05/04/2026
Наші дорогі друзі!
Цього тижня, коли європейські родини збираються разом у богослужінні, ми об’єднуємося з мільйонами й мільйонами інших людей по всьому світу, які також святкують традиції своїх вірувань. Принаймні в ці дні, незалежно від національності, релігії чи раси, нас об’єднує віра в Бога або віра в справедливість, і бар’єри між нами здаються менш значними.
Дотримуючись пасхальних обрядів, ми пов’язані в часі з давніми витоками наших цінностей та з ненародженими поколіннями, які все ще святкуватимуть їх довго після того, як нас не стане.
Це час надії та миру, коли наші душі сповнені та піднесені. Це час, коли ми дякуємо за наші благословення, головні з яких – свободу, мир та обіцянку вічного життя.
Цього тижня католицькі родини святкують Великдень — символічне нагадування, що боротьба за свободу й проти гноблення є спільною для всіх народів. Також як і православні, що теж вшановують останні знаменні дні, що призвели до розп'яття Ісуса 1996 років тому. Коли ранок розповсюджується по всій планеті, ми святкуватимемо тріумф життя над смертю, Воскресіння Ісуса. Обидва свята розповідають про жертву та біль, але також про надію та тріумф.
Озираючись навколо сьогодні, ми все ще знаходимо людський біль і страждання, але ми також бачимо, що на них відповідають індивідуальна мужність і дух, зміцнені вірою. Наприклад, хоробрий український народ, незважаючи на гніт безбожної тиранії, все ще тримається своєї віри та віри у свободу.
Свобода потребує захисту щодня, тоді як мільйони українських воїнів, заради спокою в Європі, продовжують рятувати життя звичайних людей в умовах геноцидальної війни, яку розв'язала Росія, а глобальна геополітика — від затяжної агресії Москви до хиткої єдності Заходу — вкотре доводить, що навіть у XXI столітті боротьба за гідність і віру залишається визначальним фактором історії та все ще попереду.
У цей Великодній час, коли так багато наших молодих чоловіків та жінок у Збройних Силах розміщені так далеко від своїх домівок, не можу втриматися від того, щоб не згадати хоча б один приклад їхньої жертовності та героїзму. Щодня ми отримуємо відео від військових про їхні подвиги, які можуть вас дуже змусити пишатися, і сьогодні я хотів би подякувати їм за те, що вони рятують нас від терору.
Ми, як молодь, ще давно, вивчали країни та виявили, що кожна країна в нашому світі прекрасна, і що ми потрібні одне одному. Люди можуть виглядати трохи інакше, але ми все одно люди, яким потрібні одні й ті ж речі. Ми хочемо гідного миру. Ми хочемо піклуватися одне про одного. Ми хочемо мати змогу ладити одне з одним. Ми хочемо мати змогу ділитися. Ми хочемо свободи та справедливості. Ми хочемо бути друзями. Ми хочемо, щоб не було жорстоких вбивств і загрози зі сторони великих держав. Ми хочемо мати змогу розмовляти одне з одним. Ми хочемо мати змогу подорожувати світом без страху.
Я справді думаю, що це можливо. Майже через 2000 років після пришестя Месії такі прості бажання можуть здаватися далекими від здійснення. Але ми можемо їх досягти. Ми ніколи не повинні припиняти намагатися.
Покоління українців, поляків, європейців, канадійців (і також, з надією, американців), яке зараз зростає в школах, може і має гарантувати, що Євроатлантична єдність залишатиметься силою добра, поборниками миру та свободи, як це робили їхні батьки та дідусі до них, в часах світових воєн. І якщо ми проживемо своє життя та присвятимо свою країну правді, любові та Богові, ми будемо частиною чогось набагато сильнішого та набагато стійкішого, ніж будь-яка негативна сила тут, на Землі. Ось чому ці вихідні – свято, і саме тому для всіх нас є надія.
Дякую, що вислухали, і нехай Бог благословить вас.
