10/11/2025
Батьки вигорають і виснажуються. Вони потребують підтримки. Але не у вигляді спецзакладів, а у вигляді послуг у своїй громаді.
Дитина в родині, родина в громаді, яка в свою чергу надала цій родині усю необхідну підтримку, згідно чинного законодавства та людських цінностей. Саме так ми, Мережа Батьківських Організацій, а це понад сорок організацій з усієї України, бачимо шлях кожної дитини з інвалідністю і кожної родини. Ми не бачимо наших дітей в інтернатних закладах і не віримо, що такі заклади можуть бути кращими за сім’ю. Про це нам говорить не лише наше батьківське серце, й численні історії випускників таких закладів. А от про успішні історії реабілітації дітей з інвалідністю саме в інтернатних закладах ми, на жаль, не чули. Бо перебування і розвиток – не дорівнює одне й те ж.
Жодна дитина не потребує інтернатних стін. Але всі діти, безвідносно діагнозу чи регіону проживання, потребують люблячої і спроможної родини. Щоденно спілкуючись з сотнями батьків дітей з інвалідністю, ми знаємо про всі ті виклики, які стають перед батьками в громадах. Але саме для цього ми закликаємо і безпосередньо долучаємося до створення та розбудови системи соціальних послуг та всебічної підтримки родин.
На прикладах успішних кейсів ми бачимо, що історії успіху можливі лише у співпраці між батьками, надавачами послуг і державою. Ми свідомі того, що процес рухається не так швидко, як множаться потреби. Ми розуміємо біль та відчай батьків. Адже батькам, які виховують дітей та молодь з інвалідністю, не просто. Часом до сліз не просто.
Це цілодобове виснаження від того, що ти не можеш допомогти своїй дитині, навіть маючи бажання і ресурси.
Це виснаження від того, що не всі зміни залежать від тебе.
Часом це стан повної безвиході.
Але якщо подумати, поставивши себе на місце дитини:
«Чи хотіла би я, будучи дитиною, вирости не в оточенні моїх рідних, а в оточені чужих інтернатних стін?».
Це питання, яке має ставити собі кожен із нас. Це питання має ставити собі кожен посадовець у кожній громаді, де досі не запрацювали соціальні послуги. Адже навіть «найлюдяніший» інтернат — це все одно система, яка ніколи не може замінити любов, індивідуальну турботу та приналежність до сім'ї.
Відтак ми закликаємо батьків дітей з інвалідністю заявляти про свої потреби у соціальних послугах на рівні громад, писати заяви, об’єднуватися, адвокатувати появу необхідних послуг, їх належне надання. Адже ви маєте на них право, а ваша дитина має право на родину, затишок і любов.