"Простір свободи" - рух добровольців

Call Directions Website Contact the organization

"Простір свободи" - рух добровольців Якщо не я, то хто? Якщо не зараз, то коли? НАШІ ПРИНЦИПИ

БЕЗКОРИСЛИВІСТЬ. Ми працюємо не за гроші і не з інших егоїстичних мотивів, а з власної доброї волі.

Рух добровольців «Простір свободи» покликаний об’єднати зусилля людей, які прагнуть жити у вільному, гуманному й справедливому суспільстві й погоджуються творити це суспільство власними безкорливими діями.

НАШІ ЦІЛІ
- розвиток ідеї свободи людини як найвищої суспільної цінності;
- збереження й розвиток національної ідентичності українського народу та розкриття його творчого потенціалу;
- утвердження пріоритету духовних цінностей над матеріальними.

Ми жертвуємо частину свого часу, сил і коштів на благо України і людства.
ЄДНІСТЬ ІДЕЙ І ДІЙ. Ми починаємо вдосконалення світу з себе; власним прикладом утверджуємо принципи свободи, живу українську мову і самосвідомість, пріоритет духовного над матеріальним.
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Ми незалежні від політиків, партійних чи комерційних структур і об’єднуємо людей на основі їх світогляду, моральних принципів та практичних дій. Ми не підлаштовуємось під суспільні настрої, а прагнемо поширити власні переконання.

ЯК МИ ПРАЦЮЄМО
Форми роботи руху різноманітні – від круглих столів і підготовки законопроектів до вуличних акцій і мистецьких вечорів.
Метою цієї роботи є об’єднання зусиль для вирішення проблем, що заважають українцям бути вільними, національно свідомими й духовно багатими людьми.
Починаємо роботу з малих справ, щоб далі розвивати її у все більших масштабах.
На всеукраїнському та місцевому рівні найвищим органом руху добровольців є загальні збори, в яких кожен член «Простору свободи» має право участі без додаткового делегування.
Всі учасники організації працюють у місцевих осередках і тематичних колегіях.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №16119 про забезпечення освітніх прав представників національних мен...
05/10/2026

У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №16119 про забезпечення освітніх прав представників національних меншин. За домовленістю з Угорщиною він має вже на найближчому пленарному засіданні бути ухваленим одразу за основу і в цілому.

Ми критично ставимося до змісту цього законопроєкту і вважаємо, що він не принесе жодної користі українській освіті.

Разом з тим слід відзначити, що завдяки конструктивній взаємодії представників уряду і парламенту текст проєкту зазнав позитивних змін і на сьогодні не містить найбільш загрозливих норм, які були у його первісній версії.

Ми можемо погодитися з тим, що ухвалення цього законопроєкту є прийнятною ціною за розблокування Угорщиною руху України до ЄС і відкриття двох переговорних кластерів.

Але не можемо погодитися з дедалі більшою фрагментарністю й рефлекторністю мовної політики, яка все частіше зводиться до переписування законів під тиском іноземних держав без належної уваги до мовних потреб та інтересів мільйонів українців.

В ухваленій у січні 2026 року постанові «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави», Верховна Рада слушно констатувала:

«Утвердження і захист української мови, формування українськомовного середовища на всій території України у всіх сферах суспільного життя є критично важливими для національної безпеки, державної єдності та сталого розвитку України. Необхідні для цього законодавчі та управлінські рішення мають ухвалюватися відповідно до інтересів української державності і майбутнього українського народу, незважаючи на протидію держави-агресора чи будь-який інший зовнішній тиск».

Однак самих констатацій замало. На виконання зазначеної постанови робоча група гуманітарного комітету Верховної Ради за участі представників міністерств і відомств, народних депутатів та громадських організацій розробила комплексний законопроєкт №15412 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування української мови як державної». Цей законопроєкт внесений 63 депутатами з усіх фракцій та груп парламенту і підтриманий профільним комітетом, але ніяк не виноситься на пленарні засідання.

Жодна зовнішня сила не вимагатиме від України захисту наших власних національних інтересів і нашої державної мови, ми повинні дбати про це самі. І не лише поспіхом ухвалювати фрагментарні рішення про мови меншин під зовнішнім тиском, а вести послідовну і системну мовну політику.

