22/09/2026
Аж не віриться, Держводагенство нарешті внесло Млинівку Стебницьку та її притоки до офіційного державного водного кадастру України. Фактично три роки знадобилося, щоб здійснити такий, по суті, історичний крок для громади Франківська, і це має ключове значення для гідроекологічної стабільності та збереження ландшафтного різноманіття цієї унікальної гідроекосистеми, яка перебуває під тиском місцевих агресивних забудов та урбанізації загалом.
Зокрема, до офіційного державного реєстру включено водотік Млинівку (Стебницьку), скориговано дані щодо річки Радчанки, яка є її притокою, а також внесено унікальні струмки в межах урочища "Пасовище Багно" у селі Крихівці, які досі формують постійний стік із старого річища, навіть під час таких гідрологічних посух як цьогоріч. Для місцевої громади це рішення є надзвичайно важливим, адже ці маленькі гідрологічні об’єкти історично відігравали вагому роль у господарському та культурному розвитку регіону, а сьогодні, окрім того, що самі є унікальними гідрологічними та геоморфологічними утвореннями, функціонують як незамінне джерело живлення міського озера, підтримуючи водність, що особливо актуально на тлі сучасних кліматичних процесів.
Найбільша проблема і складність досягнення такого результату полягала в тому, що протягом всього історичного часу ці об'єкти залишалися поза увагою офіційних реєстрів через складну історичну плутанину у назвах, зумовлену господарським развитком території, зокрема функціонуванням численних водних млинів і тартаків, що вдалося з'ясувати під час детального ретроспективного аналізу, зіставлення карт та історичних джерел. Коротко кажучи, розвиток водного млинарства вкрав (замістив) природну назву водотоку "Рудка"( альтернативно за деякими картами Рудка Стебницька)" на назву, яка не була характерна для природних водотоків а більш харакетерною для штучних гідрологічних мереж - Млинівку.
Щоб дослідити це, зокрема для обґрунтування географічної приналежності та безперервності гідрологічної мережі ключовим джерелом став "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich").
У виданні, щодо містечка Лисець та прилеглих територій, в межах яких протікає водотік зазначено таке:
«Лисиць (руск. Лисець) [...] Уздовж північно-західного кордону тече Солотвинська Бистриця з південного заходу на північний схід, а на невеликій від неї відстані — її бічний рукав-потік Рудка, паралельно до Бистриці. Південно-східну частину території протікає потік Радчанка.» (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom V, strona 318)
Щодо гідрографічної характеристики правої притоки у словнику наводиться таке:
«Радчанка, потік, виникає в гміні Богородчани, Богородчанського повіту, з-під пагорба Горохолинського Поля (347 м); тече на північний схід майже паралельно до Солотвинської Бистриці, кривим руслом, через територію Старих Богородчан, згодом східну територію Лисьця; утворює кордон між Лисьцем та Радчею і Драгомирчанами; врешті зрошує луки Драгомирчан, де впадає в Рудку, праву притоку Солотвинської Бистриці. Довжина течії 13 км.» (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IX, strona 378)
Стосовно детального опису руслової мережі та розгалуження у селі Крихівці в джерелі зазначається:
«7.) Рудка (R.) — річечка, власне права віднога Солотвинської Бистриці. Починається вона в межах Стебника (Богородчанський повіт), на південний захід від Лисьця; тече паралельно до головного русла Бистриці; протікає північно-західну частину Лисьця, згодом територію Драгомирчан (Станиславівський повіт). На території Креховець роздвоюється: ліве рамено тече прямо до Бистриці, а праве — до Креховецького ставка, а з нього через територію гміни Станиславів двома руслами, впадаючи на території Княгинина в Солотвинську Бистрицю. Приймає з правого берега потік Радчанку. Довжина течії — 13 км.» (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IX, strona 913)
Аналіз наведених історичних і картографічних даних дозволив розвіяти поширену серед частини мешканців думку про те, що річка Рудка нібито повністю зникла чи стала підземною (плутанина виникала також через однойменні Рудку та Млинівку Микитинецькі, що протікають взагалі з іншого боку міста).
Насправді ж у результаті господарської діяльності відбулася трансформація анастомозованої руслової мережі водотоку, зокрема окремих рукавів Рудки Стебницької, а назви зазнали локальної диференціації. Мешканці Станіславова ідентифікували водотік цілком як Млинівку Стебницьку (взявши за орієнтир витоки поблизу Стебника та пізнішу назву, що прижилася після того, як одним з рамен (русел) Рудки пустили воду на водяні млини, після того як вона накопичувалася у великому ставі, що був споруджений на руслі).
