ЦПГА "Крила", громадська організація

01/09/2024

Збереження спадщини: Городнянщина на мапі України | Праймвечір. Акценти

У повоєнний час, щоб відрядити дитину до школи, мами на Чернігівщині ткали полотно, шили полотняні штанці та торби.Навколо вже існувала мануфактура, а тут жи...

28/08/2024

І тим, хто був на Городнянщині, і тим, хто не був. Маєте шанс ознайомитися із нашими напрацюваннями в рамах проєкту "Городнянщина. Мобілізація ресурсів довкола спадщини" ЦПГА "Крила", громадська організація|

Для вас - перше знайомство з культурною, історичною, природною спадщиною Городнянської громади. З надією, що ми таки забажаєте відвідати цей край, почути гауворкі, побачити те, що, на наш погляд, є унікальною спадщиною громади.

Будемо вдячні за ваші відгуки.

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну”, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.

КУЛЬТУРНА ТА ІСТОРІЧНА СПАДЩИНА ГРОМАДИ «Українська Атлантида» – земля Городнянська. Віддалена від великих міст, притиснута під самісінький кордон, Городнянщина...

24/08/2024

Спадщина родина Лукʼяненків

Безперечно, найвідомішим уродженцем Городнянщини є Левко Григорович Лукʼяненко. Україна навічно запамʼятає тріумфальні кадри своєї історії - Левко Григорович на руках злітає до небес під стінами Верховної Ради: у його 63-й день народження Україна проголосила Незалежність. Сльози радості й великого щастя з очей матері - Наталії Олександрівни, якій доля дарувала дожити до цієї величної миті.

А до того - понад 30 років материнського найбільшого болю і віри у рідного сина, роки поневірянь, пошуку правди, злорадного шепоту: «бандерівці», - в спину і тавро матері «зрадника Батьківщини». Левка єдиного з-поміж усіх дисидентів засудили до смертної кари за «антирадянську агітацію і пропаганду». «Що ж, коли йому випала така доля, ми заберемо його тіло і поховаємо тут», - тихо промовила синові Віктору, що читав листа з вироком.
Після 72 діб у камері смертників розстріл було замінено на 15 років мордовського табору суворого режиму. Що пережив, що передумав наодинці з собою у очікуванні команди: «На вихід!» - Левко Григорович згадує у «Сповіді у камері смертників». То був не перший раз, коли смерть зазирнула у вічі. Вперше це сталося ще у час війни, коли сусід використав наївного хлопчину задля власних цілей. Тоді німці помилували. І тепер Господь зберіг його для національного промислу. Адже саме Левко Лукʼяненко - фаховий юрист, випускник юридичного факультету найкращого в радянській державі університету стає автором «Акту про проголошення незалежності України».
Два терміни позбавлення волі - 1961-1976 і 1977-1988 - чверть століття у неволі - у таборах і на засланні. У перерві між увʼязненнями Левко на пропозицію Оксани Мешко стає одним із засновників Української Гельсінської Спілки, що своєю метою ставить інформувати світ про порушення прав людини у СРСР. Все життя і вся діяльність Левка Григоровича присвячена суверенній Україні. Здається, жоден із дисидентів на зорі інакодумства не дивився так далекосяжно.

Як могло так статися, що націоналіст №1 народився на Городнянщині, в краї, який у своїй історії не фіксує активного спротиву чи героїв-бунтарів. Проте, можливо, це історія краю недостатньо досліджена?

Левко Григорович зовні не схожий на бунтаря. Завжди стриманий, виважений, розсудливий, поміркований. «Нордичний» темперамент малої батьківщини і особливий присмак говірки, за якими впізнавані мешканці Городнянщини.
Типова біографія сина колгоспників, за якою чимало цікавого для допитливих. Річ у тім, що родина Лукʼяненків таки вирізнялася серед односельців. Жили в «хуторі», вміли господарювати. «Батько мали початкову освіту, були надзвичайно роботящі, а завдяки великій кмітливості до різного ремесла уміли робити, мабуть, усе чисто, що тільки потрібно було в сільському житті…» Після війни Григорій Лукʼяненко поставив по селу людям одинадцять хат, адже чоловіків у селі практично не залишилося. Завжди Лукʼяненки намагалися допомогти і підтримати односельців словом, цінною порадою, справами, харчами, власними руками.

