05/06/2026
До 121 річниці з дня народження вченого, гігієніста, академіка Левка Івановича Медвідя, в виставковій залі краєзнавчого музею організовано виставку «Життєвий шлях Л.І.Медвідя».
На виставці представлені копії світлин з сімейного архіву вченого, передані музею Бершадським медичним коледжом.
Лев (Левко) Іванович Медвідь народився 5 червня (18 червня) 1905 року у селі Чорна Гребля на Вінничині в багатодітній бідній селянській родині.
Працювати Левко почав уже з малих років, був підпаском, поруч з матір’ю працював на полях графа Потоцького. У 10 років закінчив церковно-приходську школу з похвальним листом, а згодом і двокласну школу. З 1918 року Левко Медвідь працював сезонним робітником, потім слюсарем на цукровому заводі. Працю поєднував із навчанням у профтехшколі, тоді ж його обрали депутатом сільської Ради. В 19 років вступив до Вінницького хіміко-фармацевтичного інституту. Форма навчання була бригадною. На заліках й іспитах звітувався колектив і Л. Медвідь за успішністю і досвідом громадської роботи був одним з лідерів студентства. У 1925 році його обрали депутатом Вінницької міської ради, він отримав доручення працювати в окружному комітеті профспілок і об’єднанні студентства. 1927 році - учасник І з’їзду Пролетстуду в Москві. У 1927 році отримав диплом з відзнакою фармацевта-провізора. Левко Медвідь був головою профспілки медичних працівників, з 1930 року завідував окружним аптекоуправлінням у фармацевтичному інституті й читав курс лекцій з організації охорони здоров’я та аптечної справи, з 1931 року очолював Вінницький міський відділ охорони здоров’я.
У 1932 році за активного сприяння Л.І. Медвідя у Вінниці було створено виробничий медичний інститут з очною і заочною формою навчання на базі хіміко-фармацевтичного інституту та інституту сільської гігієни. Левко Іванович став його першим директором. У 1933 році його відрядили до Жмеринки як завідувача агітаційно-масового відділу райкому КП (б) України. Наступного року він очолив Дніпровський відділ охорони здоров’я водного транспорту. Це потребувало додаткових знань, і виконуючи нові обов’язки, Левко Медвідь звернувся до Народного комісаріату УРСР з проханням дозволити йому продовжити навчання у Київському медінституті. Прохання задовільнили. Він був зарахований на другий курс санітарно-гігієнічного факультету. Поєднував студентське навчання і чималий обсяг службових обов’язків. Організатору охорони здоров’я на кожному етапі роботи необхідні були знання санітарно-гігієнічного напряму з питань профілактики з урахуванням впливу факторів довкілля і умов праці на організм людини, раціонального харчування, гігієнічного навчання і виховання. Тоді ж до складу медичної служби Дніпровського басейну була введена санітарно-епідеміологічна станція. Розпочалося проведення планових оздоровчих і санітарно-протиепідемічних заходів на суднах і в портах, дотримувалися санітарні норми при будівництві, упроваджувалися заходи запобігання інфекційних захворювань тощо. Уперше по Дніпру облаштувалися санітарно-захисні зони. У 1935 році призначили на посаду керівника Київського обласного відділу охорони здоров’я. Тоді Київська область охоплювала території сучасних 3-ох областей (Київської, Черкаської, Житомирської). Левко Іванович знову активно розпочав свою діяльність, зокрема будувалися нові лікувальні заклади в містах і селах, особливу увагу він надавав покращенню медичної допомоги сільським жінкам, охороні здоров’я матері і дитини, уперше була організована мережа пологових будинків у селах.
У березні 1936 році Левка Медвідя призначили заступником Наркома охорони здоров’я УРСР, і знову нові складні обов’язки і продовження навчання в медінституті. Того часу створювалися інститути клінічної фізіології, клінічної медицини, гематології і переливання крові, експериментальної офтальмології, експериментальної біології, покращувався рівень медичної допомоги в селах, збільшилася кількість сільських протитуберкульозних закладів, відкривалися санаторії для робітників і селян, організовувалися фельдшерські пункти, аптеки. Левко Іванович був чудовим організатором і спеціалістом, енергійним, але й незалежним за своїм характером керівником.
