Uniunea Ucrainenilor din România - Org. locală Remeți/ Місцева орг. Ремети

23/08/2026

Ucraina marchează, astăzi, Ziua Drapelului Național. În majoritatea statelor europene, această zi este celebrată prin ceremonii și momente festive, în pace, liniște și stabilitate. În Ucraina, însă, Ziua Drapelului este marcată, pentru al cincilea an consecutiv, sub alarme aeriene și atacuri rusești cu rachete și drone, pe fundalul unui război devastator, care continuă să aducă moarte, suferință și distrugere.

Astăzi, drapelul Ucrainei este nu numai un simbol care unește cerul albastru cu galbenul roditor al câmpiilor, ci este însăși inima unei națiuni care luptă pentru liniștea de a trăi liber acasă. El poartă nu doar speranța, ci și memoria și durerea unui popor, care plătește un preț uriaș pentru dreptul de a-și decide singur viitorul.

Sub acest drapel au luptat și au murit militari, într-un război în care și-au pierdut viața și mulți civili, copii, bătrâni, femei și bărbați, oameni cu speranțe și visuri, care își doreau, pur și simplu, să trăiască în pace, libertate și demnitate în propria lor țară.

Albastrul și galbenul drapelului Ucrainei au devenit, în acești ani, mai mult decât culori naționale. Ele s-au transformat în simbolul rezistenței unui popor, al apărării libertății și independenței, al democrației și al dreptului fiecărei națiuni de a-și alege propriul drum.

De Ziua Drapelului Național al Ucrainei, ne exprimăm solidaritatea și sprijinul pentru poporul ucrainean și pentru dreptul său de a trăi într-un stat liber, suveran și independent.

La mulți ani, Ucraina!
-------------
Сьогодні Україна відзначає День Державного прапора. У більшості європейських держав цей день відзначають урочистими церемоніями та святковими заходами в атмосфері миру, спокою та стабільності. Однак в Україні День Державного прапора вже п’ятий рік поспіль проходить під звуки сирен повітряної тривоги, під загрозою російських ракетних ударів і атак ударних безпілотників, в умовах жахливої війни, яка продовжує приносити смерть, страждання та руйнування.

Сьогодні прапор України – це не лише символ, що поєднує блакитне небо з родючим жовтим кольором рівнин, а й саме серце нації, яка бореться за прагнення спокійно і вільно жити у своїй країні. Він несе не лише надію, а й пам’ять та біль народу, який платить величезну ціну за право самостійно вирішувати своє майбутнє.

Під цим прапором воювали й загинули у боях військові, в якій також втратили життя багато цивільних осіб – дітей, осіб похилого віку, жінок і чоловіків, людей із надіями та мріями, які просто хотіли жити в мирі, свободі та гідності у своїй країні.

Блакитний і жовтий кольори прапора України за ці роки стали чимось більшим, ніж просто національні кольори. Вони перетворилися на символ незламності народу, захисту свободи та незалежності, демократії та права кожної нації обирати власний шлях.

У День Державного прапора України ми висловлюємо солідарність і підтримку українському народу та його праву жити у вільній, суверенній та незалежній державі.

З Днем Державного прапора, Україно!

21/08/2026

21/08/2026

Sunt momente în viața comunității noastre când cuvintele nu sunt suficiente pentru a exprima întreaga recunoștință pe care o purtăm celor care și-au dedicat viața binelui comun. De aceea, astăzi, în momentul pensionării domnului profesor Nicolae Benzar, doresc să exprim profunda emoție și prețuirea deosebită pentru domnia sa, un dascăl extraordinar, un director de excepție, și, înainte de toate, un om de o rară noblețe sufletească, un prieten de nădejde al meu, personal, al Uniunii Ucrainenilor din România și un adevărat stâlp al comunității noastre din Banat.

Comunitatea ucraineană din România a crescut, s-a dezvoltat și și-a consolidat prezența tocmai datorită dăruirii unor astfel de oameni extraordinari, modești și harnici. Domnia sa a iubit întotdeauna și a prețuit limba și identitatea noastră, pe deplin implicat în nobila misiune de a insufla tinerelor generații respectul profund pentru propriile rădăcini. Pentru generații întregi de tineri, domnul director Benzar a fost mai mult decât un dascăl, a fost un mentor, un model de devotament și un om care a știut să adune comunitatea în jurul școlii și al valorilor noastre strămoșești.

