06/01/2026
Бондаренко Марія Сергіївна, дружина діючого військового, також учасника бойових дій, виховую маленького синочка. Мені завжди подобався театр, грати і перевтілюватися в інших персонажів. Наче проживати за когось життя, на яке ти ніколи не наважишся в реальності. Брала участь в театральних гуртках і читацьких конкурсах, в школі. Потім в університеті. А зараз опинилась в театрі ветеранів, який дає мені посміятись і прожити складні моменти одночасно!
1. Що ви відчули, коли вперше прочитали п’єсу «Новітня історія іграшок»?
Важко читати таке без сліз чи розуміння, що в такому стані, нажаль, може бути багато жінок в Україні.
Якщо б я дійсно втратила чоловіка, я б не змогла грати в цій виставі. Точно не Іру.
2. Яка думка або фраза вашого персонажа залишилася з вами найбільше?
«Але любов є мама, тому й болить, бо любов не проходить так швидко. Любов ніколи не проходить, мама.»
3. У який момент ця історія перестала бути вигаданою і стала частиною вас?
Не можу сказати що це стало частиною мене, але інколи настрій персонажа переплітається з моїм настроєм.
4. Коли в цій виставі ви перестаєте грати й просто живете?
Складно таке просто прожити, але так - є моменти, коли це ніби перепроживання старого досвіду. Сварка Іри з чоловіком Ігорем, ніби це я вагітна відмовляю чоловіка йти служити , бо мені страшно і я не розумію що буде далі.
5. Коли ви на сцені — ви ховаєтеся чи відкриваєтеся?
І те і друге.
6. Яку емоцію вам найважче «вмикати» на сцені?
Коли ти в хорошому настрої, а треба зануритись в той світ болі і страждань персонажа - це доволі важко. Особливо важко на контрасті з іншими акторами, в яких ролі більш веселих персонажів. За кулісами, це трохи збиває з настрою.
7. Який момент у виставі ви щоразу проживаєте по-іншому?
Розмова з мамою, кожен раз для мене важко повторити одні й ті ж слова і емоції. Завжди по-різному. Але це не впливає на сенс.
8. Чи є сцена, яку вам фізично важко грати, бо вона занадто справжня?
Не думаю. Загалом роль складна.
9. Який момент у виставі ви хотіли б «заморозити», щоб побачити його зі сторони?
Мені завжди образливо через те, що я сплю половину першої і другу дії, і не можу подивитись як грають інші актори. А дуже хочеться!
10. Театр для вас — це укриття чи виклик?
В якісь моменти укриття - це репетиції, а коли треба виступати - виклик, бо присутній страх, який хочеться подолати, і це як вихід з зони комфорту.
11. Театр для вас — це спосіб сказати те, що важко вимовити вголос?
Театр - спосіб виражати почуття і емоції , які не взмозі, в повному обсязі, прожити в реальному житті.
12. Що б ви хотіли, щоб глядач забрав із собою після перегляду?
Я б хотіла щоб глядач міг побачити людину в середині її болю. Жінка не завжди показує назагал те, як їй важко. Зазвичай вона ще підтримує і втішає всіх своїх родичів. Їй і самій , важко признати те, що вона не може впоратись. Підтримка в образах іграшок, могла би бути уособленням інших травмованих людей, які підтримують.
13. Як ця робота вплинула на ваше розуміння театру ветеранів і його ролі сьогодні?
Театр ветеранів - це про людей, які справжні, втомлені, в різних обставинах, але вони хочуть прийти на репетицію, вибираючи пограти інших персонажів, переключитись, від служби, роботи або домашніх справ.
