25/12/2025
У Святвечір тиша особлива. Вона не порожня — вона важка.
Свічка тремтить, ніби боїться згаснути, як і надія в серці.
На столі — дванадцять страв, а за столом — не всі. Є місце, де завжди хтось сидів… а тепер там лише спогади. Вони болять сильніше, ніж голод. Мама тихо витирає очі рушником, тато мовчки дивиться у вікно, а діти питають пошепки: «А він прийде?» — і дорослі не знають, що відповісти.
Різдво… За вікном сніг, війна, тривоги, розлука. У когось свято у холодному окопі, у когось — у лікарняній палаті, у когось — у порожній квартирі з фотографіями на стіні. І всі ми сьогодні загадуємо одне бажання, навіть якщо боїмося його вимовити.
Різдво — це не лише про кутю і колядки. Це про чекання. Про біль. Про віру, яку тримаєш обома руками, щоб не впала.
І якщо сьогодні комусь дуже самотньо — знай, ти не один …
Дякую за душевний малюнок , власноруч виконаний @Анатолій Євстигнєєв