Виявом готовності українського парламенту до такої системної політики було б ухвалення в найближчий пленарний день не лише законопроєкту про освіту мовами меншин, але й, принаймні у першому читанні, законопроєкту 15412, спрямованого на розвиток і захист української мови.

Це рішення продемонструвало б державну зрілість парламенту і сприяло б широкому консенсусу навколо комплексної підтримки і захисту як державної мови, так і мов національних меншин. Однак ми з подивом констатуємо, що не лише проросійські депутати, але й окремі урядові структури хочуть зруйнувати такий консенсус і під відверто надуманими приводами заблокувати розгляд законопроєкту 15412. По суті, ми стоїмо перед загрозою нового скочування мовної політики до риторики про «какую разніцу» і проросійської демагогії в стилі Табачника і Ківалова з Колесніченком про те, як українська мова заважає правам меншин.

Ми наголошуємо, що спроби блокувати важливі законодавчі ініціативи, штучно протиставляючи державну мову мовам національних меншин, є неприйнятними.

Закликаємо Верховну Раду України, депутатські фракції та групи, кожного народного депутата голосувати за законопроєкт 16119 лише за умови попереднього ухвалення в першому читанні законопроєкту 15412 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування української мови як державної».

Закликаємо винести обидва ці законопроєкти на найближче пленарне засідання і засвідчити збалансований відповідальний підхід до захисту і підтримки як державної української мови, так і мов національних меншин.

Рух “Простір свободи”
ГО “Український світ”
ГО “Незалежні”
Освітня платформа “Є-мова”
Центр суспільних ініціатив «Перспектива»
Ініціатива «Дріжджі»
Всеукраїнський рух “Єдині”
Ініціатива “Навчай українською”
ГО “Українська гуманітарна платформа”
Безкоштовні курси української мови
Громадянський рух «Відсіч»
Ініціатива «Бойкот російського кіно»
ВГО “Не будь байдужим!”
Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»
Ініціатива захисту прав україномовних “І так поймут!”
Мережа захисту національних інтересів АНТС
Українська народна рада Донеччини та Луганщини
Українська мережа “ТОЛОКА”
ГО “Вектор прав людини”
Ініціатива AFTER FRONT
Українська фундація розвитку
“Одеса Україномовна”
Українська Ветеранська ІТ Асоціація
Спілка Учасників, Ветеранів, осіб з Інвалідністю внаслідок АТО та війни
ГО “Нова Дружківка”
Ініціативний рух “Громадський патруль”
ГО “Мережа відповідальних”
ГО “Експертний корпус”

Розблокувати й підтримати українську Бессарабіюзаява руху «Простір свободи» Українська держава має вжити невідкладних за...
10/09/2026

Розблокувати й підтримати українську Бессарабію
заява руху «Простір свободи»

Українська держава має вжити невідкладних заходів для подолання фізичної, економічної та інформаційно-культурної відірваності південних районів Одещини від решти України.

Ідеться про українську Бессарабію - розташовані між Дністровським лиманом і Дунаєм Болградський, Білгород-Дністровський та Ізмаїльський райони.

Особливості географічного розташування, історичного й культурного розвитку цієї території упродовж багатьох років створювали сприятливе тло для підривної діяльності Росії, спрямованої на ментальний та політичний відрив від України.

З початком повномасштабного вторгнення Росія цілеспрямовано завдає ударів по транспортних комунікаціях, наслідком чого стала ізоляція півдня Одещини: знищує мости через Дністер, б’є по портах і переправах на Дунаї, прикордонних переходах між Україною та сусідніми Молдовою й Румунією.

Без повноцінного сполучення з іншими регіонами України південь Одещини переживає соціально-економічний занепад, що в умовах домінування на цій території російської мови, церкви, укоріненості російської історичної міфології полегшує просування ворожих наративів.

Мешканці української Бессарабії зазнають масованого впливу російського і проросійського контенту, який поширюється всіма доступними засобами, включаючи супутникове телебачення, мовлення з території окупованого Придністров’я, телеграм-канали й інші соціальні мережі.

Дії української влади з подолання фізичної та ментальної ізоляції півдня Одещини є вкрай недостатніми, а деякі з них навіть погіршують становище.

