Ідея, яка об'єднала
або символ віри
Берегівщина – це справжня перлина Закарпаття, де західний територіально-адміністративний кордон збігається з аналогічним Державним кордоном України. І відома вона не лише щедрими дарами садів та ланів, різнобарв'ям вин та гостинністю, а, в першу чергу – багатонаціональним складом населення, де вікові традиції дружнього співмешкання гармонійно переплели надбання
культури і народних традицій 28 національностей та народностей, де мовна палітра втратила свій роз'єднуючий зміст, а, навпаки, слугує могутнім важелем єднання. Для берегівчанина цілком природно володіти трьома і більше мовами, шанувати не лише національні свята та празники, шанобливо ставитися до всіх релігійних конфесій. Це край, де поважають національні відмінності, традиції, релігійні переконання та життєві уподобання один одного.
Сама ідея спорудження Хреста, як символ віри та єднання мирян, має власну історію, котрій уже понад десять років. Час від часу її піднімали, про неї говорили, але завжди щось ставало на заваді. Мабуть, так було угодно Всевишньому. Бо саме на зламі тисячоліть, у рік відзначення всім християнським світом 2000-річчя Ісуса Христа, доля звела разом ентузіастів, які взялися втілити давній задум, запалили ним серця багатьох мешканців Берегова, згуртували та спрямували зусилля й устремління людей доброї волі.
Заснований ініціаторами фонд “Свята гора” розпочав активні пошуки місця для спорудження Хреста та акумуляцію коштів. Як благу вість сприйняли цю ідею священиками конфесій міста, в основі віри яких стоїть Хрест. Вони оглянули всі околиці – славнозвісні виноградні пагорби Берегова й обрали гору Керек, це місце й освятили. Звідтіля Хрест буде добре видно не лише з усіх куточків міста, але й з багатьох населених пунктів сусідніх районів і, навіть, з Угорщини.
Провівши конкурс на кращий проект, за основу взяли ідею художника-аматора Чада Олександра Олександровича. За його кресленнями - висота Хреста дорівнює 12 метрам, за кількістю апостолів та понад два метри висоти матиме тумба-підніжжя. Зупинилися на варіанті, який не суперечить жодній з конфесій.
Після одержання відповідних дозволів та відведення ділянки під будівництво, робота закипіла: корчували та вирівнювали на горі майданчик, а нижче, ще один - для транспортних засобів, насипались під’їзні дороги.
Початок був найважчим – доводилося відвойовувати від гори кожен сантиметр скельної породи. Буквально по міліметрах ломами та кирками вгризалися у моноліт каменю, готуючи котловину. Було докладено титанічних зусиль та неймовірно важкої людської праці. Мабуть, у кожній справі початок – найважчий. Уже згодом, коли починали вимальовуватися силуети майбутнього Хреста, в задум повірили не лише ентузіасти і до проекту залучалися все нові й нові люди.
У процесі робіт виникла колосальна проблема, яка стала гальмом усьому - об'єкт не мав електричного струму. Спочатку спробували готувати бетонний розчин на мішалках із дизельними та бензиновими агрегатами та вони навантажень не витримували. Конче необхідно було стаціонарне енергопостачання. Після напружених консультацій і цю проблему на даному етапі вирішили.
Перші промені сонця оживили гору Керек, ковзнули верхівками дерев, освітили будівельний майданчик і його, того чоловіка, котрий щодня, з початку зведення Хреста, приходив сюди і коло котловини, відтак, біля Хреста, що ніби птах Фенікс відроджувався й втілювався з думки, слова, бетону, крові й поту – рівно сорок хвилин щиро молився. І так тривало 9 тижнів, а по тому – його вже більше не бачили. Ніхто з місцевих мешканців не були знайомі з ним… Він ні з ким не спілкувався. Лише молився… Старожили кажуть, що у давнину зведення Хрестів завжди супроводжувалися таємничими, загадковими явищами і завжди був присутній Хтось, кого до тих пір ніхто не знав.
