27/09/2026
Чому робота з суспільною пам’яттю про війну вимагає глибокого та виваженого підходу?
Про це у своєму есеї для спільного проєкту Frontier Institute та Ukrainer «25 стратегічних питань для України» розмірковує докторка філософських наук Оксана Довгополова, професорка магістерської програми "Дослідження пам'яті та публічна історія" Kyiv School of Economics, консультантка проєкту «Ірпінь: Архітектура пам’яті» .
Читайте за покликанням у коментарях ⬇️
Пам'ять — це завжди про майбутнє. Чому меморіал — це не просто пам'ятник чи мур, а живий процес? І як українська культура пам'ятання формується просто зараз, поки війна ще триває? Про це у новому есеї на сайті пише Оксана Довгополова, докторка філософських наук, професорка KSE, співзасновниця та кураторка платформи культури пам'яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво».
🔸Чому меморіал — це не просто об'єкт у просторі?
🔸Де в Україні вже готують фахівців із пам'яті?
🔸Якими практиками українці відповідають на потребу пам'ятати просто зараз?
Читайте в есеї Оксани Довгополової на сайті (посилання в коментарях). Далі — кілька цитат із тексту.
«Опис історичного факту не формує меседжу меморіалу — це неочевидне знання. Настільки ж неочевидним є розуміння, що меморіал — це не просто об'єкт у просторі, а процес формування якорів соціальної стійкості чи терапії, чи опірності».
«Україні ще далеко до винайдення базового образу війни чи принципу її пам'ятання. Тим важливіше придивлятися до живої тканини пам'яті, у якій уже точно є щось, у чому ми зрештою побачимо цей ідеальний меморіальний символ, але є й те, що не перетвориться на тенденцію та зникне».
«Створення якорів пам'яті не обов'язково має набувати форм матеріальних об'єктів “на віки” — це може бути практика (певна традиція, дія) або ж тимчасова інсталяція. Тобто меморіалом, так би мовити, можуть бути живі люди, які в той чи той спосіб відповідають на запит пам'ятання».
«Уже можна апелювати до якісних українських меморіальних проєктів різного рівня. Ми вже не в точці базового пошуку, коли найкращим способом зафіксувати пам'ять здаються мурали або відтворені з фотографії буквалістичні фігури».
«Ті, хто живуть сьогодні, витворюють ресурс життя — не виживання — у розумінні незворотної втрати та ймовірності повторення катастроф. Саме тому важливо вибудовувати м'язи. Це суспільство варте майбутнього».
Цей есей — частина проєкту «25 стратегічних питань для України» Інституту фронтиру спільно з Ukraïner. Упродовж року 25 українських інтелектуалів і митців напишуть 25 текстів про виклики для України. 18 із них уже можна прочитати на нашому сайті.
Ілюстрації: Анна Доманська
#25питаньдляукраїни