Фонд Миколи Бабака

04/08/2026

📸Чумаки на світлинах Григорія Шевченка.

Чумацтво — це не лише давній торговельний промисел. Це ціла субкультура, феномен свободи, підприємництва та неосяжного українського степу, який століттями формував характер нашої нації.

На початку XX століття під тиском індустріалізації та розбудови залізниці чумацтво поступово відходило у минуле. Проте на світлинах Григорія Шевченка збереглася документація трансформації традиційних чумацьких шляхів, які стали логістичною артерією для нових товарів століття — зокрема для тютюну.

📷 Що саме везуть чумаки на цій світлині?
• На возах помітно складене велике, продовгувате та хвилясте листя. На відміну від сіна чи соломи, тютюнове листя складалося акуратно, аби зберегти його цілісність під час транспортування на сушіння чи ферментацію.
• На початку XX століття тютюнництво на Наддніпрянщині, Полтавщині та Чернігівщині досягло розквіту, а чумацькі валки залишалися надійним транспортом для перевезення врожаю.
• У кадрі — не постановочний сюжет, а справжній живий побут: традиційні вози-мажари, запряжені воли, упряж, батоги та типові селяни-візники.

Григорій Шевченко встиг зробити те, що сьогодні має колосальну історичну цінність, — зафіксував останні чумацькі валки на свій фотоапарат.
Більшість із нас уявляє чумаків за романтизованими описами у літературі чи живописі. Світлини ж Григорія Шевченка дають нам живу, чесну та документовану правду.

Сьогодні ці унікальні кадри оживають завдяки сучасному оцифруванню та систематизації, повертаючи нас до коренів нашої ідентичності.

🔎 Дізнавайтеся більше про спадщину Григорія Шевченка разом із нами! Підписуйтесь на сторінку, щоб не пропустити нові унікальні кадри з архіву.

📸 У візуалі допису використано фрагмент архівної світлини Григорія Шевченка «Чумацька валка» (Черкащина, 1908 р.).

Проєкт «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» реалізується Фондом Миколи Бабака за грантової підтримки Українського культурного фонду / УКФ | Український культурний фонд .

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #ЧумацькаВалка

01/08/2026

📸Меморіальний хрест на могилі Тараса Шевченка у фокусі фотооб'єктива Григорія Шевченка

Чавунний хрест на могилі Тараса Шевченка у фокусі Григорія Шевченка.

Як виглядала могила Тараса Шевченка понад 100 років тому — до появи сучасного монумента? Завдяки оцифруванню архіву фотографа Григорія Шевченка ми можемо побачити Чернечу гору очима її тогочасних відвідувачів! 27 травня 1912 року, у 51-у річницю перепоховання Кобзаря, фотограф зробив серію знімків могили з різних ракурсів. У центрі усіх кадрів — величний 6-метровий чавунний хрест.

📜 Коротко про історію монумента:
• 1884 рік — хрест виготовлено за кошти мецената Василя Тарновського-молодшого та пожертви громади.
• Проєкт створив академік архітектури Віктор Сичугов.
• Інженерні роботи та укріплення насипу очолив інженер Олексій Якубенко.
• Поруч збудували «Шевченкову світлицю» — перший народний музей Поета.
• В основі дизайну монумента лежав традиційний козацький лапчастий хрест псевдовізантійського стилю, що символізувало зв’язок Т.Шевченка із козацьким минулим України.
• На лицьовому боці хреста був розташований медальйон із портретом Кобзаря.

Попри всі радянські перебудови Чернечої гори пам’ятку вдалося зберегти. Сьогодні цей чавунний хрест знаходиться у Каневі поруч із Музеєм Тараса Шевченка.

Світлини Григорія Шевченка — це унікальний візуальний документ нашої пам’яті! ✨

📸 У візуалі допису використано фрагмент архівної фотолистівки Григорія Шевченка «Могила Тараса Шевченка з Дніпра» (Канів, 27 травня 1912 р.).

Проєкт «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» реалізується за грантової підтримки Українського культурного фонду / УКФ | Український культурний фонд .

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #шевченкіана

25/07/2026

Фонд Миколи Бабака продовжує реалізацію проєкту Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ ст. за підтримки Український культурний фонд.

Погляньте на цей унікальний кадр із нашого архіву! ✨

Праворуч — група селян на польовій дорозі серед безкрайнього моря колосся. На фрагменті для цього допису ви бачите три млини, а загалом на цій світлині зафіксовано вісім вітряків!

На цьому фото початку 20 століття бачимо класичні стовпові вітряки — найпоширеніший тип на Черкащині. Весь дерев’яний корпус млина обертався навколо центрального дубового стовпа за допомогою довгого важеля, аби впіймати вітер потрібного напрямку.