Căldură sa umană s-a reflectat și în modul în care a ales să păstreze vie flacăra tradițiilor. Din iubire autentică pentru folclor, a inițiat și coordonat manifestări de suflet, susținute de UUR și atât de dragi nouă încât unele au devenit parte din tradiție: proiectul „Să ne cunoaștem rădăcinile”, evenimentul emoționant „Din Maramureș la Știuca”, concursul-festival „Drag mi-i cântecul ucrainean” sau celebrarea a 50 de ani de la stabilirea ucrainenilor din Valea Ruscovei la Știuca.

În spatele acestui om cald și mereu deschis către comunitate, stă o carieră profesională, administrativă și biografică absolut impresionantă, pusă exclusiv în slujba comunității. Născut în Poienile de sub Munte și stabilit la Știuca în anul 1990, domnia sa și-a dedicat peste trei decenii formării elevilor din județul Timiș, parcurgând, la nivel de excelență, toate treptele perfecționării didactice. O realizare istorică a muncii sale rămâne, fără îndoială, reluarea studiului limbii ucrainene în școală, în anul 1994, extins ulterior, prin viziunea sa, și la nivel preșcolar, sprijinind activ înființarea grupelor de grădiniță cu predare în limba maternă.

În calitatea sa de director al Școlii Gimnaziale Știuca timp de două decenii, vocația didactică i-a fost dublată de un spirit administrativ excepțional. Eforturile domniei sale s-au materializat în realizări remarcabile: extinderea a două corpuri de clădire ale școlii, construirea Școlii Primare din Dragomirești și a Grădiniței cu program normal din Știuca, dar și realizarea unei săli de sport și a două terenuri sportive. Mă bucur enorm că am avut privilegiul de a-i fi alături și de a sprijini aceste demersuri ambițioase pentru viitorul copiilor noștri, susținându-l pe domnul director, atât prin intervenții la nivel parlamentar, cât și prin implicarea directă a Uniunii Ucrainenilor din România.

Acum, în momentul pensionării, doresc să îi adresez cele mai calde mulțumiri pentru fiecare oră dăruită școlii, pentru fiecare zâmbet și pentru fiecare proiect clădit cu sufletul. Îi doresc sănătate deplină, o pensie îndelungată, liniștită și nenumărate bucurii alături de familie și de cei dragi. Am deplina convingere că experiența, înțelepciunea și devotamentul domniei sale vor continua să ne inspire și să ne fie alături pentru mult timp de acum înainte!

*******

Бувають моменти в житті нашої громади, коли слів недостатньо, щоб висловити всю вдячність, яку ми відчуваємо до тих, хто присвятив своє життя спільному благу. Саме тому сьогодні, з нагоди виходу на пенсію пана професора Миколи Бензара, хочу засвідчити свої глибокі почуття й особливу шану цій надзвичайній людині – прекрасному педагогові, винятковому директорові й, передусім, людині рідкісного душевного благородства, надійному другові особисто для мене, Союзу українців Румунії та справжній опорі нашої громади в Банаті.

Українська громада Румунії зростала, розвивалася та зміцнювала свою присутність саме завдяки самовідданості таких непересічних, скромних і працьовитих людей. Пан Микола Бензар завжди любив і цінував нашу мову та ідентичність, усією душею віддаючись благородній місії – прищеплювати молодим поколінням глибоку повагу до власного коріння. Для багатьох поколінь молоді пан директор Бензар був більше ніж учителем – він був наставником, взірцем відданості та людиною, яка вміла об’єднати громаду навколо школи й наших споконвічних цінностей.

Його людське тепло знайшло відображення і в тому, як він прагнув підтримувати живий вогонь традицій. Зі щирої любові до фольклору він започаткував і координував близькі серцю заходи, які проводилися за підтримки СУР і стали настільки дорогими для нас, що деякі з них уже перетворилися на традицію: проєкт «Пізнаймо своє коріння», зворушливий захід «З Мараморощини до Штюки», конкурс-фестиваль «Люба мені українська пісня», а також відзначення 50-річчя переселення українців із долини Рускови до Штюки.

За спиною цієї щирої, завжди відкритої до громади людиною – надзвичайно вагомий професійний, управлінський і життєвий шлях, цілковито присвячений служінню громаді. Народившись у Полянах і оселившись 1990 року в Штюці, він присвятив понад три десятиліття навчанню й вихованню учнів повіту Тіміш, пройшовши всі ступені професійного вдосконалення педагогічних кадрів і сягнувши найвищого рівня професійної майстерності. Одним з історичних здобутків його праці, безперечно, залишається відновлення у 1994 році вивчення української мови в школі, яке згодом, завдяки його далекоглядному баченню, було поширене й на дошкільний рівень, він активно підтримував створення груп у дитячих садках із навчанням рідною українською мовою.

