20/08/2026
35 років відновлення Незалежності України: Історичний вимір та наша спільна справа
Дорогі просвітяни, шановна дніпровська громадо!
Наближається 24 серпня – найбільше державне свято нашої Батьківщини, День Незалежності України. Цього року ми відзначаємо особливу віху – 35-ту річницю відновлення нашої державної самостійності. Як голова Січеславської Просвіти, я вважаю нашим спільним обов’язком не просто святкувати, а глибоко осмислювати історію нашого державотворення, аби черпати в ній сили для нинішнього екзистенційного протистояння. З цією метою ми публікуємо цей великий матеріал, який базується на офіційних інформаційних матеріалах, підготовлених Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) до цієї знаменної дати. Це наше спільне нагадування про те, що українська незалежність – це не випадковий дарунок долі, а результат багатовікової, жертовної та безкомпромісної боротьби багатьох поколінь нашого народу.
Проголошення чи Відновлення? Історична тяглість українського державотворення
Коли ми відзначаємо річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, ми маємо чітко усвідомлювати та акцентувати увагу на важливому факті: у 1991 році відбулося саме ВІДНОВЛЕННЯ, а не лише первинне проголошення нашої незалежності. Цей епохальний акт увінчав тривалий і тернистий шлях українського народу до самостійності, спираючись на Декларацію про державний суверенітет від 16 липня 1990 року та підтверджений Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Історична тяглість нашої державності чітко простежується через ключові етапи XX століття, кожен з яких наближав нас до омріяної волі:
· Українська Народна Республіка (УНР) 1918 року: 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила незалежність УНР. Тоді українська держава проіснувала три роки у безперервній та запеклій боротьбі за своє збереження. Уже в той період Україна володіла всіма фундаментальними ознаками суверенної держави: територією, окресленою кордонами, власним гербом, боєздатним військом, національною грошовою системою, державною мовою та широкими дипломатичними відносинами.
· Акт Злуки 1919 року: 22 січня 1919 року, на першу річницю проголошення незалежності УНР, відбулося історичне об’єднання УНР та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в єдину соборну державу, що продемонструвало неподільність українських земель.
· Карпатська Україна 1939 року: 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив державну незалежність краю зі столицею в Хусті, обравши президентом Августина Волошина. Державний прапор став синьо-жовтим, державною мовою — українська, а гімном — «Ще не вмерла Україна». Попри те, що з мовчазної згоди Гітлера Карпатську Україну окупували угорські війська, Карпатська Січ чинила відчайдушний збройний опір, ставши першим прикладом збройної відсічі агресору у міжвоєнній Європі.
У січні 1939 року Августин Волошин так окреслював прагнення свого краю до творення власного майбутнього:
«Ми хочемо жити своїм власним життям, своєю українською культурою і, захищаючи послідовно та твердо своє, ми не відцураємося від шанування духовного багатства інших... Будуємо нову Карпатську Україну та її головне місто, яким правдоподібно буде Хуст... Побудуємо там палац уряду, університет, катедралю, домівки для студентів, музей, український народний театр».
· Акт відновлення Української Держави 1941 року: 30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосила Акт відновлення Української держави, створивши уряд на чолі з Ярославом Стецьком. Цей крок не був узгоджений із нацистською Німеччиною, що спровокувало негайні репресії. Бандера та інші провідники були ув'язнені, але похідні групи ОУН встигли поширити українську владу на сотні районів. Згодом, наприкінці 1942 року, для боротьби на два фронти — проти нацистського та радянського тоталітарних режимів — постала Українська повстанська армія (УПА), через лави якої пройшло близько 100 тисяч вояків. У липні 1944 року виник підпільний парламент — Українська головна визвольна рада (УГВР) на чолі з Кирилом Осьмаком, яка проголосила демократичну програму та гасло «Свобода народам! Свобода людині!».
· Дисидентський рух 1960–1980-х років: Боротьба продовжувалася і в мирний спосіб. Шістдесятники, інтелектуали та митці відстоювали розвиток української мови й культури, а Українська Гельсінська група стала першою легальною правозахисною організацією в УРСР, яка заклала ненасильницький, правовий шлях здобуття незалежності.
Відтермінована війна та екзистенційний характер нинішньої боротьби
Проголошення незалежності у 1991 році відіграло вирішальну роль у руйнуванні радянської тоталітарної імперії. Однак, як зазначають історики, нинішня жорстока війна Росії проти України є насправді відтермінованою Війною за Незалежність. Імперська Росія ніколи не змирилася з нашою самостійністю. З перших днів 1991 року Москва не припиняла політичного, економічного, культурного, історичного та релігійного тиску на нашу державу.
Варто згадати територіальні суперечки довкола російського Чорноморського флоту в Криму у 1990-х роках, провокацію довкола коси Тузла у 2003 році, постійні «газові» та «продуктові» війни. Усе це були послідовні кроки Кремля, спрямовані на економічне та політичне поневолення України. Сьогоднішня повномасштабна війна є екзистенційною та геноцидною. Вона ведеться Росією з метою повного заперечення української державності та фізичного винищення нашої національної ідентичності. У цих умовах незалежність України є не просто політичним статусом — це єдина гарантія виживання нашої нації, а також запорука безпеки та вільного розвитку всієї Європи.