Ситуація, коли мешканці однієї частини України можуть потрапити в іншу її частину лише через Молдову (та ще й з усіма обмеженнями воєнного часу), а вся українська Бессарабія оголошена зоною посиленого прикордонного контролю, де до кожного приїжджого українця ставляться як до потенційного порушника, є ненормальною і неприйнятною. Такий режим поїздок змушує мешканців української Бессарабії почуватися відірваними від решти України, створює перешкоди діловим, культурним і навіть родинним контактам між українцями по різні боки Дністровського лиману, знищує можливості розвитку внутрішнього туризму як важливого чинника розвитку регіону та його інтеграції в український простір. Виходить, що українська влада власними руками допомагає Росії ізолювати південь Одещини від решти України.

Такі підходи до сполучення всередині нашої країни створюють додаткові загрози національній безпеці й цілісності країни і потребують докорінного перегляду.

Ми переконані, що всі ключові особливості української Бессарабії, які Росія намагається перетворити на проблеми – вихід до Дунаю і Чорного моря, сусідство з Румунією й Молдовою, великі болгарська, гагаузька, молдавська та інші національні спільноти, що утворюють культурно-етнічне розмаїття краю – насправді є перевагами і створюють величезний потенціал для його стійкості та розвитку. Але для використання цього потенціалу потрібні конкретні дії української держави.

Рух «Простір свободи» закликає органи державної влади до невідкладних дій з припинення фізичної та інформаційно-культурної ізольованості української Бессарабії та її максимальної інтеграції в український простір.

Ми закликаємо:

1. Забезпечити вільне пересування всіх громадян України в обидва боки між Ізмаїльським, Болградським, Білгород-Дністровським районами Одещини та рештою країни.

З правової точки зору це означає безперешкодне пересування з особистою, туристичною чи робочою метою без будь-яких дозвільних процедур. Безумовно, прикордонники, військові чи правоохоронці можуть і мають перевіряти паспортні та військово-облікові документи людей, але не повинні створювати невиправданих штучних перешкод для їх пересування чи перебування в українській Бессарабії.

З логістичної точки зору необхідно задіяти кілька альтернативних шляхів: збудувати кілька кілометрів автодороги українською територією без заїзду в Молдову, максимально спростити транзитний проїзд між двома частинами Одещини через молдавське село Паланка, а також запустити принаймні пасажирські маршрути з задіянням водного транспорту і понтонів у південній частині Дністровського лиману.

Водночас важливо, попри російські атаки, забезпечувати максимально швидке і зручне сполучення в пунктах пропуску через кордон з Румунією і Молдовою.

2. Надати пріоритетну державну підтримку заходам, спрямованим на популяризацію української мови й культури, створення й поширення національного культурного продукту, збереження самобутності національних спільнот Бессарабії та їх органічну інтеграцію в український культурний простір, деколонізацію та подолання російських наративів.

Це означає що український уряд, Міністерство культури, Український культурний фонд зважаючи на міркування національної безпеки та єдності країни підтримають важливі мистецькі ініціативи й культурні проєкти в Українській Бессарабії.

Простір української Бессарабії має бути максимально заповнений якісними українськими медіа, фільмами, музикою, книгами та іншим культурно-інформаційним продуктом. Водночас канали поширення російської пропаганди мають бути нейтралізовані.

3. Максимально сприяти розвитку туризму і всіх форм людських обмінів між півднем Одещини і рештою України.

Синергія бізнесу, місцевих громад і держави дозволить розвивати внутрішній і в’їзний туризм в українській Бессарабії навіть в умовах війни. Це сприятиме не лише економічному розвитку регіону, але й його тісній інтеграції в цілісний український простір. Держава має підтримувати освітні й культурні програми поїздок дітей з півдня Одещини до інших регіонів країни та інші форми людських контактів між різними регіонами України, максимально заохочувати навчання дітей з української Бессарабії в університетах України.

Закликаємо всіх, хто розуміє важливість цих завдань для безпеки, єдності і розвитку України, об’єднати наші зусилля для їх реалізації.