Упродовж двох десятиліть на посаді директора середньої школи села Штюка його педагогічне покликання доповнювалося винятковими управлінськими здібностями. Його зусилля втілилися у вагомі здобутки: розширення двох корпусів школи, будівництво початкової школи в Драгомірештах і дитячого садка зі звичайною програмою в Штюці, а також спорудження спортивного залу та двох спортивних майданчиків. Я надзвичайно радий, що мав честь бути поруч із ним і підтримувати ці амбітні ініціативи задля майбутнього наших дітей, надаючи підтримку панові директорові як шляхом відповідних кроків на парламентському рівні, так і через безпосередню участь Союзу українців Румунії.

Сьогодні, з нагоди його виходу на пенсію, хочу висловити найтепліші слова вдячності за кожну годину, віддану школі, за кожну усмішку й за кожен проєкт, у який він вкладав душу. Бажаю йому міцного здоров’я, довгих і спокійних років на заслуженому відпочинку та безлічі радісних миттєвостей у колі сім’ї та близьких. Я глибоко переконаний, що його досвід, мудрість і відданість справі ще довго надихатимуть нас, а він і надалі залишатиметься поруч із нами!

18/08/2026

M-am bucurat să aflu că, urmare demersurilor susținute pe care le-am întreprins, Școala Gimnazială nr. 4 din comuna Poienile de sub Munte, județul Maramureș, își va păstra personalitatea juridică și va continua să funcționeze ca unitate de învățământ independentă. Această decizie este o victorie esențială pentru cea mai mare comunitate ucraineană din România și o garanție fermă a continuității actului educațional de calitate în limba maternă pentru multe generații de elevi, nu numai pentru cea actuală.

În perioada premergătoare anului școlar 2026-2027, situația acestei unități școlare a generat profundă îngrijorare pe plan local, după ce Inspectoratul Școlar Județean Maramureș a inițiat procedurile de retragere a personalității juridice a Școlii Gimnaziale nr. 4 și de arondare a acesteia la Școala Profesională din localitate, invocând faptul că efectivul prognozat de 491 de elevi se afla sub pragul general de 500 de elevi, cerut de lege. Acest demers administrativ s-a derulat în mod unilateral, ignorând soluțiile identificate și propuse pe plan local de către administrația locală și conducerile școlilor. O asemenea comasare ar fi dus la crearea unei structuri educaționale de proporții uriașe, de aproximativ 1.300 de elevi, extrem de dificil de administrat, având în vedere specificul demografic, geografic și cultural complex al comunei în care trăiesc peste 10.000 de etnici ucraineni.

Pentru a preveni această decizie nejustificată, care ar fi prejudiciat grav drepturile educaționale ale comunității noastre, am intervenit ferm și cu maximă celeritate. Atât la nivel parlamentar, prin solicitarea oficială adresată ministrului Educației, cât și printr-un efort instituțional, prin solicitarea înaintată Ministerului Educației de către Consiliul (Rada) Uniunii Ucrainenilor din România, am cerut stoparea acestui proces și aplicarea corectă a cadrului legal în vigoare, reușind, astfel, să blocăm o inițiativă care ar fi afectat profund viitorul educațional al zonei.

Soluționarea favorabilă a acestei situații dovedește, încă o dată, că România beneficiază de un cadru legislativ favorabil și funcțional, construit pentru a proteja identitatea etnică, lingvistică și culturală a elevilor apaținând minorităților naționale. Deși Legea învățământului preuniversitar nr. 198/2023, modificată prin Legea nr. 141/2025, stabilește la articolul 16 alineatul (1) un prag general de 500 de elevi pentru menținerea personalității juridice, același act normativ oferă garanții esențiale pentru învățământul destinat minorităților naționale. Astfel, legea prevede explicit că unitățile de învățământ cu predare în limbile minorităților naționale, precum și cele situate în localități unde o minoritate constituie majoritatea populației, sunt exceptate de la regula generală și pot funcționa independent, cu un număr de elevi echivalent cu doar 60% din pragul standard. Având un necesar legal de doar 300 de elevi în baza acestei excepții, Școala Gimnazială nr. 4, cu cei 491 de elevi ai săi, îndeplinește cu prisosință condițiile necesare păstrării statutului.

Faptul că prevederile legale au primat și această eroare administrativă a fost corectată reprezintă o dovadă incontestabilă a funcționalității modelului românesc de bune practici, în domeniul protejării drepturilor persoanelor aparținând minorităților naționale. Este un model de excelență, consolidat prin dialog instituțional, pe care Uniunea Ucrainenilor din România îl promovează cu mândrie la nivelul tuturor structurilor internaționale din care face parte.

