26/09/2026
UA/ NO Сьогодні на нашій демонстрації була пані Наталя Яровенко Корецька. Вона стояла мовчки, зі сльозами на очах, подякувала нам за нашу роботу і сказала, що може взяти слово.
Наталі було важко говорити, але вони вирішила, що мусить це зробити. Заради своєї доньки Віталіни (позивне «Фрау»), яка загинула під час повторного прильоту 1-го серпня цього року, коли поїхала рятувати людей, як вона це часто робила.
І заради всіх молодих людей, які віддали життя за спасіння інших.
Віталіна виповнилося лише 20 років. Вона була студенткою Києва-могилянської академії на факультеті психології, волонтером, інструктором, проводила курси з тактичної медицини і виїжджала на місця прольотів, щоб допомогти людям.
Ми дякуємо пані Наталі, що знайшла в собі сили розповісти про свою доню.
Просимо послухати слова Наталі у відео і прочитати про Віталіну. Уявити, скільки ця молода дівчина встигла за своє коротке життя, і скільки могла б ще зробити ;(.
Ми маємо знати імена героїв.
Вічна пам’ять Віталіні!
Слава героям.
💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙
Яровенко Віталіна Андріївна («Фрау»)
16 квітня 2006 — 1 серпня 2026
Українська громадська активістка, волонтерка, інструкторка Військового вишколу Національного університету «Києво-Могилянська академія», студентка факультету психології НаУКМА, доброволиця, яка загинула під час порятунку постраждалих від російського ракетного удару по Києву.
Життєвий шлях
Віталіна Андріївна Яровенко народилася 16 квітня 2006 року.
У 2012–2019 роках навчалася у київській школі №329 «Логос», де здобула базову середню освіту (1–7 класи). У шкільні роки займалася легкою атлетикою, брала участь у спортивних змаганнях.
У вересні 2019 року продовжила навчання у ліцеї «Едюкейтер». Уже в листопаді того ж року долучилася до шкільного самоврядування та брала активну участь в екологічному проєкті з відновлення природного середовища Дарницького району міста Києва.
У червні 2020 року стала однією з учасниць створення та облаштування громадського скверу на Позняках, продовживши свою активну громадянську діяльність.
Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну у лютому 2022 року Віталіна свідомо залишилася в Україні. Від перших днів війни вона активно допомагала військовим і цивільним, організовувала та поширювала благодійні збори, підтримувала українських захисників, брала участь у громадських ініціативах і заходах на підтримку військовополонених.
У червні 2023 року здобула повну загальну середню освіту.
У вересні 2023 року вступила до Національного університету «Києво-Могилянська академія», де навчалася за освітньою програмою «Психологія». Паралельно працювала у сфері комунікацій Федерації роботодавців України.
Громадська та волонтерська діяльність
З 2024 року Віталіна регулярно відвідувала поранених українських військових у шпиталях, підтримувала захисників України та організовувала благодійні збори для підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України й цивільних, які постраждали від війни.
За останні чотири роки життя вона організувала понад 30 благодійних зборів, завдяки яким військові та цивільні отримували необхідну допомогу.
21 лютого 2025 року Віталіна організувала у Києво-Могилянській академії захід «Перша психологічна допомога», присвячений навчанню студентів навичкам підтримки людей у кризових ситуаціях.
1 березня 2025 року долучилася до Військового вишколу імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного при НаУКМА. 30 серпня 2025 року отримала шеврон вишколу, а вже 6 вересня провела своє перше заняття з тактичної медицини для студентів.
Колеги характеризували її як людину, яка навчала не лише словами, а насамперед власним прикладом.
У липні 2026 року Віталіна почала допомагати добровольчому медичному батальйону «Госпітальєри» як волонтерка: виїжджала на місця російських ракетних ударів, допомагала постраждалим, брала участь у рятувальних роботах. Хоча вона ще не встигла офіційно вступити до батальйону, підтримувала його діяльність, організовувала збори та носила патч «Друг Госпітальєрів».
Загибель
У ніч на 1 серпня 2026 року Віталіна Яровенко добровільно вирушила на місце російського ракетного удару по Києву, щоб допомогти постраждалим.
Під час рятувальних робіт російські війська завдали повторного удару по місцю трагедії. Внаслідок цього удару Віталіна загинула. Їй було лише 20 років.
Своїм останнім вчинком вона залишилася вірною життєвому принципу — бути поруч із людьми, які потребують допомоги, навіть ризикуючи власним життям.
Пам’ять
Віталіна Яровенко залишила по собі пам’ять як надзвичайно світла, добра, щира й небайдужа людина. Вона мала рідкісний дар уважно слухати, підтримувати, об’єднувати людей та надихати їх на служіння іншим.
Для багатьох вона стала наставницею, подругою, волонтеркою й людиною, яка допомогла пережити найважчі моменти війни. У пам’яті друзів, побратимів, колег і всіх, кому вона допомогла, Віталіна назавжди залишиться символом людяності, самовідданості та безмежної любові до України.
Її коротке життя стало прикладом громадянської відповідальності, мужності та жертовності.
---------------
I dag på demonstrasjonen vår var Natalia Yarovenko Koretska.
Hun sto stille, med tårer i øynene, takket oss for arbeidet vårt og sa at hun kunne tenke seg å si til oss noen ord.