РОКОМ ПЕРШОЇ ЗГАДКИ ПРО ОДЕСУ МАЄ БУТИ ВИЗНАНО 1415,А ДНЕМ МІСТА - 19 ТРАВНЯзаява руху «Простір свободи»Щороку 2 вересня...
02/09/2026

РОКОМ ПЕРШОЇ ЗГАДКИ ПРО ОДЕСУ МАЄ БУТИ ВИЗНАНО 1415,
А ДНЕМ МІСТА - 19 ТРАВНЯ

заява руху «Простір свободи»

Щороку 2 вересня перші особи міста та області знову вітають Одесу із «днем народження», тим самим відраховуючи її історію від 1794 року. У такий спосіб досі насаджується ворожий наратив про те, що до приходу російської імперії на цих теренах не було нічого і саме росії одесити зобов’язані появою свого міста.

2 вересня — не нейтральна дата. Цей день (22 серпня 1794 року за старим стилем) пов'язують із початком будівництва портових споруд у давно існуючому місті Хаджибеї. «Першим днем життя Одеси» цю дату проголосив у 1837 році російський імперський історик і чиновник Аполлон Скальковський, а її офіційне відзначення почалося 1849 року, з часу приїзду в Одесу російського імператора Миколи І, чия коронація 1826 року відбувалася саме 22 серпня. На цей «збіг» звертають увагу й історики: зручна дата для офіційного свята і ще зручніша для історії, у якій імперія могла оголосити себе засновницею міста, що існувало задовго до неї.

Продовжувати навіть в умовах війни за Незалежність України послуговуватися російською фальшивкою про якесь «заснування Одеси» в 1794 році – ганебно і неприйнятно. Одеса має вести відлік своєї історії від першої писемної згадки про неї, датованої 1415 роком, і відзначати День міста 19 травня.

Сьогоднішні археологічні дослідження буквально повертають Одесі її відібрану історію та демонструють її неперервність. На одній території простежуються різні історичні епохи: античне поселення, середньовічна Джинестра, і зрештою – нинішнє місто, яке в різні часи мало назви Кочубіїв, Хаджибей і тепер зветься Одесою.

«Простір свободи» ще в 2007 році закликав відзначити в 2015 році на державному рівні 600-ліття Одеси, оскільки: «Одесу було засновано 6 століть тому як українське місто на українській землі, і немає жодних підстав ні скорочувати його вік утричі, ні приписувати його заснування іноземним царицям».

Нам вдалося добитися включення в постанову Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2015 році» поправки про відзначення 600-ліття першої писемної згадки про Одесу. Проте ні місцева, ні державна влада так і не скористалася нагодою відзначити на належному рівні цей історичний ювілей, попри всі заклики громадськості й навіть судові рішення.

Нещодавно оновлений Статут територіальної громади Одеси вже встановив 19 травня Днем першої письмової згадки про порт Кочубіїв, Качібей, Хаджибей, але водночас продовжує називати 2 вересня Днем міста. Тобто в одному документі міська влада начебто й визнає історію міста як мінімум від 1415 року і разом з тим святкує його «народження» за російською імперською версією 1794-го.

Не менш обурливим є і той факт, що в ухваленій ще за часів Кучми урядовій постанові «Про затвердження Списку історичних населених місць України» датою заснування або першої писемної згадки про Одесу досі значиться 1794 рік.

Ми підтримуємо звернення командування оперативно-тактичного угруповання «Одеса» про відмову від 2 вересня 1794 року як офіційного дня заснування міста.

Ми закликаємо

Одеську міську раду:

провести відкрите громадське обговорення дати Дня міста за участю істориків, археологів і представників громадянського суспільства;

внести зміни до преамбули і статті 5 Статуту територіальної громади міста Одеси, відзначивши 1415 роком першої писемної згадки про місто, а не лише про «порт» і визначивши Днем міста замість 2 вересня 19 травня.

Кабінет Міністрів України:

внести зміни до Постанови від 26 липня 2001 р. № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», позначивши в графі «Дата заснування або першої писемної згадки» для Одеси 1415 рік (аналогічні зміни у постанові мають бути зроблені і щодо інших населених пунктів, стосовно яких у цьому документі значаться недостовірні дати, нав’язані російською пропагандою).