Матір Наталія, уроджена Скойбіда, хоч і рано залишилася сиротою, походила із родини «кріпких середняків». Її дідові, Никифору Скойбіді, належало 12 десятин землі й цегельня. Доки були живі батьки, встигла закінчити 6 класів Городнянської жіночої гімназії. Продовжити навчання далі не було можливості: на її підліткових руках опинився 8-літній брат Іван. Родичі-опікуни переймалися не стільки дітьми, скільки їх спадком. То ж вибір чоловіка був прагматичним: він мав стати надійним захистом, дарма, що був цілковитою її протилежністю. «Від природи розумні, мали чудову памʼять, мислили логічно, були принципові і відстоювали не когось, а істину, того в селі їх прозвали «адвокатка». Мати - порівняно освічені (училися в гімназії), любили художню літературу… Любили співати і знали багато пісень. «Ще не вмерла Україна» почув у дитинстві від матері». Мудрість у взаємовідносинах взяла гору. Подружжя мало трьох синів - Левка, Віктора й Олександра і наймолодшу доньку Зіну.

Левко - первісток, якого у 15-річному віці радянська армія мобілізувала на фронт, вперше тим самим порушивши права: не змогли дістати довідку і довести, що хлопець насправді 1928 року народження, не має 16 літ. З того часу звʼязок Левка з родиною у листах і коротких зустрічах, проте сила родинних звʼязків, опора на найближчих, підтримка батьків і братів-сестри була завжди. Як не намагалася система дістати у родини покаяння і зречення, намарно. «Аблакатка» їздила до Стельмаха і Ковпака, що на той час займали найвищі урядові посади в Україні, на прийоми до високопосадовців у Москві, відстоюючи правду сина.
Селянка мала гідність і честь, якої годі було очікувати від прихвостнів радянської системи. З гордістю у вічі відповідала чиновникам на спроби її принизити. А на Хрипівку буквально сипалися листи підтримки з усіх куточків України. Буваючи в Києві, не оминала нагоди зустрітися з Оксаною Мешко, Світличними. Та й до хати Лукʼяненків приїздили Левкові товариші.

Непомітно подорослішали Віктор і Олександр, за наполяганням матері вирушили на навчання. За ними - наймолодша Зіна. Гіркий досвід - життя за трудодні - від якого батьки намагалися убезпечити дітей. А ще - дати в руки ремесло, що врятує у скрутну хвилину. «Дітей відвертали від поезії та прочотних книжок, повторюючи: «З віршів хліба не їдять. Учіте арифметику», - згадував Левко Григорович. Потяг до краси передався доньці у навчанні вишиванню, шиттю, вʼязанні. Розгледівши у Сашка хист до малювання, відправила на уроки живопису до місцевого художника (очевидно, ним був Тимофій Буйний). Батьківська «школа» дала свої результати: Олександр Лукʼяненко не став професійним художником, проте у вільну хвилину ходив на етюди. Його художній спадок мав би стати творчою сторінкою в історії рідного села. Зінаїда Григорівна - народна майстриня з вишивки і плетіння макраме, проте все життя пропрацювала агрономом. Чудово майстрував з дерева брат Віктор.
Буденне життя родини Лукʼяненків щільно переплелося із дисидентським рухом, до якого були залучені сестра, брати, невістки. Перевозили фотоплівки з текстами, проявляли фото, поширювали й переховували літературу, зрештою, забезпечували переміщення і проживання Левка і його побратимів, згодом - брали участь у мітингах, зборах, різноманітних акціях.