Totodată, având în vedere că învățământul din județul Maramureș a mai întâmpinat provocări similare de-a lungul anilor, îmi exprim încrederea că, la nivelul Ministerului Educației, se va realiza o analiză riguroasă a circumstanțelor care permit apariția unor astfel de situații la nivelul județean.

Susținerea învățământului în limba maternă ucraineană rămâne un pilon fundamental al activității mele, iar asigurarea unui mediu educațional stabil și protejarea viitorului copiilor noștri sunt direcții prioritare, pe care le voi apăra neclintit.

*********

Я радий дізнатися, що завдяки послідовним крокам, яких ми вжили, Середня школа № 4 села Поляни повіту Марамуреш збереже статус юридичної особи й надалі функціонуватиме як самостійний заклад освіти. Це рішення є надзвичайно важливою перемогою для найбільшої української громади Румунії та надійною гарантією безперервності якісного освітнього процесу рідною мовою для багатьох поколінь учнів, а не лише для нинішнього.

Напередодні 2026–2027 навчального року ситуація навколо цього закладу освіти викликала глибоке занепокоєння на місцевому рівні після того, як Марамуреський повітовий шкільний інспекторат ініціював процедуру позбавлення Середньої школи № 4 статусу юридичної особи та її приєднання до місцевого професійного училища, посилаючись на те, що прогнозована кількість учнів – 491 – є нижчою за встановлений законом загальний мінімальний поріг у 500 учнів. Ця адміністративна процедура здійснювалася в односторонньому порядку, без урахування рішень, напрацьованих і запропонованих на місцевому рівні органами місцевої влади та керівництвом навчальних закладів. Таке об’єднання призвело б до створення надзвичайно великої освітньої структури, що налічувала б близько 1300 учнів і була б украй складною в управлінні, з огляду на демографічну, географічну та культурну специфіку села, де проживають понад 10 000 етнічних українців.

Щоб запобігти ухваленню цього необґрунтованого рішення, яке завдало б серйозної шкоди освітнім правам нашої громади, я рішуче й невідкладно втрутився в ситуацію. Як на парламентському рівні – через офіційне звернення до міністра освіти, так і на інституційному – через звернення Ради Союзу українців Румунії до Міністерства освіти – ми вимагали зупинити цей процес і належним чином застосувати чинні законодавчі норми. Таким чином нам вдалося заблокувати ініціативу, яка могла б мати серйозні наслідки для майбутнього освіти в цьому регіоні.

Позитивне вирішення цієї ситуації вкотре засвідчує, що Румунія має сприятливу й дієву законодавчу базу, покликану захищати етнічну, мовну та культурну ідентичність учнів, які належать до національних меншин. Хоча Закон про доуніверситетську освіту № 198/2023 зі змінами, внесеними Законом № 141/2025, у частині (1) статті 16 встановлює загальний мінімальний поріг у 500 учнів для збереження статусу юридичної особи, цей самий нормативно-правовий акт передбачає важливі гарантії для освіти національних меншин. Зокрема, закон прямо передбачає, що на заклади освіти з викладанням мовами національних меншин, а також заклади, розташовані в населених пунктах, де представники певної меншини становлять більшість населення, загальне правило не поширюється і вони можуть функціонувати самостійно за умови, що кількість учнів становить лише 60% від стандартного мінімального порогу. Отже, відповідно до цього винятку законодавчо встановлений мінімум становить лише 300 учнів, а Середня школа № 4, у якій навчається 491 учень, із значним запасом відповідає необхідним умовам для збереження свого статусу.

Той факт, що норми закону взяли гору, а цю адміністративну помилку було виправлено, є незаперечним свідченням дієвості румунської моделі передового досвіду у сфері захисту прав осіб, які належать до національних меншин. Це взірцева модель, зміцнена завдяки інституційному діалогу, яку Союз українців Румунії з гордістю популяризує на рівні всіх міжнародних структур, до складу яких він входить.

Водночас, зважаючи на те, що система освіти повіту Марамуреш і раніше стикалася з подібними викликами, висловлюю впевненість, що Міністерство освіти проведе ґрунтовний аналіз обставин, які уможливлюють виникнення таких ситуацій на повітовому рівні.

Підтримка освіти рідною українською мовою залишається одним із фундаментальних напрямів моєї діяльності, а забезпечення стабільного освітнього середовища та захист майбутнього наших дітей – пріоритетами, які я й надалі непохитно відстоюватиму.
Uniunea Ucrainenilor din România - Filiala Maramureș/ Марамуреська Філія
Vasile Pasenciuc
Anna Sambor
Organizația locală Poienile de Sub Munte/ Поляни
Mihai Macioca
Ira Liuba

12/08/2026