Центральні та місцеві органи влади й самоврядування:

провести аудит офіційних вебресурсів, туристичних, презентаційних та інформаційних матеріалів про Одесу, вилучити з них твердження про заснування Одеси у 1794 році та привести виклад історії міста у відповідність до історичної правди й сучасних наукових досліджень.

Ми не маємо права жити за фальшивим календарем імперії. Особливо сьогодні, коли Одеса щодня фізично потерпає від російських ударів.

Російські міфи більше не повинні визначати, коли українська Одеса святкує свій день — День міста Одеси має бути 19 травня.

У 2022-2025 роках у ДТП в Україні загинуло 12 295 людей, у тому числі 678 дітей. Понад 116 тисяч людей отримали травми р...
13/08/2026

У 2022-2025 роках у ДТП в Україні загинуло 12 295 людей, у тому числі 678 дітей. Понад 116 тисяч людей отримали травми різного ступеня тяжкості. Рівень смертності на дорогах України вдвічі вищий, ніж у ЄС, попри те, що у нас значно менше автомобілів на душу населення.

Число загиблих у ДТП зростало: з 2 791 у 2022 році до 3249 у 2025 р. Число травмованих зросло з 23 145 у 2022 році до 31 898 у 2025 р.

За даними поліції, перевищення швидкості стало причиною понад половини смертей у ДТП. Серед інших поширених причин ДТП із загиблими та травмованими: порушення правил проїзду пішохідних переходів та перехресть, недотримання безпечної дистанції та порушення правил маневрування.

Ключовою причиною аномально високої смертності на дорогах є українське законодавство, яке замість стримування і адекватного покарання порушників культивує фактичну безкарність.

На відміну від решти країн Європи в Україні досі діє застарілий поріг, за якого перевищення встановленої швидкості до 20 км/год не тягне адміністративної відповідальності. Такий підхід не відповідає сучасним принципам управління швидкістю та дорожньої безпеки та зберігається лише в російському законодавстві.

Штраф за більше перевищення швидкості становить мізерні 340 грн, а за умови фіксації камерою, зі знижкою – взагалі 170 грн. Навіть за багаторазове перевищення швидкості чи інші небезпечні порушення порушників не позбавляють права на водіння. За 2025 рік в Україні 2 878 осіб було притягнуто до відповідальності більш як 50 разів за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, понад 12 тисяч осіб притягнуті за такі порушення понад 20 разів, майже 36 тисяч – понад 10 разів.

По суті, йдеться про узаконений державою “абонемент на масове порушення правил”, за який порушники платять мізерні штрафи, але тисячі дорослих і сотні дітей розплачуються власним життям.

Абсолютна більшість українців підтримує посилення відповідальності за системні та небезпечні порушення правил дорожнього руху. Однак Парламент та профільний Комітет з питань правоохоронної діяльності роками не розглядають законодавчі ініціативи, спрямовані на зменшення смертності на дорогах.

Лише жахлива ДТП у Києві 5 червня 2026 року, коли водій, який мав уже 39 зафіксованих порушень ПДР на значній швидкості у близько 150 км/год, вбив 12-річну дитину, двох поліцейських і працівницю дитсадка. Це стало черговим трагічним нагадуванням про системність проблеми та змусило парламент звернути увагу на необхідність законодавчих змін.

12 депутатів зареєстрували законопроєкт №15348, який передбачає підвищення і градацію розміру штрафів залежно від того, наскільки перевищено швидкість. Такі зміни є важливим і правильним, але недостатнім кроком – адже проєкт не передбачає ні позбавлення прав на водіння за багаторазові перевищення швидкості, ні посилення відповідальності за їзду без прав та інші небезпечні порушення.

Натомість усі ці нововведення передбачені альтернативним законопроєктом №15348-1, авторами якого стали 51 депутат з різних фракцій і груп парламенту, зокрема Голову і заступницю Голови Верховної Ради та 6 голів парламентських комітетів.

На жаль, Правоохоронний комітет, не дочекавшись експертних висновків, не провівши серйозного і всебічного обговорення, і не запросивши на засідання представників експертної громадськості, поспішно і без серйозної аргументації ухвалив рішення відхилити цей комплексний законопроєкт. Члени Комітету не проголосували за застосування регламентних норм, які дають практичну можливість під час підготовки законопроєкту №15348 до другого читання включити до нього важливі положення альтернативного законопроєкту.