Det var vanskelig for Natalia å snakke, men hun bestemte seg for at hun måtte gjøre det.
For sin datter Vitalina, som ble drept under et dobbel-rakettangrepet 1. august i år, da hun dro for å redde mennesker — slik hun ofte gjorde, selv om hun viste at det var farlig. Og for alle de unge menneskene som har gitt livet sitt for å redde andre.
Vitalina ble bare 20 år gammel. Hun var student ved Kyiv-Mohyla-akademiet, på psykologistudiet, frivillig, instruktør. Hun holdt kurs i taktisk medisin og dro til steder som var rammet av angrep for å hjelpe mennesker.
Vi takker Natalia for at hun fant styrke til å fortelle om sin Vitalina.
Vi oppfordrer dere til å lytte til Natalias ord i videoen og lese om Vitalina.
Vi må kjenne navnene på våre helter.
Evig ære til Vitalina.
Ære til heltene!
💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙
**Yarovenko Vitalina Andrijivna («Frau»)
april 2006 — 1. august 2026**
Ukrainsk samfunnsaktivist, frivillig, instruktør ved den militære treningen ved Nasjonaluniversitetet «Kyiv-Mohyla-akademiet», student ved psykologistudiet ved NaUKMA, og frivillig som døde under redningsarbeid etter et russisk rakettangrep mot Kyiv.
Livsløp
Vitalina Andrijivna Yarovenko ble født 16. april 2006.
Fra 2012 til 2019 gikk hun på skole nr. 329 «Logos» i Kyiv, hvor hun fullførte grunnskolen (1.–7. klasse). I skoleårene drev hun med friidrett og deltok i konkurranser.
I september 2019 fortsatte hun på «Educator»-lyceet. Allerede i november samme år ble hun med i elevrådet og deltok aktivt i et miljøprosjekt for å restaurere naturområder i Darnytsia-distriktet i Kyiv.
I juni 2020 var hun med på å etablere og utvikle en offentlig park i Pozniaky, og fortsatte sitt samfunnsengasjement.
Etter Russlands fullskala invasjon i februar 2022 valgte Vitalina bevisst å bli i Ukraina. Fra krigens første dager hjalp hun både militære og sivile, organiserte og spredte innsamlingsaksjoner, støttet ukrainske forsvarere og deltok i initiativer for å støtte krigsfanger.
I juni 2023 fullførte hun videregående skole.
I september 2023 begynte hun ved Nasjonaluniversitetet «Kyiv-Mohyla-akademiet», på psykologistudiet. Samtidig jobbet hun innen kommunikasjon i Ukrainas arbeidsgiverforening.
Samfunns- og frivillig arbeid
Fra 2024 besøkte Vitalina jevnlig sårede ukrainske soldater på sykehus, støttet forsvarerne og organiserte innsamlingsaksjoner for avdelinger i de væpnede styrkene, Nasjonalgarden og for sivile som var rammet av krigen.
I løpet av de siste fire årene organiserte hun over 30 innsamlingsaksjoner som ga hjelp til både militære og sivile.
februar 2025 organiserte hun arrangementet «Førstehjelp i krisesituasjoner» ved Kyiv-Mohyla-akademiet, for å lære studenter hvordan man støtter mennesker i krise.
mars 2025 ble hun med i den militære treningen oppkalt etter hetman Petro Konashevytj-Sahaidatsjnyj ved NaUKMA.
august 2025 fikk hun treningsmerket sitt, og allerede 6. september holdt hun sitt første kurs i taktisk medisin for studenter.
Kollegaer beskrev henne som en person som lærte bort ikke bare med ord, men først og fremst med eget eksempel.
I juli 2026 begynte Vitalina å hjelpe det frivillige medisinske bataljonen «Hospitallers» som frivillig: hun dro til steder som var rammet av russiske rakettangrep, hjalp skadde og deltok i redningsarbeid. Selv om hun ennå ikke hadde rukket å bli offisiell medlem, støttet hun bataljonen, organiserte innsamlingsaksjoner og bar merket «Venn av Hospitallers».
Dødsfallet
Natten til 1. august 2026 dro Vitalina frivillig til stedet for et russisk rakettangrep i Kyiv for å hjelpe de skadde.
Under redningsarbeidet gjennomførte russiske styrker et nytt angrep på samme sted.
Vitalina ble drept i dette angrepet. Hun var bare 20 år gammel.
Med sin siste handling forble hun tro mot sitt livsprinsipp — å være der mennesker trenger hjelp, selv når det innebærer risiko for eget liv.
Minnet
Vitalina Yarovenko etterlot seg et minne som en usedvanlig lys, god, oppriktig og omsorgsfull person. Hun hadde en sjelden evne til å lytte, støtte, samle mennesker og inspirere dem til å tjene andre.
For mange ble hun en mentor, en venn, en frivillig og en person som hjalp dem gjennom de vanskeligste øyeblikkene av krigen.
I minnene til venner, kolleger, medsoldater og alle hun hjalp, vil Vitalina for alltid være et symbol på menneskelighet, selvoppofrelse og grenseløs kjærlighet til Ukraina.
Hennes korte liv ble et eksempel på samfunnsansvar, mot og vilje til å ofre seg for andre.
