28/03/2025
Рух заяв у ЄСПЛ по відмовам у виїзду за кордон України
ECHR. Опубліковано 8 січня 2024. П’ЯТА СЕКЦІЯ
Заяви № 16877/23 та 29499/23
Андрій Володимирович КУЗЬМЕНКО проти України
та Кирило В’ячеславович ДОРОНДОВ проти України,
подані відповідно 7 квітня 2023 та 7 липня 2023
повідомлено 14 грудня 2023
Неофіційний переклад. Здійснено Є.В Малецький. ©2025
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
Питання, порушені у даних заявах, є аналогічними тим, що виникли у справі «Коніченко проти України» (№ 57699/22), яка була повідомлена відповідачу – Уряду 30 жовтня 2023.
Заяви стосуються відмови дозволити заявникам перетинати український кордон через заборону на виїзд за кордон для чоловіків віком від 18 до 60 років, запроваджену в Україні 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну (подальші деталі щодо конкретних обставин кожного заявника та судових рішень у їх справах викладені у доданій таблиці).
Листом від 28 лютого 2022 року Постійний представник України при Раді Європи повідомив Генерального секретаря Ради Європи, з метою реалізації положення статті 15 Конвенції, про запровадження у Україні воєнного стану Декретом № 46. У цьому листі, а також у наступних листах, що продовжували термін дії вжитих заходів, Україна відступила від прав, закріплених у Конвенції, на час дії воєнного стану, не уточнюючи конкретних статей, до яких це відступлення застосовувалося.
Заявники скаржаться, що обмеження їхнього виїзду за кордон під час воєнних дій було незаконним згідно з внутрішнім законодавством та порушувало як їхнє право на свободу пересування (стаття 2 Протоколу № 4), так і право на повагу до приватного життя (стаття 8).
ПРАВО
1. Стверджувані порушення статті 2 Протоколу № 4 і статті 8 Конвенції
Суд зазначає, що подібні скарги були порушені у справі «Коніченко проти України» (№ 57699/22), у якій було поставлено питання про допустимість та суть скарг за статтею 2 Протоколу № 4 та статтею 8 Конвенції.
Суд запропонував сторонам у цій справі висловити свої позиції щодо наступних питань:
• Чи була заборона виїзду за кордон, накладена на заявників, відповідною до вимог статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції? Зокрема, чи відповідала вона вимогам законності, переслідувала легітимну мету та була необхідною в демократичному суспільстві?
• Чи було втручання у право заявників на повагу до їхнього приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, відповідним до її положень?
Суд запросив уряд України надати свої зауваження щодо цих питань, а також інформацію про національне законодавство, судову практику та будь-які механізми оскарження, які можуть бути доступні заявникам у цій ситуації.
2. Стаття 15 Конвенції та її застосування
Суд також бере до уваги, що Україна скористалася правом на відступ від певних положень Конвенції відповідно до статті 15 у зв’язку із запровадженням воєнного стану. У зв’язку з цим Суд запросив уряд пояснити, як саме цей відступ впливає на розгляд скарг заявників та чи були застосовані належні гарантії для захисту їхніх прав відповідно до принципів Європейської конвенції з прав людини.
ПИТАННЯ ДО СТОРІН
1. Чи має Суд розуміти лист від 28 лютого 2022 року Постійного представника України при Раді Європи, в якому повідомляється Генерального секретаря Ради Європи про запровадження воєнного стану Декретом № 64/2022 Президента України, а також наступні листи з продовженням дії вжитих заходів, як натяк на відступ від зобов’язань України за статтею 2 Протоколу № 4?
2. Якщо так, чи була заборона на виїзд з України для чоловіків віком від 18 до 60 років, як захід, що відступає від зобов’язань відповідача за зазначеними положеннями Конвенції, виправданою та обмеженою до того, що було суворо необхідно у зв’язку з надзвичайністю ситуації?
3. Чи порушувало обмеження виїзду за кордон заявників їхнє право на свободу пересування за статтею 2 Протоколу № 4?