Обговорення на засіданні комітету і загалом ставлення до розгляду цього вкрай серйозного питання засвідчило, що значна частина депутатів, чиїм обов’язком є захищати життя і безпеку людей, значно більше переймається зручністю і комфортом правопорушників, що не може не викликати обурення.

Відповідно до статті 3 Конституції України «Людина, її життя і здоровʼя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

У петиції до Президента України, яка отримала необхідні 25 тисяч підписів, військовослужбовець корпусу «Хартія» Олексій Глушич, батько загиблого в жахливому ДТП у Києві 5 червня 2026 року 12-річного Григорія Глушича, зазначив:

«Українське суспільство очікує не лише точкових змін до штрафів, а системної державної політики, яка забезпечить реальне зниження смертності на дорогах. Така політика має передбачати:

– невідворотну та однакову для всіх відповідальність за грубі порушення Правил дорожнього руху;

– ефективний вплив на водіїв, які систематично порушують Правила дорожнього руху;

– запровадження дієвих механізмів тимчасового позбавлення права керування для систематичних порушників;

– розширення автоматичної фіксації порушень і прозорий контроль за її застосуванням;

– впровадження принципів Vision Zero та публічну звітність держави про зниження смертності й травматизму на дорогах».

У відповіді на петицію Президент України Володимир Зеленський повідомив, що звернувся до секретаря РНБО І. Клименка та Прем’єр-міністра України С. Корецького з проханням комплексно опрацювати порушені в петиції питання.

Зважаючи на вищевикладене, ми вимагаємо від влади невідкладних і дієвих кроків для припинення масових безкарних порушень Правил дорожнього руху, які щороку призводять до тисяч смертей і десятків тисяч травмувань.

Ми закликаємо:

Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності:

підтримувати та не допускати необґрунтованого послаблення законодавчих ініціатив, спрямованих на зменшення смертності й травматизму на дорогах;

переглянути свої висновки від 15 липня 2026 року про розгляд законопроєктів №№15348 і 15348-1 і уточнити висновок, надавши можливість його доопрацювання до другого читання відповідно до частини першої статті 116 Регламенту ВР.

Верховну Раду України:

без зволікань розглянути на пленарному засіданні законопроєкти №15348 та №15348-1, обов’язково включивши до підсумкової редакції закону положення про:

істотне збільшення та градацію штрафів за порушення швидкісного режиму;

позбавлення права керування транспортними засобами за багаторазові порушення швидкості та інші найбільш небезпечні порушення;

посилення відповідальності за водіння після позбавлення прав;

зниження порогу безкарного перевищення швидкості з «російського стандарту» 20 км/год щонайменше до 10 км/год.

РНБО, Кабінет Міністрів, МВС, Нацполіцію:

невідкладно розглянути звернення Президента України, підтримати запропоновані в петиції Олексія Глушича кроки та забезпечити їх виконання на законодавчому та управлінському рівні.

Ми наголошуємо, що українська влада, передусім Верховна Рада України як законодавчий орган, несе пряму відповідальність за аномально високу смертність на дорогах. Зволікання коштує надто дорого. Щодня в ДТП гине в середньому 9 людей, ігнорувати цю проблему — неприпустимо. Час конкретних і відповідальних дій.



Ініціатори спільної заяви:

Олексій Глушич та Олександра Терлецька, батьки Григорія, який загинув в ДТП

ГО «Матері дітей, що постраждали в ДТП»

Спільнота батьків і вчителів Ліцею №14 м. Києва

ГО «Центр громадянського представництва «Життя»»

Рух «Простір свободи»

U-Cycle (ГО “Асоціація велосипедистів Києва”)

ГО «Пасажири Києва»


Підписанти спільної заяви:

ГО «Vision Zero»

ГО «Львівська асоціація велосипедистів»

ГО Мережа захисту національних інтересів «АНТС»

Гурт козацького вишколу «Межигірській сокіл»

ГО «Урбан Крю»

ГО «Біла Ворона»

ГО «Асоціація велосипедистів Житомирщини»

БО «БФ «Бібліотечна країна»

Центр демократії та верховенства права

ГО «Громадський контроль. Відкритість. Прозорість. Підзвітність.»

