04/08/2022
Вітаю, панове! Прошу анонімності, бо пишу поділитися роздумами та гнівом. На фронтах точаться бої за нову українську ідею, країна - за крок від кандидатсва на вступ до ЄС, а ДНУ продовжує існувати в паралельному світі, з якого все більше хочеться вирватися і студентам, і тим нпп, які іще не виратили зв'язок з реальністю.
З одного боку, ми бачимо патріотичні публікації, волонтерство, наукові здобутки (а коли доводиться вирощувати антиматерію в антиумовах - це неабиякий подвиг) наших вчених. З іншого - поклоніння ідолам минулого, зведення до смішного громіздких монументів під грім війни та повалених пам'ятників.
З одного боку - заклики абітурієнтів до успіху через лідерство та обіцянки коштовних призів (за кошти спонсорів?), з іншого - примус до тижневої відпустки без нарахування заробітної плати для всіх нпп, які наразі своєю працею фактично тримають університет на плаву. Вказівка надійшла в усній формі, не була підкріплена жодним офіційним письмовим розпорядженням.
У заяві присутнє формулювання "за згодою сторін", проте невдоволеним керівники підрозділів швиденько закривають роти, чинять тиск, маніпулють.
Ми всі живемо в тяжкі часи, наші студенти змушені поневірятися світами, вириватися з окупованих територій. Але все більше складається враження, що викладачі у картині світу університетського правління - не двигун і серце університету, а запчастини, в яких після початку війни можна запитати тільки про те, чи є інтернет і техніка, щоб можна було продовжити працювати дистанційно, та й по всьому. "Хто хотів, уже звільнився"©️
А викладачі також мають родини і також допомагають армії, хоч, може, ніде про це не звітують. Тепер повинні допомогти, відмовившись добровільно-примусово від тижневого заробітку, й університету, який не платив взимку повноцінно за опалення, має кошти на зведення мемориалів та коштовні подарунки до дня відкритих дверей. Хотів би я врешті виявитися параноїком чи брехуном, але спростування ми навряд дочекаємося.