Вітряки мають 4-крилу гратчасту систему. Якщо придивитися, на крилах млинів чітко видно полотняні вітрила. Натягуючи або згортаючи тканину, млинар регулював площу обдування та швидкість обертання жорнів залежно від сили вітру.

Корпуси млинів обшиті вертикальними дошками, що захищали внутрішній дерев’яний механізм, шестерні та жорнова від дощу й снігу.

На світлинах Григорія Шевченка нерідко зустрічаються саме керелівські млини Звенигородського повіту. Оскільки більшість дерев’яних вітряків була втрачена протягом ХХ століття, такі фото слугують надзвичайно цінним архівним та історичним матеріалом. Вони дають змогу сучасним архітекторам та історикам детально дослідити розвиток млинарства та будівництво на Черкащині.

Світлину оцифровано в межах проєкту «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» за підтримки Українського культурного фонду / УКФ | Український культурний фонд .

👇 А ви колись бачили справжній дерев’яний вітряк?

📸 У візуалі допису використано фрагмент архівної світлини Григорія Шевченка «Село Керелівка. Вітряки» (Черкащина, 1907 – 1908 рр.).

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #українськемлинарство

05/07/2026

Проєкт Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ ст. за підтримки Український культурний фонд ми реалізуємо у партнерстві з Музей "Кобзаря"! Щиро вдячні колегам за співпрацю!

Кожен проєкт зі збереження культурної спадщини тримається на міцному партнерстві та спільних цінностях. Реалізація нашого проєкту «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» відбувається у співпраці з інституцією, що присвятила себе збереженню української пам’яті.

Сьогодні ми хочемо щиро подякувати нашому партнеру — Музею «Кобзаря» Т. Г. Шевченка у Черкасах, що є відділом Черкаського обласного краєзнавчого музею!

Чому це партнерство таке важливе? Григорій Шевченко — внучатий небіж Тараса Григоровича — залишив по собі унікальний фотолітопис українського села, побуту та інтелігенції початку минулого століття. У Музеї «Кобзаря» зберігаються унікальні шевченківські реліквії, і саме тут найкраще відчувається контекст епохи, в яку творив фотограф.

Завдяки нашій співпраці ми не просто оцифровуємо світлини, а повертаємо цілісний пласт нашої історії в науковий та публічний простір. Попереду — створення сайту-архіву, друк унікальної монографії та великі презентації, які ми готуємо разом!

Дякуємо директорці Черкаського обласного краєзнавчого музею пані Ірині Собко, директорці Музею «Кобзаря» пані Ользі Шарапі, колегам-музейникам за професіоналізм, синергію та спільну місію — оберігати й популяризувати українську культурну спадщину!

Стежте за нашими оновленнями, адже попереду багато цікавих анонсів!

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #МузейКобзаря

27/06/2026

Усі новини щодо реалізації проєкту за підтримки Український культурний фонд тепер представлені на сторінці Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ ст. у Фейсбук та Інстаграм!

Перед вами — ексклюзивний фрагмент метричної книги Іоанно-Богословської церкви села Керелівка за 1868 рік. 16 листопада народився хлопчик Григорій — син селянина-власника Петра Григоровича Шевченка та його дружини Синклитикії Никифорівни.

Це «метрика» людини, якій судилося стати головним візуальним літописцем шевченківського краю. Григорій Петрович Шевченко (1868–1941) — внучатий небіж (племінник) Тараса Григоровича Шевченка, видатний український фотограф, майстер світлопису, який на початку ХХ століття створював унікальні фотографії рідного краю.

Цікаві деталі на фото:
• Олівцеві помітки архівістів («Связанъ съ... Шевченко») підтверджують належність до великого роду.
• Примітка РАЦСу зліва свідчить, що у 1931 році (за 10 років до смерті) Григорій особисто звертався по довідку під час радянської паспортизації.
• Таїнство хрещення здійснював отець Іоанн Кошиць — представник знаменитої священицької династії, яка була близько знайома з родиною самого Тараса Григоровича.

Фонд Миколи Бабака володіє унікальною колекцією оригінальних світлин Григорія Шевченка. У межах проєкту «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» за підтримки Українського культурного фонду ми діджиталізуємо цей архів і перетворюємо візуальну спадщину на інтерактивне цифрове надбання, повертаючи світові справжні українські обличчя та імена.

Стежте за сторінкою, попереду — запуск цифрового архіву!

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #КультурнаСпадщина

21/06/2026

📷 Керелівка, Кирилівка чи Шевченкове? Топонімічні загадки фотоархіву.

