27/04/2026
⚫️ Простими словами про складного Тарнавського?
Коли дізналася про відхід у інші світи Юрія Тарнавського, я поверталась до Рівного. Це була ще тепла осінь, у повітрі тримались крихти пилу, що здіймались разом із вітром. У цьому русі зʼявилось щире бажання зібрати презентацію збірки, яку автор залишив нам як ще один спосіб продовжити з ним розмову.
Поезія Тарнавського не прагне бути зручною. Тексти не стільки вимагають прочитання, скільки входження в них, де простір стає архітектурою. Тарнавський перебудовує світ, конструюючи його як систему монтажних фрагментів досвіду, без ієрархії, але з внутрішньою логікою. Мова втрачає функцію описовості й діє як автономна структура, що формує спосіб сприйняття.
У березні в просторі Центр цифрової історії / Center of Digital History «Traje de luces. Вибрані поезії» Юрія Тарнавського стала предметом публічної розмови.
Йшлося не про пояснення поетики автора, а про різні способи наближення до тексту, що не фіксує значення, а зміщує його залежно від оптики. Поезія Тарнавського працює як відкритий механізм інтерпретації, де образи постійно зміщуються. Міста, будинки, ріки перестають бути топографією, а функціонують як моделі досвіду.
Дякуємо Олександру Мимруку за глибоку розмову й післяслово. Дякуємо Видавництво Старого Лева за це видання, що повертає Юрія Тарнавського додому. Та всім, хто був із нами на події.
Фото: Oksana Yatsyshyna