ГО “Impact”

ГО “Спільнота активної молоді — САМ”

Громадянський рух “Відсіч”

ГО “СПІЛЬНО HUB”

ГО “Хартія-Хаби”

ГО “Штаб”

Громадська ініціатива “Урбан-рух “Рівне велосипедне”

Сьогодні - 100 років від дня загибелі Симона Петлюри.
25/05/2026

Сьогодні - 100 років від дня загибелі Симона Петлюри.

Сьогодні - 100 років від дня загибелі Голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри.

Славетний полтавець, який став символом українського національно-визвольного руху і творцем новітньої української державності, залишається недооціненим у державній політиці й суспільній свідомості.

Виходець з козацького роду, завзятий борець за українську справу в Полтаві на межі ХІХ-ХХ століть, один із творців Революційної української партії, дослідник української культури, публіцист, видавець і літературний критик, талановитий лідер і організатор, який з юних літ до останнього дня утверджував українську свідомість і працював для визволення своєї батьківщини на Кубані й у Львові, у Петербурзі й Москві, у Києві, Варшаві й Парижі.

Творець української армії, у 1917 - перший генеральний секретар військових справ України, який займався українізацією військових частин і забезпечив український контроль над Києвом під час проголошення УНР. У січні 1918 року – очолив добровольчий Гайдамацький Кіш Слобідської України, ставши до бою проти більшовицьких загарбників під Гребінкою на Полтавщині, а потім і в обороні Києва – придушивши заколот на заводі «Арсенал» і захищаючи столицю в нерівному двобої з більшовицькими військами Муравйова.

У неймовірно важних умовах йому вдавалося знову і знову зібрати сили після важких поразок. Чотири рази – у березні і грудні 1918, липні 1919 і травні 1920 Петлюра на чолі українського війська вступав до Києва – столиці новопосталої Української держави, творцем і будівничим якої він був.

І хоча Україна впала під ударами переважаючих сил ворога й була окупована на довгі сім десятиліть, саме короткий період нашої державності початку ХХ століття заклав ключові підвалини для розвитку української нації і відродження нашої державності в 1991 році.

Московські загарбники прагнули не просто вбити Петлюру, а максимально оббрехати, очорнити його ім’я в Україні та світі. Але слава Петлюри повертається на батьківщину, а його справи живуть у сучасності.
У нашій війні за незалежність. У державних і військових традиціях, у петлюрівському тризубі на шевронах.

У «Щедрику», який лунає над світом завдяки культурній дипломатії Симона Петлюри і створеній ним Республіканській капелі.

У піснях, фільмах і книгах. У назвах вулиць, майданів і військових частин.

І попри зволікання, що часом межують із саботажем, у Полтаві, місті Петлюри, обов’язково постане пам’ятник славетному українцю.

Згадаймо сьогодні великого нашого земляка, який жив і загинув за Україну.

Як відзначатимуть у Полтаві 100-річчя з Дня пам'яті Симона Петлюри.Розклад подій на 23-26 травня.
21/05/2026

Як відзначатимуть у Полтаві 100-річчя з Дня пам'яті Симона Петлюри.
Розклад подій на 23-26 травня.

Полтава готується до відзначення 100-річчя з дня пам’яті Симона Петлюри 25 травня. Лайтбокси з портретом і цитатами славетного полтавця вже можна побачити в різних районах міста. А ми продовжуємо знайомити вас із розкладом цікавих подій, присвячених пам’ятній даті.

Завтра, 22 травня, в День народження Петлюри, о 13.00 не пропустіть свято вулиці Петлюри (збір біля будинку №21), о 18.00 завітайте в «Хартія-хаб» на зустріч з фольк-гуртом «Пиріг і Батіг» у програмі «Культурна дипломатія Симона Петлюри» і зверніть увагу на заходи книжкового форуму в Аграрному університеті. Повний розклад на 21-22 травня дивіться у нашому попередньому анонсі. А тепер публікуємо розклад на 23-26 травня.

Субота, 23 травня

10.00-13.00. Презентація обласного проєкту військово-патріотичного виховання «Петлюрівський вишкіл». Полтавський обласний центр національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства учнівської молоді. Укриття Полтавського державного аграрного університету.