Гуртом - це по-українськи. Сила родини, роду, єдність у думках і діях. Шлях, який обрав Левко і на який стали всі Лукʼяненки.

За понад 30 років Незалежності важко зрозуміти новим поколінням, через що довелося пройти родині, яка сьогодні є гордістю Городнянської громади, її особливим внеском у становлення суверенної України. Цінності лежать в глибинах. Родина Лукʼяненків одна з небагатьох, яка зуміла протистояти молоху більшовицької системи, зберегти те, що, вочевидь, було «нормою» у мешканців Городнянщини. «Мамо, Ви навчили нас бути правдивими, хоч це не полегшило наші життя, Зате зробило нас порядними людьми і ми щиро вдячні Вам. - Ваші діти», - написано на могилі Наталії Олександрівни Лукʼяненко.
На дворищі Лукʼяненків у Хрипівці ще росте декілька старих дерев. Ні хати, ні інших будівель до нині не збереглося. Та памʼять про славний рід обовʼязково має бути збережена.

- - - - -- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Дослідження спадщини родини Лукʼяненків у проєкті ЦПГА "Крила", громадська організація "Городнянщина. Мобілізація ресурсів довкола спадщини". Щиро вдячні за допомгу Хрипівська Бібліотека-філія

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну”, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.
#спадщина #городня #ЦПГАКрила

19/08/2024

Для тих, кому цікавий проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація "Городнянщина. Мобілізація ресурсів довкола спадщини" і в рамках проєкту фотовиставка "Жінки Городнянщини", маєте можливість переглянути світлини за посиланням.

Майже всі фото виконані Олександр Скрипко. Кожна з наших героїнь вписала себе своїми справами в історію України і Городнянщини зокрема.
Світлини виконані на природних чи архітектурних локаціях Городнянської громади з метою підкреслити значення культурної і природної спадщини. Жіночі історії - це про суперсилу жінок в їх громадській, культурній, політичній діяльнсоті і в материнстві зокрема.

Приэмного перегляду. Чекаємо на ваші відгуки - вони важливі.

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну”, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.
#спадщина #городня #ЦПГАКрила

Created with the Heyzine flipbook maker

19/08/2024

Сьогодні відзначають Всесвітній день фотографа. Можна сказати, що ми майже вгадали, відкриваючи в рамках проєкту ЦПГА "Крила", громадська організація "Городнянщина. Мобілізація ресурсів довкола спадщини" виставку "Жінки Городнянщини".

Обовʼязково ми розкажемо про кожну з наших героїнь. А сьогодні про ту, кому ми присвятили нашу виставку.

Її імʼя майже невідоме в Україні. Проте її фото гуляють світовою мережею. Неперевершені обличчя селян із с.Хоробичі на Городнянщині.
Ці світлини зроблені Наталією Олексанрівною Семплікевич, донькою генерала юстиції, із с.Хоробичі на Городнянщині. Найстарша із трьох сестер, доля кожної з яких потребує дослідження.
Наталія Олександрівна була попечителькою Мощенської школи Городнянського повіту. Її фото вперше стали відомі у 1911 роц. Одна з перших жінок-фотографок взяла участь у фотовиставці Чернігова до ювілею скасування кріпацтва. Так побачив світ її перший альбом. Посилання на неймовірні фото ви можете побачити тут
Дякуємо Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського

В рамках нашого проєкту ми побували з експедиціями в с.Хоробичі, спілкувалися зі старожилами, мешканцями села, відвідали шкільний музей. І зʼясували невідомі обставини з життя фотографки.