4. Більш конкретно:
(a) Чи мали відмови у пропуску через український кордон законну підставу? Зокрема,
(i) Чи була заборона на виїзд з України для чоловіків віком від 18 до 60 років, на яку посилалася Служба державної прикордонної охорони як правова підстава для відмови дозволити заявнику перетнути кордон, «згідно із законом» у сенсі Конвенції, враховуючи твердження заявника про те, що Декрет № 64 не накладає жодних обмежень на конституційні права громадян, а лише передбачає можливість таких обмежень у майбутньому, та що ні Служба прикордонної охорони, ні Уряд не мали повноважень приймати правила, що обмежують конституційні права?
(ii) Чи відповідали положення, що передбачають винятки з обмеження на перетин кордону, вимозі «якості законодавства» за Конвенцією? Чи були ці положення, зокрема щодо «документальних доказів», доступними для громадськості та передбачуваними щодо їх застосування?
(b) Чи було обмеження свободи пересування заявників «необхідним у демократичному суспільстві» та, зокрема, пропорційним до індивідуальних обставин заявників?
3. Чи порушувало обмеження виїзду за кордон заявників їхнє право на повагу до приватного життя за статтею 8 Конвенції?
КУЗЬМЕНКО проти УКРАЇНИ та ДОРОНДОВ проти УКРАЇНИ –
ПРЕДМЕТ СПРАВИ ТА ПИТАННЯ
ДОДАТОК
1. 16877/23 Kuzmenko проти України 07/04/2023
Андрій Володимирович КУЗЬМЕНКО , 1985
Хрещатe Українець –
15/05/2022. Заявник намагався виїхати з території України. Він пред’явив прикордонному службовцю свій закордонний паспорт та військову посвідчення із позначкою про виключення з військового реєстру як особа з кримінальним минулим.
Прикордонна служба відмовила у пропуску через кордон, зазначивши, що заявник не надав документів, які підтверджують його законні підстави для виїзду. Не було вказано, які саме документи відсутні.
Письмова відмова, видана заявнику, містила посилання на Указ № 64/2022 Президента України, яким запроваджено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, та Закон України про правовий режим воєнного стану.
26/06/2022. Заявник оскаржив законність відмови у Київському окружному адміністративному суді.
15/12/2022. Київський окружний адміністративний суд було ліквідовано, і справа повинна бути передана до нового суду. Провадження справи триває.
2. 29499/23 Dorondov проти України 07/07/2023
Кирило В’ячеславович ДОРОНДОВ, 1983
Чернігів Українець
Михайло Олександрович Тарахкало, Київ
14/10/2022. Заявник, студент польського університету, намагався виїхати з України до Польщі для навчання.
Він пред’явив прикордонному службовцю свій закордонний паспорт, документи, що підтверджують його статус студента, та копію письмового запиту, надісланого до військового комісаріату з проханням про відстрочку від військового обов’язку відповідно до закону.
Прикордонна служба відмовила у пропуску через кордон, зазначивши, що заявник не надав документів, які підтверджують його законні підстави для виїзду.
В письмовій відмові посилалися на
Указ № 64/2022 Президента України, яким запроваджено воєнний стан з 24 лютого 2022 року,
статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також
на Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою № 57 Кабінету Міністрів від 27 січня 1995 року.
Заявник оскаржив законність відмови у Чернігівському адміністративному суді, стверджуючи, що жодне з положень законодавства не передбачає заборону на виїзд чоловіків з країни, а встановлення такої заборони через підзаконні акти суперечить Конституції.
3/01/2023. Чернігівський адміністративний суд відхилив позов заявника проти рішення від 14/10/2022, зазначивши, що факт того, що заявник як студент не може бути мобілізований до армії, не дає йому права на перетин кордону.
23/03/2023. Шостий адміністративний апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції, встановивши, що правила щодо перетину кордону студентами були нечіткими та суперечливими, а перелік необхідних документів був визначений листом Служби державної прикордонної охорони від 17 березня 2022 року, а заявник не надав ці документи. Рішення від 23/03/2023 є остаточним.
9/05/2023. За остаточним рішенням у окремому провадженні проти військового комісаріату, Шостий адміністративний апеляційний суд підтвердив відстрочку від військового обов’язку заявника.