10.30-11.30. Презентація книги «Тато мій Петлюра». Спікерка – авторка книги кандидат історичних наук Наталія Марченко (Київ). Полтавський державний аграрний університет, 4 корпус ауд. 419.

10.30-12.00. Публічна дискусія «Чи могла Україна отримати незалежність у 1918-1921 роках?». Полтавський державний аграрний університет, 4 корпус ауд. 417.

11.30-12.30. Презентація інформаційного путівника «Симон Петлюра і Полтава». Полтавський державний аграрний університет, 4 корпус ауд.417.

13-00. Презентація книги «Тато мій Петлюра» Спікерка – авторка книги кандидат історичних наук Наталія Марченко (Київ). Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного.

Понеділок, 25 травня

08.30. Панахида у дзвіниці Свято-Успенського кафедрального собору Православної Церкви України.

11.00. Відкриття дводенної наукової конференції «ХІ Петлюрівські читання». Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.

12.00. Політичне досьє „Лідер у час бурі: Симон Петлюра і боротьба за українську державність” у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені Івана Котляревського.

15.00. Просвітницьке зібрання „Постать, що творила історію” у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва ім. О. Гончара.

Виставка із фондів музею «Симон Петлюра: архіви пам’яті» у Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного.

Вівторок, 26 травня

11.00. Презентація виставки Українського інституту національної пам'яті «Симон Петлюра: життя за незалежність» у Полтавському національному педагогічному університеті.

11.30. Продовження наукової конференції «ХІ Петлюрівські читання» у Полтавському національному педагогічному університеті.

18.00. Публічна лекція кандидата історичних наук Олександра Кучерука «100 років без Петлюри». вул. В’ячеслава Чорновола, 7-Б, простір «Хартія-Хаб».

Рішення про встановлення пам'ятника Петлюри в Полтаві має бути реалізоване - голова УІНП
19/05/2026

Рішення про встановлення пам'ятника Петлюри в Полтаві має бути реалізоване - голова УІНП

ВЛАДА ПОЛТАВЩИНИ МАЄ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТНИКА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ - Голова УІНП

Рішення про встановлення пам'ятника Петлюрі в Полтаві має бути реалізоване - відзначив Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров на засіданні очолюваного ним урядового оргкомітету з відзначення 100-річчя з дня пам'яті Симона Петлюри, - повідомляє УІНП.

“Є відповідне рішення, а це означає, що цей процес має бути завершеним”, - сказав він представникам Полтавської міської та обласної влади, наголосивши, що у цьому році місце майбутнього памʼятника необхідно принаймні позначити памʼятним каменем.

Також на засіданні зазначалося, що меморіальні заходи відбудуться як в України, так і за кордоном, зокрема, у Франції - на цвинтарі Монпарнас, де похований Петлюра; у культурних центрах, бібліотеці його імені та університеті Сорбонни.

В Україні основні заходи пройдуть у Києві, Полтаві, Вінниці, Рівному, Звягелі та Кам'янці-Подільському: виставки архівних документів, грошових знаків та інших артефактів часів Української революції, випуск памʼятної монети, презентації книг, туристичного маршруту “Полтавський період Симона Петлюри”, хоровий фестиваль, гра для школярів “Петлюрівський вишкіл”, покази документальних фільмів тощо.

Значна частина з них відбудеться у двадцятих числах травня, оскільки 22 травня виповнюється 147 років з дня народження Петлюри, а 25 травня - соті роковини його вбивства. Але заходи зі вшанування пам'яті Головного Отамана військ УНР триватимуть і надалі - протягом року.

Голова УІНПу вказав на необхідність звернути увагу на могили соратників Петлюри, зокрема, Василя Тютюнника у Рівному та Євгена Мишковського у Тернополі та загалом створити стратегію пошанувань борців за українську державність.

Друге засідання оргкомітету планується провести після 25 травня. На ньому будуть підсумовані результати проведеної роботи та окреслені плани на наступний період.

Address

Worlds End, NSW

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when "Простір свободи" - рух добровольців posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to "Простір свободи" - рух добровольців:

Shortcuts

Share