу виконавиці, її емоційного стану і частково, мабуть, від реакції тих, хто слухає. Сам текст голосіння – це, як правило, риторичні питання, наповнені порівняннями і перебільшеннями. Питання без відповідей, бо їх неможливо вже дати….

Ще один важливий момент – голосіння завжди публічне, воно голоситься «на людях». Це відкритість горя, можливість виспівати його привселюдно, що торкається і слухачів і, звісно, змушує їх реагувати, проявляти емоції у хвилини прощання.

Записати голосіння в експедиції – рідкісна вдача для фольклориста. Тому їх так небагато на нашому сайті. На це є декілька причин. Основна – має бути певна довіра до записувача і відносно інтимна ситуація, щоб виконавиця «розкрилася». Майже завжди ми записували голосіння індивідуально, без присутності інших односельців. Ще один важливий момент – жінка, яка пережила занадто багато смертей у родині, взагалі часто відмовляється співати… А якщо члени родини переважно живі-здорові, виконавиця ніколи не буде співати для прикладу «за сином, дочкою…». Тобто просто просити продемонструвати цей жанр рідко коли вдавалося… Однак траплялись випадкові можливості… Колись ми проходили повз двох бабусь, поспішали в інше село і практично не мали часу на опитування. І ось змогли затриматися на пів години, під час яких ці жінки не лише поспівали пару пісень, а й раптом погодилися показати голосіння. Тут спрацював ефект повністю чужої людини і малоймовірної зустрічі у майбутньому… Жодного разу я не змогла записати голосіння і в реальній ситуації, хоча й була свідком похорону з голосінням у бабусиному селі.

Наразі традиція такого художнього голосіння зникла в нашій слобідській культурі, лишаються тільки нечисленні записи.
Усі голосіння в нашому архіві, які вдалося записати наприкінці ХХ ст., ви можете послухати тут:
https://folklore.kh.ua/golosinnia

Ілюстрація харківської художниці Тетяни Зеленченко.

19/05/2026

Дякуємо Maksym Zaliskyi за колосальну роботу з транскрипції текстів, завдяки його та ще декількох ноунеймів зусиль список пісень без текстів на сайті сильно скоротився. Але ще трошки є)) ось він:
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1kFiMOE4buC7hy_7lPug0WwVBm8vahoH1_QSTe9XORhw/edit?gid=1798635209 =1798635209

Якщо хтось з наших добровольців просто забув проставити своє імʼя поряд з транскрибованими текстами - поставте будь ласка, ми ж додамо його на сайт!

04/03/2026

Ділимося чудовою новиною! На сайті «Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини» розміщено понад сто пісень з врятованої з окупації колекцїї касет донецького етномузиколога Олени Тюрикової. Їх можна послухати тут:
https://folklore.kh.ua/site/collection/3
Це записи як самої Олени Віталіївни, так і її студентів, здійснені в період між 1993 та 2006 роками на території Донеччині та Харківщини.
Таке цінне поповнення нашого ресурсу відбулося завдяки співпраці з учасниками ініціативи «Голоси Донеччини: зберегти, почути, передати» у межах проєкту Smarta громадська організація Смарта «Амбасадорки мирних змін» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Пані Лариса Поліщук Лариса Поліщук вивезла під час евакуації 100 касет колекції. Завдяки їй та підтримки ГО «Смарта» і допомоги Лабораторії музичної етнології Львівської національної музичної академії касети були оцифровані (процес продовжується) і частина записів передана нам для розміщення на сайті.

31/12/2025

Наближається ще одне свято різдвяного періоду -Щедрий вечір, або Меланки! У рамках фестивалю зимового календаря «Святовид» гурти з України та закордону вивчали та співали слобожанські щедрівки з нашого архіву. Ось чудовий зразок з Балаклійщини у виконанні дівчат та хлопців з КНУ

#СвятовидСлобожанську щедрівку дівчині з с. Морозівка Балаклійського району Харківської області виконує гурт "Роксоланія" (КНУ імені Тараса Шевченка, м. Ки...

25/12/2025

Щасливого Різдва ✨

Ми підготували для вас добірку записів традиційних українських колядок із Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини. Повні записи, імена виконавців і виконавиць, а також тексти колядок шукайте на сайті folklore.kh.ua

Слухайте, зберігайте, вивчайте та поширюйте.
Дай Боже за рік діждати!

25/12/2025

Багато вкладено зусиль, багато людей долучилося і долучається, щоб ці записи звучали, і не лише як архівна добірка. Але це перший крок, зробити архівну колекцію записів живою частиною сьогодення

25/12/2025

Цього року учасники фестивалю «Святовид» співають Слобожанщину, у тому числі з сайту архіву. Запис з Бєлгородської області, с. Стригуни

#СвятовидСлобожанську колядку з с. Стригуни Борисівського району Бєлгородської області виконує Максим Заліський м. Чернігів (Україна) – м. Галле (Німеччина) ...