Водночас у Крихівцях, де зафіксовано роздвоєння русла: ліве рамено, що прямувало до Бистриці, зберегло назву Рудка, і було майже повністю втрачене пізніше, тоді як праве, що існує досі, і живило Креховецький став, отримало назву Млинівка (або Млинівка Креховецька)
Хоча назва «млинівка» (млиновиця, розтока) етимологічно і функціонально справді визначається як штучний або напівштучний канал, призначений для подачі води до водяних млинів чи тартаків, які масово зводилися на малих річках минулих століть для уникнення руйнівних повеней та акумуляції ресурсу у ставах, ретроспективний та геоморфологічний аналіз доводить, що конкретно у цьому випадку це не визначає штучне походження гідрологічного об'єкта.
А саме, з огляду на геоморфологічні особливості формування було встановлено, що ці потоки становлять самостійні природні гідрологічні утворення, які були використані як особливо сприятливі для розвитку водного млинарства на цих землях. Сам водотік Рудка (Млинівка Стебницька) сформувався на стику заплави та другої надзаплавної тераси Бистриці Солотвинської. Врізання русла основної річки Бистриці Солотвинської (в давнину - Бистриці Золотої) супроводжувалося одночасним розкриттям обводнених водоносних горизонтів у підніжжі тераси, що зумовило появу численних джерел і забезпечило постійну течію незважаючи на зникнення гідравлічного зв'язку з самою Бистрицею вже в пізнішому періоді. Тобто русло остаточно відокремилося окремим рукавом у процесі тих же природних геоморфологічних процесів та власне врізання річища Бистриці, але саме завдяки потужному джерельному підживленню забезпечувалася висока стійкість сформованого потоку, збереження їхньої водності, та подальшого формування розгалуженої мережі русел (рамен) з ознаками анастомозування. Така унікальність становить особливу сучасну цінність для громади і науки загалом.
Офіційне визнання та внесення цих об'єктів до Державного водного кадастру а також до Атласу річок України стало можливим завдяки системній науково-дослідній роботі, зокрема в рамках міжнародного проєкту "Reviving the Aesthetic and Ecological Functions of the Small Watercourses of the Mlynivka (Stebnytska) River and the Radchanka River in the Territory of the Ivano-Frankivsk Municipal Territorial Community," виконаного за підтримки Федерального міністерства економіки і захисту клімату Німеччини (IKI) та Центру екологічних ініціатив «Екодія», а також тривалій післяпроектній роботі й безпосереднім зверненням до відповідальних державних структур, наданням проектних матеріалів, витягів земельних кадастрів, генпланів і навіть безпосередньо верифікованих цифрових шарів потокової мережі до спеціалізованих відділів та територіальних структурних підрозділів Держводагенства.
Наразі триває подальша робота, спрямована на охорону та заповідання найбільш гідрологічно чутливих ділянок, які вирізняються унікальними біотопами та глибоким історичним значенням для всієї громади, зокрема є природною ландшафтною окрасою Крихівців та приміської зони Івано-Франківська.
Остаточні сучасні параметри та ідентифікація: Річка Млинівка Стебницька (давні історичні та альтернативні назви: Рудка Стебницька, Млинівка Креховецька) - видозмінена історична річка Рудка на всій протяжності її русла після всіх антропогенних і геоморфологічних трансформацій. Вона виступає правобережною притокою р. Бистриці Солотвинської та розчленяє слабохвилясту поверхню першої надзаплавної тераси ріки. Глибина врізу становить 1,5–2 м, дно гравійно-галечникове, береги замулені. Об'єкт належить до категорії «мала річка», згідно з класифікацією річок України (ст. 79 Водного кодексу України). Загальна протяжність основного русла від витоку до гирла становить близько 11,5 км. Витоки з ефемерним (сезонним) стоком знаходяться на окраїнах с. Стебник Лисецької ТГ. Нижче русло проходить територіями населених пунктів: смт Лисець, с. Драгомирчани, с. Крихівці та м. Івано-Франківськ. В Драгомирчанах Млинівка Стебницька приймає праву притоку - річку Радчанку, яка відіграє важливу роль у підтриманні її водності поряд з постійним притоком джерельних вод у с. Крихівці, Драгомирчани, Лисець.