Свідчення епохи: голоси українських лідерів та мислителів
Матеріали Українського інституту національної пам’яті зберігають для нас надзвичайно глибокі та пророчі оцінки політиків, істориків та інтелектуалів, які передбачали загрози та вчили нас тримати державний курс.
В’ячеслав Чорновіл: пророцтво про імперську сутність Росії
Провідник українського національно-демократичного руху В’ячеслав Чорновіл ще у 1990-х закликав відкинути ілюзії про демократизацію нашого східного сусіда. У своїй книзі «Пульс української незалежності» він писав:
«Треба припинити балаканину про «стратегічне партнерство» [з Росією] і «великого сусіда» і готувати народ до можливого загострення стосунків з державою, яка прямо заявила про свої агресивні наміри».
А під час свого виступу на міжнародному конгресі у Празі в 1996 році Чорновіл наголошував:
«Доки Росія залишатиметься імперією за своєю структурою, ментальністю, вона ніколи не буде демократичною країною. Це – несумісні поняття. Чечня – красномовна та кривава ілюстрація цього... Прагнення України до незалежності завжди було прагненням до Європи, до цивілізованого світу... Лише вибіркове й адресне сполучення підтримки та впливу здатне допомогти трансформуванню російської державності, перетворивши її з постійної загрози сусіднім державам – на їхнього передбачуваного та рівного партнера».
Сергій Плохій: дві моделі пострадянського існування
Відомий історик Сергій Плохій звертає увагу на те, що хоча формально у 1991 році Україна виходила з СРСР, реально це була незалежність від Росії. Питання кордонів, Криму та Донбасу Москва порушила одразу після 24 серпня 1991 року. Вже наприкінці серпня речник Єльцина заявив про право РФ переглянути кордони у разі нашої незалежності, а радники Горбачова пропонували кампанію проти включення Криму до складу України.
«Тож з грудня 1991 року є дві моделі пострадянського існування: одна – це незалежність, за яку виступала і продовжує виступати Україна. Інша – це модель обмеженого суверенітету, яка пов’язана з ідеєю конфедерації і контролю Росії над пострадянським простором. І той конфлікт, який зародився восени 1991-го, після перевороту в Москві – є до нині нерозв’язаним».
Іван Заєць: історичний шанс зруйнувати «імперію зла»
Депутат Верховної Ради 1991 року Іван Заєць згадував, як події московського путчу 19 серпня 1991 року відкрили вікно можливостей для нашої свободи. Коли його товариш у селі на Волині запитував, чи не варто залишитися і готуватися копати криївки, Заєць відповів твердо і далекоглядно:
«Ні, кажу, Миколо, тут питання дуже просте. Це банда. І банда програє, Єльцин у них виграє. Нарешті, кажу, вони зійшлися між собою! Бо завжди так було, що проти України воювали і червоні, і білі. А нині червоні з білими схопилися. І це той момент, коли ми мусимо проголосувати за незалежність України! Тому я їду у Київ, щоб Україна стала незалежною державою».
Слово голови Просвіти: наша спадщина та боротьба в Дніпрі
Історія боротьби за українську ідентичність та державність має глибоке коріння тут, на Січеславщині. Дніпровське міське об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка — Січеславська Просвіта — це найстаріша громадська організація нашого краю з понад столітньою історією, яка бере свій початок з 1905 року. Ми пишаємося тим, що в її витоків стояли видатні українські діячі: академік Дмитро Яворницький, історики Дмитро та Наталія Дорошенки, Ольга Косач-Кривинюк (сестра Лесі Українки), Василь Біднов, Адріан Кащенко, Володимир і Марія Хрінникови.
Ці видатні просвітяни плекали українську мову та культуру в часи жорстких імперських заборон. Як зазначав третій президент України Віктор Ющенко: «...якщо не буде національної мовної політики, значить немає розуміння, що суверенітет починається з мови... Ми живемо у такому світі, що після реалізації критичних біологічних потреб, перша думка – мати згруповану націю й ефективну, цілісну національну державу».
Сьогодні, у XXI столітті, Січеславська Просвіта продовжує тримати цей стяг. З перших годин повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року на базі Просвіти у Дніпрі було розгорнуто волонтерський координаційний центр. Ми згуртували тисячі містян для допомоги Збройним Силам України, підтримки внутрішньо переміщених осіб та координації з міжнародними структурами. Поряд із цим ми не зупиняємо нашу культурну, освітню, книжкову та правозахисну діяльність. Адже мова, історична пам'ять та національна культура — це ті рубежі оборони, які ворог мріє знищити в першу чергу.
Ми щиро запрошуємо кожного мешканця Дніпра та нашої області долучатися до лав Просвіти. Приходьте на наші заходи, відвідуйте книгарню, пропонуйте свої ініціативи та волонтерські проєкти. Лише об'єднавши зусилля, ми зможемо відстояти нашу державу, захистити наше право бути українцями та гідно завершити справу наших великих попередників — побудувати сильну, соборну, процвітаючу Україну!
Слава Україні! Героям Слава!
З повагою, Сергій Тютюнник Голова Січеславської Просвіти
Джерела та інформаційна довідка
Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до 35-річчя відновлення Незалежності України (над матеріалами працювали співробітниці УІНП Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук).
Матеріали та історична довідка сайту Січеславської Просвіти (prosvita.dp.ua) — Дніпровського міського об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.
Зінченко О. Як українці зруйнували імперію зла. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. 304 с.