Наталія Олександрівна Семплікевич організувала в селі хор, шо нараховував 59 осіб. У 1915 році хор мав тріумфальний виступ на сценах Чернігова і Городні. Співали батьки і діти. Вихованець її хору Петро Толочко пізніше заснував відомий на Чернігівщині ансамбль дударів.
У 1923 році в Хоробичах 17 днів працювала фольклорна експедиція Климентія Квітки і Олени Курило. "Логістикою" займалася саме Наталія Олександрівна - заберзпечувала проживання, харчування, підшукувала респондентів. Олена Курило згадує дворянку із Хоробич як "аматора етнографії" (безмежно вдячна Олександр Ясенчук за посилання на статтю).

Далі - білі плями. У 20-х рр. "вдячні" односельці постановили відібрати у "буржуїв" Семплікевичей майно. Знаємо, що Наталія Олександрівна виїхала до Москви, проте не знаємо, коли саме.

В Хоробичах залишалася її молодша сестра Варвара, про яку згадують старожили із пошаною і вдячністю. Під час окупації Варвара вртяувала село від знищення. Великий каральний загін прибув, щоб розстріляти мешканців фактично за дії партизан, які підірвали залізницю. Вільно володіючи німецькою, Варвара Олександрівна змогла переконати окупантів, що до дій партизан населення Хоробичів не причетне. За що хтось із доброзичливців знову віддячив. І Варвару Семплікевич у 1945 р. як німецьку перекладачку відправили на 10 років у табори. Очевидно, ніхто не очікував, що Варвара Олександрівна виживе у надважких умовах і повернеться у Хоробичі. На той час будинки Наталії і Варвари заселять інші люди. Будинок Олени використовуватиметься тривалий час як школа, яку потім урочисто розберуть на дрова. Варварі сільрада виділить трьохстінку, на покриття якої вона шукатиме солому по селу. Ті, кому на збереження віддасть свої коштовні речі, їх не повернуть, за винятком матері нашої респондентки. Жила Варвара скромно. Тримала дві кози, курей. Трохи викладала в школі музику, граючи на скрипці й фортепʼяно. Саме вона перевезе з Москви урну з прахом сестри Наталії і підховає її у могилі батька на сількому цвинтарі за церквою.

У 2005 році завдяки невтомному збирачу історії й старожитностей, вчителю, людині, що створила Хоробицький музей Володимиру Петровичу Песоцькому, коштом сільради й небайдужих людей було оновлено памʼятну плиту на могилі генерала Олександра Тимофійовича Семлікевича і його доньки Наталії Олександрівни.

Щодо Варвари Олександрівни, слід якої загубився. Відомо, що доглядала її колишня земська вчителька Надія Богдановська. Кажуть, що через вік обох і відповідний вікові стан здоровʼя, Варвару відвезли до чернігівського притулку. Так це чи ні, на разі ми намагаємося зʼясувати.

А тим часом світ захоплено розглядає неймовірні світлини дітей і дорослих із с.Хоробичі Городнянського повіту Наталії Семплікевич. Маємо памʼятати, шанувати, популяризувати імʼя жінки, що залишила нам фотодокументи доби і культурного спадку Городнянщини.

Звертаю увагу на право авторського тексту усіх, хто любить видавати чуже за власне.

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну” Фонду “Партнерство за сильну Україну”, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.
#спадщина #городня #ЦПГАКрила

18/08/2024

🌼Коли серпень вже настоявся на сонці. Жнива. Городи. Картоплі. Гриби. Останні літні купання для тих, кому пощастило вмочити ноги у воду...

Ранки пахнуть осінню. Емоції вколихуються. І я нарешті можу публічно звітувати про офіційне завершення проєкту ЦПГА "Крила", громадська організація "Городнянщина. Мобілізація ресурсів довкола спадщини". Кажу офіційно, бо далі все - дуже сподіваюся - триватиме.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Я закохалася в цей край з першого погляду. Він "купив" мене справжністю - простотою, десь позірною наївністю чи примітивністю. Але то так виглядає лише назовні. Бо такої глибини розуміння життя, краси, світу мало де й знайдеш.

