07/08/2026
💬 «Там співали пташки, і я зрозуміла, що ще є життя. Раніше мені здавалося, що все життя проходить повз нас, а тепер я побачила, що ми теж можемо бути його частиною»
Юлія — учасниця нашого виїздного табору для дітей з інвалідністю і їхніх матерів. Вона виховує сина Тимофія, який має інвалідність. Через війну родина переїхала із Запоріжжя до Івано-Франківської області, саме тоді Юлія познайомилася з нами ДОМ4824. За порадою знайомої вона звернулася до нашої логопедині Надії, коли шукала підтримку для сина і скористалась можливістю безкоштовних занять 🫂
У той період жінки її ментальний стан був на дні, також це були пікові роки істерики дитини. Підтримка Надії допомогла їй поступово змінити своє ставлення.
💬 «Вона навчила мене, що окрім тебе ніхто за твою дитину не буде боротися. Ти можеш, ти ідеш та робиш. Вимагай для своєї дитини по-максимум те, що їй належить: реабілітація, певні заняття, все що надає держава».
Довгий час мама боялася навіть коротких поїздок із дитиною — будь-яка нова ситуація ставала великим стресом. Саме тому вона вагалася, чи їхати до табору чи ні, але опісля каже, що це було одним із найважливіших рішень.
У таборі Юлія вперше за довгий час відчула середовище, де не потрібно пояснювати особливості своєї дитини чи боятися осуду.
💬 «Кожна жінка розповіла свою історію. Я зрозуміла, скільки всього проходять інші мами. Це стало для мене великою мотивацією. Я побачила, що вони живуть, справляються і знаходять сили»
Під час табору Юлія помітила зміни й у сина. Тимофій спокійно їздив у спільному автобусі, перебував у загальній їдальні, взаємодіяв з іншими дітьми, ділився іграшками та чекав своєї черги. Він не просив мультики/телефон бо мав чим зайнятися і йому було цікаво в таборі. Після повернення хлопчик продовжує переглядати фото, відео, яке зробила мама та намагається словесно проговорити побачене. Нові емоції штовхають його в розвитку.
Після цієї поїздки з'явилося ще більше мотивації розвивати сина, працювати й одного дня мати можливість хоча б раз на рік дозволяти собі подібний відпочинок.
💬 «Коли я заповнювала анкету-відгук для донорів, мені було цікаво, хто ці святі люди. Бажаю їм гарну погоду, щоб в них було поменше дощів (бо я знаю, що у Франції їх багато), щоб в них було тепло та сонячно і вони самі могли побільше відпочивати. Я не знаю, хто це конкретно за людина, але нехай все добро їй повернеться у стократ. Я просто щиро вдячна за можливість».
Саме заради таких змін ми працюємо.
→ Табір відбувся завдяки донорській підтримці Secours populaire