28/07/2026
85 років від початку Голокосту в Станіславі: пам’ятати, визнавати, каятися
Цими днями ми згадуємо 85-ті роковини початку Голокосту в тодішньому Станіславі — однієї з найтрагічніших сторінок історії нашого міста.
Голокост став однією з найбільших катастроф в історії людства. За вироком Нюрнберзького трибуналу, жертвами нацистської політики винищення стали близько 6 мільйонів євреїв, з яких не менше 1 мільйона було вбито на території України у 1941–1944 роках.
У Станіславі (нині Івано-Франківськ), за підрахунками дослідниці Любові Соловки, у 1941–1943 роках було знищено 60–70 тисяч євреїв. Точна кількість жертв досі невідома. Дослідженню Голокосту в нашому місті також присвятили свої праці Борис Арсен та рабин Мойше Лейб Колесник.
Єврейська громада була невід’ємною частиною Станіслава від його заснування у 1662 році. За переписом 1931 року, із 60 256 мешканців міста 24 823 (41,4%) були євреями. Напередодні Другої світової війни, у 1939 році, єврейська громада налічувала близько 26 500 осіб. Вона мала десятки синагог, школи, театри, бібліотеки, благодійні установи та зробила величезний внесок у розвиток міста.
Після окупації Станіслава влітку 1941 року розпочалося систематичне винищення єврейського населення. Однією з головних постатей цих злочинів був керівник станиславівського гестапо Ганс Крюґер (Hans Krüger), якого після війни судили у Західній Німеччині. У 1967 році його було засуджено до довічного ув’язнення.
12 жовтня 1941 року, у день Гошанна Раба, на єврейському цвинтарі відбулася одна з наймасовіших страт. За різними оцінками, було розстріляно від 6 до 12 тисяч людей. 20 грудня 1941 року було офіційно створено Станіславівське гетто.
Після Ванзейської конференції 20 січня 1942 року, на якій нацистське керівництво затвердило план так званого «остаточного розв’язання єврейського питання», розпочалися масові депортації до табору смерті Белжець та подальші розстріли.
Серед найтрагічніших дат:
* 31 березня 1942 року — початок масових депортацій до Белжеця;
