Кожен може додати фотографії, новини та інформацію про Делятин.
Давайтe ділитися цікавoю історію!
Закликаю обмінюватися історичними та сьогоднішними фотографіями! [email protected]
Делятин — це провінційне карпатське містечко, що лежить серед гір і лісів у долині, котра захищає його від вітрів, і простягається на 10 кілометрів вздовж гір. Він виник у такій розв'язці хребтів, рік і дор
іг, у якій без вузла не обійтися. Тут незвичайно багато як для гірських поселень, різноманітних дерев, котрі не належать ні лісові, ні садам. В старому описі про Делятин у курортному путівнику ( вид. у 1937 р., Варшава) сказано: «У Делятині є заклади для соляних купелів, обладнані на зразок закордонних лазень у Райхенгалі та Зальцбруні. Розваги: купання у ріці Прут, прогулянка до присілку Луг, віддаленого на три кілометри з чудесною церковцею, оздобленою пишною різьбою найзнанішого гуцульського різьбяра Василя Татарчука. Багато місць у віллах та пансіонатах, терени для лещатарства…» Звідусіль містечко оточують гірські вершини: Страгора і Страгірчики, Клива, Коломийські ворота, Маливо, Яворова, Вивторова. Саме тут, у Делятині починаються справжні Карпати. Їх ще називають береговими Горганами. Також тут є ріка Широкий Прут, у який вливаються Любіжня і Перемиська, поруч, у Добротові, — неймовірної краси каньйон. Унікальною пам»яткою архітектури є фрагменти підірваного у 1944-му мосту, що лежать у Любіжні, який можна вважати в'їздом у суцільну гірську країну. Свого часу делятинський міст був справжнім чудом технічної архітектури зламу століть та певним символом освоєння Карпатії. Його часто зображали на поштових картках з карпатських серій. В ті часи щось подібне вміли будувати хіба в Альпах — кам'яний віадук з трьома дугами. Тепер уявити собі його можна, лише побачивши аналогічний віадук у Ворохті — останній на цій лінії, незнищений війнами. Через катастрофічну обмаль родючого грунту делятинці завжди мусили займатися якимось промислом ( дехто вважає, що варіант назви Ділятин правильний, бо походить від діла), а у складні роки найбільше потерпали від голоду, бо залежали не від власних харчів. Король Галичини й Володимерії Франц Йосиф приїжджав до Делятина незадовго перед світовою війною. Попри інші заняття, цісар встиг взяти участь у закладенні костелу для працівників копалень, та посадив чотири саджанці, привезені з Відня. До сьогодні збереглась лиш одна величезна кедрова сосна, яка росте біля новішого костелу, збудованого на місці цісарського вже за Польщі. Дерев'яна церква збудована у 1620 році хоч і в кілька разів менша від костелу, але є справжньою перлиною гуцульської школи церковної архітектури. Коли їй було 165 років, делятинські майстри перенесли церкву з урочища Луги на теперішнє місце — в урочище Посіч, а поруч збудували дзвінницю. На жаль, чудесної церковці з різьбами найзнанішого гуцульського майстра Василя Татарчука, про яку пише старий довідник, вже нема. Так само, як і присілка Луг, в якому вона стояла. Щорічно сюди приїжджають тисячі туристів, щоб подихати цілющим карпатським повітрям. Поруч знаходиться гірськолижний курорт Буковель, так що відпочинок і влітку і взимку тут забезпечений повною мірою.