Будівництво доручили бригаді Йосипа Токаря, які вже зводили подібні монументи і мають певний досвід. А окрім уміння, необхідно було вкласти душу, віру й благі помисли. Бо сталося, чи не найбільше випробування - над Береговом гуркотів буревій, який наробив багато шкоди довкола: позривав дахи будівель і господарських споруд, повалив чимало дерев тощо. Очевидці кажуть, що найбільше скаженіла стихія в районі гори Керек. Щойно зведений з бетонного моноліту Хрест, був ще в риштуваннях, адже за всіма інженерними параметрами, так він мав простояти понад сім тижнів. Та пройшло лише два, коли потужніша буря розметала в тріски велетенську дерев'яну конструкцію, а на Хресті не виявили ні найменшої тріщини. Він вистояв, як вистояли й вистраждали Його берегівчани!
У вересні 2001 року відбулося урочисте посвячення Хреста, в якому взяли участь високопоставлені діячі римсько-католицької, греко-католицької та православної конфесій усього Закарпаття. Урочистість відкрили виконанням церковних пісень українською, угорською, російською мовами. Відтак сім священиків від кожної конфесії провели обряд освячення.
Перед учасниками визначної події, не лише у житті міста, а й Закарпаття та вірників сусідніх областей, виступили тодішній губернатор області, голова обласних зборів, знані політичні та громадські діячі, а також представники громади міста, які висловили тверде переконання у тому, що він стане своєрідним символом єдності та згуртованості людей різних національностей і конфесій краю.
Після урочистості відбулося посвячення каменю, що закладений у фундамент для майбутнього Будинку милосердя, де знайдуть притулок люди різних віросповідань, котрі опинилися у важкому матеріальному становищі. Дійство відбувалося під супровід співу церковних хорів та хору Берегівського районного Будинку вчителя.
З того часу пройшло понад три роки, коли на горі Керек силами громади звели Хрест. У його підніжжя вмонтовано капсулу зі словами:
“Брати і сестри у Христі!
Цей Хрест, споруджений у дар майбутнім поколінням на межі третього тисячоліття і присвячений 2000-річчю з Дня народження Христа.
Ми, люди, що живемо у цей час, на самому початку Золотого віку, посилаємо Вам це послання і бажаємо миру в душі, серед людей на Землі, здоров'я і Божого благословення.
Послання складене у святий день Петра і Павла 12.07.2001 року, м. Берегово”.
Символ віри та захисту став могутньою об'єднуючою силою, яка згуртувала мешканців міста навколо ідеї, дала силу повірити ініціаторам спорудження Хреста і, із Божою допомогою, створити оберіг, який слугуватиме у добрих починаннях не лише сьогоднішньому, а й прийдешнім поколінням.
Низький уклін та безмежна людська вдячність громаді, яка коштами, будівельними матеріалами, технікою, власною працею та добрим словом допомагали в Богоугодній справі і тоді, на зламі тисячоліть, ще раз довела, що при єдності та розумінні мети – усе стає під-силу - можна, як кажуть, гори звернути.
Велику справу зроблено. Та ще більші плани й задуми. Сьогодні ініціативна група підіймає питання про спорудження біля Хреста каплички, де б християни різних конфесій мали змогу проводити літургії, молитися. Відкритим залишається питання будівництва Будинку. Тому ми й звертаємося до широких верств населення з кличем: кому не байдужі почуття милосердя, любові, бажання допомогти, підтримати, а можливо і врятувати ближнього свого, хто відчуває потребу творити добро – відгукніться. Тільки з Божою поміччю, благословенням Всевишнього, великим бажанням і не в останню чергу – дієвою підтримкою, вершаться добрі діла й слово Милосердя набуває реальної форми й стає видимим, істотним і суттєвим. Усіх, кого зацікавила ця інформація, прогресивні ідеї ініціативної групи, просимо надсилати свої конкретні пропозиції щодо втілення ідей по будівництву каплиці на горі Керек та створення будинку Милосердя для потребуючих на дану електронну адресу. Адже благословенні ті, хто творять добро, ті, хто помислами чисті, хто піклується про ближнього, про духовність, про спадок багатства вічного!
З повагою
благодійний фонд “Свята Гора"