Про це ще буду писати окремими дописами. А на разі - про те, що стало магнітом, що тримає мене серед лісових островів, на бездоріжжі, між покинутих хат і самотніх старих. Бажання вхопити час, який назавжди мине. "Українська Атлантида", що зникає у нас на очах. Інший світ - північно-східне край України, який ми не знаємо. І обличчя якого ми можемо знайти на світлинах першої жінки-фотографки з с.Хоробричі (Хоробичі) Наталії Семплікевич. Саме їй ми присвятили нашу виставку. І в процесі підготовки на мене чекало справжнє розслідування. Світлини дворянки з Чернігівської глибинки знає увесь світ, проте доля ціїє жінки невідома. Як невідома й доля іншої уродженки Городні - Зінаїди Мірної (Хільчевської), чиє імʼя маємо згадувати на рівні із Міленою Рудницькою і Софією Русовою.

Хоробичі ми записували у переддень відкриття виставки і наступного дня після офіційного завершення проєкту. У процесі польових досліджень я зрозуміла, що увійша у воли океану лише по кісточки. Справжня велика робота тільки починається.

Записано понад 25 великих (більше години) інтервʼю. Короткі навіть не рахуватиму. Всі матеріали вимагають переслуховування, архівації, запису говіркою (тут би просити консультації діалектологів), роботи в архівах.

Чим унікальна Городнянська громада, що стала серцем, спадкоємницею Городнянського повіту?

🔹Земля, що подарувала нам Левка Григоровича Лукʼяненка.
Ніщо не виникає нізвідки і не зникає в нікуди. Про особливу родину із с.Хрипівка чекайте окремий допис у День Незалежності.

🔸Городнянська громада має чи не найбільшу кількість земських шкіл, особливість яких ще й в деревʼяній локальній архітектурі.

🔹Перлина історико-архітектурно-природної спадщини громади - маєток Євреїнових у с.Ваганичі, де збереглися ще й земські училище, школа, бібліотека, лікарня. Історія діяльності земського діяча.

🔹Деревʼяне мереживо забудови - різьблені ґанки, піддашшя, абʼіконніци.

🔸Натиканиє рушники, настольніки, ткані білим по білому - особливі техніки ткацтва, що характерні виключно для Городнянщини.

🔹Криниці й "журавлі", деревʼяні храми, деревʼяні хати-пʼятистінки, що розбираються, як конструктор, і переносяться на інше місце.

🔹Це неймовірна незаймана природа. Бо такого лісу ви точно не бачили! Лагідний і звивистий Снов, озера, стави, Смяч, Чибриж, річечки - 50 відтінків зеленого і синього.

🔹Це локальна автентична кухня - проста, невибаглива, здорова. В її основі - пшоно, картопля, гриби, молоко, сир, льняна олія.

🔸Це гауворка, яка лилася мені бальзамом на душу. Так говорити не кожен зможе. Ви швидше вивчите англійську, ніж навчитеся гаманєть па-гараднянську.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - ---- - - - - - - -

Я не знаю, де я жила ці 2,5 місяці, бо насправді я розчинилася у цьому зелено-синьому просторі, світі, про який маю обовʼязково написати. Калісь. А лєпєй адразу, доки свіжі емоції. Я вбирала в себе чарівний світ, невідомий, загублений. Світ інших людей, інших відносин, інших цінностей.

Два з половиною місяці, якщо бути точним, ми працювали над проєктом. Анкетування, польові дослідження, тренінги для активних членів громади, мапування, робота над фотопроектом. І - відкриття фотовиставки "Жінки Городнянщини", що поєдналася із виставкою рушників-настольників, сорочок, підзорників, з короткою культурною програмою.

