07/05/2026
тут було місто, тут було життя. а тепер нема.
Добропілля, Донеччина 💔
в цей час минулого року в центрі ще могли в заторах стояти — такий був рух і двіж. на Новій Пошті завжди черги в яких можна було зустріти знайомих з Покровська, у «Тепло» не встигали робити каву. підлітки гуляли і розважались, діти сміялись, на вулицях продавали квіти. працювали люди, працювало місто.
тепер місто більше нагадує руїни. і ті руїни розповідають історії минулого життя. цілих районів вже не залишилось. а в деякі через завали неможливо потрапити. цілих будівель в місті теж не знайти. по місту щоденно працюють ворожі РСЗВ, КАБи та дрони.
багато дронів… тому рухатись містом треба переважно пішки. при чому майже завжди бігти. і при цьому слідкувати куди ступаєш і дивитись, що летить в небі. бо дронів тут вже більше ніж живих птахів літає. тільки й чутно жужжання.
така тактика цих виродків — руйнувати. щоб нічого не залишилось, щоб було непридатне до життя. «випалена земля» ось що вони роблять. а потім заходять і називають це «асвабаждєнієм»… але хіба від будинків, комунікацій, нормального життя. як і в інших містах Донеччини: всюди де ступає нога рускава — там біль, там горе, там руйнування, там смерть.
основна маса жителів Добропілля виїхали ще в серпні-вересні 25 року, коли pociяни почали систематично обстрілювати місто. зараз в місті залишаться ще кілька сотень цивільних жителів. які щодня потерпають від ворожих обстрілів, стають невинними жертвами ворожих пілотів. живуть без звʼязку, будь-яких комунікацій, за відсутності доступу до медицини, ще й минулого тижня останній магазин обстріляли. продукти ще можна отримати на пункті незламності, але дійти туди ще той квест. ходити по відкритих ділянках дуже ризиковано і небезпечно. сказати, що ситуація в місті складна, то нічого не сказати.
безпечних шляхів заїду стає все менше. тепер при вʼїзді тільки й бачиш що спалені автівки: цивільні, військові, броню, НРК…
важко бачити як на твоїх очах зникає ще одне місто області 💔