Сучасна мапа знає це село на Черкащині як Шевченкове — місце дитинства Кобзаря. Проте, досліджуючи спадщину його внучатого небожа у межах проєкту «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» (за грантової підтримки УКФ), ми виявили вражаюче розмаїття назв села до його перейменування у 1929 році.

На архівних світлинах та фотолистівках авторства Григорія Шевченка зустрічаємо абсолютно різні друковані та рукописні версії: с.Кирилловка, с.Кэрэлівка, с.Кєрєлівка, с.Кирилівка, с.Керелівка, с.Кириловка, с.Кириловкѣ (з «ять» на кінці).

Така варіативність — це унікальне відображення мовних реалій тогочасної Наддніпрянщини та компромісу між українською живою вимовою та офіційним діловодством. Погляньмо на два артефакти:

1. На оригінальній фотолистівці чітко видно нанесений друкарським способом напис: «С. Кєрєлівка, Звенігородскаго повіту». Цей варіант назви відображав саме автентичну, розмовну українську назву села, яка побутувала серед місцевих жителів і самого Тараса Шевченка (у листі до брата Микити він писав «Всяку ніч тілько й бачу во сні що тебе, Керелівку, та рідню...»).

2. На зворотному боці однієї зі світлин Григорія Шевченка зберігся відтиск особистого штемпеля фотографа. На ньому, підпорядковуючись правилам імперії, зазначено: « с. Кириловкѣ» (з літерою «ять»). Водночас поруч від руки чорнилом Григорій підписав: «с. Кириловка».

Ці нюанси демонструють, як жива українська мова пробивалася крізь цензуру та спроби уніфікації під російське «Кириловка».

Оцифрування та систематизація таких деталей дозволяє команді проєкту не лише повернути візуальний образ України початку ХХ століття, а й реконструювати її справжній історичний та мовний контекст.

Назва ж «Шевченкове» остаточно закріпилася за селом лише у 1929 році. Але завдяки спадщині Григорія Шевченка ми маємо змогу побачити його в часи, коли село ще дихало історією старої Керелівки.

Попереду ще багато відкриттів у межах нашого грантового сезону-2026. Працюємо далі над збереженням національної пам’яті!

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #керелівка

19/06/2026

📸 Село, де все починалося: Керелівка та витоки таланту Григорія Шевченка

Чи знали ви, що історія української фотографії початку ХХ століття має глибоке шевченківське коріння? І мова зараз не лише про генеалогію, а й про особливе місце, де народився та зростав майбутній фотолітописець українського села — Григорій Шевченко.

Село Керелівка (нині — село Шевченкове на Черкащині) – це те саме місце, що виховало Великого Кобзаря, а через кілька десятиліть подарувало Україні ще одного митця, який зафіксував її обличчя, але вже за допомогою об’єктива.

Саме в Керелівці Григорій Шевченко вперше відчув цей тонкий зв’язок із рідною землею, традиціями та людьми. У той час, коли більшість тогочасних майстрів світлини були лише приїжджими гостями в українських селах, Григорій Шевченко став унікальним явищем — єдиним місцевим фотографом, який документував власне середовище зсередини. Його перші візуальні враження згодом перетворилися на унікальні світлини, що сьогодні складають неоціненний мистецький та історичний скарб.

Побут, обличчя, одяг та дух тієї епохи — усе це могло залишитися на крихкому склі та старому папері. Проте прямо зараз ми повертаємо ці кадри до життя!

У межах реалізації проєкту «Григорій Шевченко. Цифровий фотоархів початку ХХ століття» наша команда активно працює над оцифруванням, каталогізацією та збереженням цієї унікальної колекції. Наша мета — відкрити світові спадщину фотографа, чиє коріння назавжди пов’язане з Керелівкою.

Стежте за нашими оновленнями, адже попереду багато відкриттів та унікальних кадрів, які ви побачите вперше!

Проєкт реалізується за грантової підтримки Український культурний фонд .

📸 У візуалі допису використано фрагмент архівної фотолистівки Григорія Шевченка «Село Керелівка» (Черкащина, 1908 – 1909 рр.).

#запідтримкиУКФ #ГригорійШевченко #ЦифровийФотоархів #ФондМиколиБабака #КультурнаСпадщина

19/06/2026

Вітаємо очільника Фонду Микола Бабак з призначенням державної стипендії для видатних діячів культури і мистецтва та підписанням відповідного Указу Президентом!

Ця відзнака — заслужене визнання Вашої праці задля української культури.

Нехай натхнення ніколи не залишає Вас, а нові творчі проєкти успішно втілюються під мирним українським небом.

З повагою та вдячністю,
Команда Фонду.

#указпрезидента #стипендія #миколабабак #фондмиколибабака