☑️ Найперше, хочу подякувати моїм колегам Яна Синица і Mykhailo Kulishov, що пристали на мою авантюрну пропозицію. Це була третя спроба, третя наша заявка на різні фонди по Городнянщині. І нарешті - ми пройшли відбір і отримали кошти.
Для непосвячених проясню. Ніхто з нас трьох не є мешканцем Городнянської громади. Тут є +, і є -. Адже доволі складно заходити у воду, не зовсім знаючи, чи є брід.

Для мене особисто цей проєкт був важливим. Ні, не шкурним, а особливо ціннісним. Оскільки я, зачепившись за мяжу, бачила і розуміла вартісність ресурсу спадщини на вразливих прикордонних територіях.

Городнянська громада єдина в Україні, яка межує з обома країнами-агресорками. Щодня я тихо молилася, аби жодна сила не перервала наш проєкт. Ризики були ще ті, особливо після ворожого прориву у Вовчанську.

🙏Дякую нашим славним ЗСУ, ми мали можливість працювати.
На жаль, є села, що на сьогодні для нас залишаються недоступними. Є села, в які ще маю доїхати, попри ризики, бо вони важливі.

🌼Дякую дорогій Валентина Плотникова за щедрість і турботу про мій комфортний нічліг, теплий свіжий домашній хліб, щиру розмову і доброту. Це безцінно.

❤ Безмежно вдячна Юрій Дахно за підтримку, співпричетність до проєкту, за глибинні консультації. За час на наш проєкт. За спільні експедиції, довгі розмови, пісні й краковʼяк. За фанатичну любов до Чернігівщини і найгрунтовніші етнографічні дослідження. Пан Юрій, будучи зайнятий на іншому проєкті, маючи потоки екскурсантів, таки знаходив можливість долучатися до експедицій.

🌹Дякую щиро бібліотекарям і завклубами с. Конотоп Наталія Магула, с.Полісся Тетяна Полісся Наталія Міхієнко, с.Дібрівне Валентина Чорна, с.Півнівщина Надія Гончар, с.Автуничі Вікторія Хлебан Гриценко, с.Здрягівка Валентина Олексієнко, с.Хрипівка Хрипівська Бібліотека-філія, с.Хоробичі АллІ Горбовець , с.Лемешівка, с.Невкля Світлана Карпенко, с.Дроздовиця Надія Нагорна Коваленко, с.Володимирівка Тетяна Заяць Валентина Скидан Белоус Наталія Курико, с.Перепис Ольга Буряк, с.Кузничі Светлана Пискунова, с.Пекурівка Ніні

💐Безмежно вдячна неймовірним творчим колективам Городнянщини - "Маладіци з Драздавіци", спявохам зі Здрягівки, ансамблю ложкарів с.Конотоп - це має бачити і чути Україна і світ! "Вербиченьці" із с.Полісся, яким неймовірно складно, адже село вже регулярно чує вибухи. Колективу "Жіночі посиденьки" с.Дібрівне.

🌷Сердечно дякую Галина Волочок за підтримку і допомогу у реалізацї проєкту.

❤❤❤ Невичерпні слова подяки усім нашим респондентам і респонденткам, які розказали, згадали, прожили з нами болючі чи світлі спогади свого життя.

📸Дякую людині з фотоапаратом Олександр Скрипко за чудові світлини.

Дякую @відділ культури, молоді та спорту Городнянської міської ради за сприяння у організації виставки і культурної програми.

🌹❤🌹Дякую героїням нашої фотовиставки "Жінки Городнянщини" за згоду взяти участь у проєкті Наталія Григоренко Tetiana Dubyna @віра курико Валентина Чорна @Людмила Скрипко, МОЛОДИЦІ З ДРОЗДОВИЦІ та компанія, Олена Мельник, аматорському колективу с.Конотоп, фольклорному тріо с.Здрягівка, пані Валентині Новик із с.Автуничі

🥰 Щиро вдячна пані Тетяна Луговська за підтримку, любов, величезне ❤❤❤

Дякую міському голові м.Городня Андрій Богдан за підтримку !
Дякую всім, хто стежив і стежить за нашим проєктом, підтримує лайками і репостами.

Ну і про ложечку дьогтю у моїй особистій бочці меду.
На відкриття виставки було запрошено ЗМІ Чернігівщини. Ніхто не відгукнувся.
В цей день чернігівські пабліки писали про одужання жінки від лептоспірозу, про жовті кавуни, про всю хрінь, що забиває сміттям голови у складний час. Але до спадщини краю цікавості не виявило. Як, власне, і Департамент культури області.

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну”, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.

12/08/2024

Ми працювали багато, активно. Ми продовжимо нашу співпрацю з Городнянською громадою, над збереженням і популяризацією її унікальної спадщини і її талановитих уродженців.

А на разі ЦПГА "Крила", громадська організація звітує про проєкт "Городнянщина, Мобілізація ресурсів довкола спадщини".

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну” , що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.
#спадщина #городня #ЦПГАКрила

11/08/2024

І про "відсталу" Чернігівщину.
На 1910 рік Городнянський повіт нараховував 57! земських шкіл. Кожна школа мала власного попечителя. Окрім того, кількість учнів постійно зростала.
На 1910 р. деякі школи, наприклад Ваганицька, мали вже по 4 комплекти. Лібреальні земські діячі невпинно лобіюють питаня освіти, дбаючи про будівництво шкіл із найкращого лісоматеріалу, забезпечення підручниками і шкільним приладдям, найкращими учительськими кадрами і організацію учительстких зʼїздів у повіті.

Вивчати матчастину, а не плодити байки.

І попри те, що проєкт "Городнянщина. Мобілізація ресурсів довкола спадщини" ЦПГА "Крила", громадська організація добігає завершення, велика справжня робота щодо грунтовного дослідження історії, культури, традицій громади лише починається.

Цей проєкт ЦПГА "Крила", громадська організація здійснює за підтримки Фонду Ізоляція та Фонд “Партнерство за сильну Україну” Фонду “Партнерство за сильну Україну”, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцаріі.
#спадщина #городня #ЦПГАКрила

10/07/2024

Друзі, ми з Харчовий Кластер Східної України вирушаємо на навчальні практикуми з сироваріння в с. Трипілля (м. Українка, Київська область), наступною буде Полтава.

Заходи БЕЗКОШТОВНІ для підприємців харчової галузі. Запрошуємо охочих реєструватись у формі, яку додаємо в коментарях.

Місце проведення: с. Трипілля, вул. Риболовецька, 1, "Трипільський етно-історичний комплекс"

Дати та час проведення заходів:
12.07.2024 р., 16.00-20.00 (до 4-х годин)
13.07.2024 р., 10.00-14.00 (до 4-х годин)
*час проведення заходу може коригуватись відповідно графіку відключення світла, всі зареєстровані учасники будуть повідомлені про зміни.

Програма практикуму включає теми:
- історія сироваріння;
- обладнання для сироваріння;
- властивості молока;
- закваски та їх види;
- основні технологічні операції виробництва сирів;
- процес пастеризації молока;
- внесення закваски;
- формування сирного згустку, розрізування;
- формування сирного зерна.
- формування сирної голівки.
- самопресування сиру.
- види пресування та соління.
- приготовлення розсолу для засолки сиру.
- як з виготовленого м‘якого сиру зварити напівтвердий сир Халумі.

Для участі просимо ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ за посиланням https://forms.gle/xGZbFwZG7vQCQ4H76

Підтверження про участь в практикумі буде надіслано зареєстрованим учасникам на електронну пошту та через смс- повідомлення.

📞 Контакти для комунікації: +380990732590

Організатор заходів Харчовий Кластер Східної України

***
Проєкт виконується в межах проєкту міжнародної співпраці ReACT4UA («Застосування та імплементація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною у сфері торгівлі») за фінансування уряду Німеччини. Проєкт імплементується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH спільно з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні.