https://tereny.agency/, https://www.youtube.com/@TerenyCulturalAgency

Tereny Cultural Agency, Poltava (2026)

30/05/2026

На світлинах ділимося моментами з поетично-музичного вечора Maryna Ponomarenko та Артема Дмитриченкова.

Вечір був наповнений незабутнім стилем читання авторської поезії Марини. Музичну ж атмосферу події створив Артем Дмитриченков — волонтер, доктор мистецтвознавства, виконавець та концертний директор гурту «Жадан і Собаки».

Подія відбулася в артпросторі «Культура» в Полтаві. Ми дуже вдячні за наданий простір та допомогу в організації заходу.

«Терени» запрошують вас приєднуватися до наших майбутніх зустрічей. Вже зовсім скоро буде анонс подій у червні!

29/05/2026

✨ Запах полину, любистку та зілля... Наближаються Зелені свята!

А чи знали ви, що колись на Полтавщині в цей час дівчата здійснювали особливий обряд — «водіння тополі»? Найвищу дівчину вбирали у стрічки та хустки так, що з-під них ледь було видно обличчя, і водили селом та полями, аби жито добре колосилося.

У цьому дописі ми зібрали унікальні традиції Полтавщини, спираючись на Цифровий архів фольклору та праці етнографа Олекси Воропая 👇

У час Зелених свят цвіте жито й за народним віруванням, прокидаються мерці, виходять з води русалки. Люди квітчають свої житла клечанням і встеляють пахучими травами. Дівчата завивають вінки.

«Водіння тополі»
На Полтавщині, а також на Харківщині та ще декількох регіонах України в Зелений тиждень дівчата водили колись «тополю». Для цього вони збиралися до гурту, вибирали з-поміж себе найвищу на зріст дівчину, яка й повинна була зображати «тополю».

Дівчина підіймала руки догори, з’єднувала їх над головою. На руки їй одягали намисто, стрічки, барвисті хустки, — все це так було настільки рясно одягнено, що з-під оздоб голови майже не було видно. Груди і стан теж оздоблювалися різнобарвними хустками.

Та не завжди «тополя» мала зв’язані руки й не завжди піднімала їх догори над головою. Частіше біля пліч прикріпляли дві палички, а над головою їх зв’язували під гострим кутом, і вже на ці палички чіпляли барвисті оздоби.

Убравши так «тополю», дівчата водили її не тільки по селу, а й по полях, де в той час колосилися жита. Зустрівши людей, «тополя» їм низько вклонялася, а господарі частували дівчат і давали подарунки «тополі на стрічки».

Водячи «тополю», дівчата співали:
Стояла тополя край чистого поля;
Стій, тополенько, не розвивайся,
Буйному вітрові не піддавайся…

Клечальна субота
Напередодні дня святої Трійці, в суботу ранком, до схід сонця, дівчата й молодиці йшли на левади або в поля рвати запашне зілля: чебрець, полин, любисток, канупер і татарське зілля. Ввечері цього ж дня квітчали свої хати зеленим гіллям клену, липи, ясена та осики. Перед дверима будівель, на воротях, а також і в загороді, де ночує худоба, ставили гілля зеленої осики.

«У день перед зеленою неділею ламали клечення, обов'язково з трьох дерев, з липи, осики і клену. Цим клечінням потрібно було уквітчати двір до заходу сонця. Вішали на воротах, над дверима в хату, сараях, колодязі, щоб ніщо лихе не увійшло. Також можна було уквітчати і всередині у хаті», — Ївга Леонтіївна Головко, с. Григорівщина, Шишацький район, Полтавська область.

Про традиції яких свят вам було б цікаво прочитати?
Діліться в коментарях! 👇

28/05/2026

📌 «Терени» за підтримки Фундація Множина розпочали антропологічне дослідження із виявлення культурних потреб мешканців та мешканок Полтавщини — і нам важливо почути вас.

Команда дослідників та дослідниць на чолі з антропологами Олексієм Москаленком та Тіною Полек вже завершила кілька етапів цієї роботи. Наразі триває збір думок мешканців і мешканок Полтавщини через анонімну онлайн-анкету. Усі ваші відповіді будуть узагальнені й використані виключно в дослідницьких цілях.

Будемо дуже вдячні, якщо ви приділите кілька хвилин і заповните гугл-форму за посиланням у коментарях, щоб голос полтавців став частиною дослідження.

⏳ Онлайн-анкета відкрита до 8 червня 2026 року.

▶️ На відео Олексій Москаленко, дослідник-антрополог Центру ініціатив «Повернись живим», розповідає про те, як відбувається дослідницька робота та яку методологію використано для аналізу.

27/05/2026

10 збірок короткої прози часів Незалежності, які варто прочитати📚

Воєнні спогади, ода Харкову та тексти українських мисткинь слова — це лише кілька тем знакових збірок короткої прози, виданих за часів Незалежності.

Litosvita спільно з культурною аґенцією «Терени», що започаткувала літературну премію «Григір» за найкращу збірку короткої прози в Україні, розглянемо 10 книжок із короткою прозою, які варто прочитати кожному і кожній.

📍Максим «Далі» Кривцов «На мінному полі пам’яті. Щоденники, есеї, оповідання»
Тексти полеглого бійця Максима «Далі» Кривцова, зібрані під однією обкладинкою його другом, письменником Валерієм Пузіком. На сторінках збірки ви зсередини побачите, якими є реалії війни, а також глибше поринете в побут і переживання тих людей, що щодня віч-на-віч зіштовхуються з ворогом.

📍Артур Дронь «Гемінґвей нічого не знає»
Збірка роздумів та есеїв про війну, створена автором під час його служби. Він ділиться своїми поглядами на українську культуру, релігію, суспільство, пронизуючи тексти щемкими й болючими спогадами про пережите на війні. Автор «кидає виклик» авторам «втраченого покоління», пояснюючи, що для них війна була абсолютно іншою.

📍«Воєнний стан: антологія»
До видання ввійшло 50 есеїв від провідних українських інтелектуалів, у яких кожен із них по-своєму осмислює російсько-українську війну та її реалії. Тут тексти Артема Чапая, Артема Чеха, Валерія Пузіка, Ірини Цілик, Софії Андрухович, Юлії Паєвської «Тайри» та інших. Книжка-свідчення того, що війна проти України — це війна проти демократії як такої.

📍Тарас Прохасько «Лексикон таємних знань»
До збірки ввійшли повісті та оповідання автора, ніяк не пов’язані між собою сюжетно. У тутешніх текстах Прохасько більше покладається на почуття, роздуми та емоції. Це рання проза письменника, яка цікаво осмислює питання кохання, зради та занурює читачів у світ відчуттів.

📍Сергій Жадан «Месопотамія»
Під обкладинкою зібрано дев’ять оповідань і тридцять віршів, об’єднаних між собою спільною темою — Харковом. Жадан називає цю книжку «дуже харківською і надзвичайно інтимною», описуючи середовище, у якому життя міста майстерно переплітається із життям його мешканців.

📍«Шалені авторки. Мала проза українських письменниць»
Інтелектуальна мандрівка двома останніми століттями крізь тексти українських письменниць, як класичних, так і сучасних. На сторінках книжки ви знайдете тексти Софії Яблонської, Ірини Вільде, Олени Пчілки, Уляни Кравченко, Оксани Забужко й багатьох інших жінок української літератури.

📍Оксана Забужко «Планета Полин»
Чотирнадцять есеїв, поділених на три категорії, у яких авторка описує видатні жіночі та чоловічі культурні постаті, серед яких Соломія Павличко, Ольга Токарчук, Леонід Плющ та багато інших. Крім того, у третьому розділі Забужко розглядає проблему постчорнобильської генерації.

📍Юрій Андрухович «Лексикон інтимних міст»
Книга-пазл, що складається з 111 різножанрових текстів, у яких оспівуються різні світові міста. На сторінках цієї збірки ви прогуляєтеся вуличками Одеси, Харкова, Ужгорода, Торонто, Праги, Берліна, занурившись не тільки в захопливу географічну подорож, а й у цікаве епохальне дослідження.

📍Катерина Калитко «Земля загублених, або Маленькі страшні казки»
«Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» — це збірка оповідань української письменниці Катерини Калитко, яка здобула перемогу в премії «Книга року ВВС — 2017». Збірка складається з 9 текстів, що поєднують елементи казки, притчі та фентезі, а деякі герої переходять з одного оповідання в інше.

📍Сергій Осока «Три лини для Марії»
«Три лини для Марії» — це збірка глибоких і щемких новел українського письменника Сергія Осоки, що занурює читача у світ спогадів про дитинство та сільське життя. У книзі з надзвичайною майстерністю змальовано портрети простих, чиї долі сповнені як світлої ностальгії, так і життєвого трагізму. Ці невеликі історії тонко розкривають красу, складність та невичерпну багатогранність людської душі.

Якщо ж хочете не лише читати, а й навчитися писати сильні тексти малої форми, долучайтеся до курсу «Коротка проза: новела, оповідання, есей» від Litosvita.

📆Старт — уже 1 червня. Деталі — на сайті litosvita.com.

25/05/2026

Від пітчингу до реалізації. Проєкт «Ляльки, що лікують страхи»

Знайомимо вас із ще однією важливою ініціативою — проєктом-переможцем грантової програми воркшопу для дієвців і дієвиць культури «Зав’язь», що реалізується культурною аґенцією «Терени».

Команда проєкту «Ляльки, що лікують страхи» розпочинає серію благодійних вистав-квестів для дітей у Полтаві, Харкові та Лиманівці на Харківщині. На малечу чекає особлива творча пригода: створення власних казкових героїв, знайомство з магією театру тіней та занурення у пісочну анімацію, через яку можна мріяти, фантазувати й створювати світлі історії майбутнього.

Через творчість, гру та спільну взаємодію учасники й учасниці матимуть безпечний простір для вираження емоцій, розвитку комунікації та підтримки внутрішнього ресурсу. До участі запрошуються діти з родин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб.
Як виникла ця ідея та які сенси закладені в основу проєкту? Ділимося думками організаторок та учасниць команди:

💬 Влада Герцунь (Центральна бібліотека Полтавської міської територіальної громади): «Ідея проєкту «Ляльки, що лікують страхи» народилася ще під час формування нашої команди на воркшопі "Зав'язь". Кожна з нас, відповідно до свого фаху чи роду занять, працює з дітьми й має досвід організації дитячих заходів. Зокрема, серед учасниць команди — режисерка лялькового театру та арттерапевтка, тому концепція благодійних квестів-вистав для дітей, що поєднують театр тіней, пісочну анімацію та виготовлення ляльок, стала своєрідним синтезом наших знань, умінь і творчих підходів, котрі можна втілити на кожній з наших чотирьох локацій».
💬 Олена Суптеля (режисерка та акторка Полтавського академічного обласного театру ляльок): «Ми прагнемо показати дітям, що страх не робить людину слабкою, а сміливість народжується всередині нас через підтримку, уяву та творчість».
💬 Дарина Рибалка (Благодійна організація «Благодійний фонд "Спільно з тобою"», Лозова, Харківська область): «Проєкт спрямовано на зниження рівня стресу, тривожності та психологічної напруги у дітей, які постраждали від війни (зокрема з родин ВПО та військовослужбовців), через інструменти арттерапії та неформальної освіти».
💬 Наталія Педан (Комунальний заклад «Обласний организаційно-методичний центр культури і мистецтва», Харків): «Проєкт має на меті сприяти ментальному відновленню дітей із вразливих категорій у Харківській та Полтавській областях шляхом їх залучення до арттерапії, театру тіней і пісочної анімації як частини терапевтичних вистав-квестів і спільної творчості».

Заходи відбудуться вже наприкінці травня та на початку червня. Запрошуємо вас долучитися та відвідати ці події! Детальну інформацію про розклад, локації та реєстрацію можна знайти на сторінках організаторок у соціальних мережах:
Полтавський академічний обласний театр ляльок

Грантова програма воркшопу фінансується Adam Harber Foundation та Obriy Holiday Village.

25/05/2026

Що приховує полтавський рушник?

Сьогодні, 25 травня, відзначається День рушника. Для українців він завжди виконував різні функції — як практичні побутові, так і сакральні, супроводжуючи людину від народження до останнього подиху.

У новому дописі разом з Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського ми розібрали феномен традиційного полтавського рушника та розшифрували символи, які століттями на ньому зображували.

Рушник є знаковою деталлю побуту українців. Його присутність простежується у всіх важливих подіях життєвого циклу, святах та обрядах. Символіка вишитих рушників увібрала в себе матеріальну й духовну сторону життя наших предків.

Типовим полтавським візерунком є дерево життя в різних варіантах. Саме зображення дерева є символом матері-природи, асоціюється з першопочатком усього, з деревом роду, з пам’яттю предків. Воно відображає уявлення наших пращурів про будову Всесвіту (рис. 1):
▪️коріння — підземний світ,
▪️стовбур з гілками — світ людей,
▪️верхня сонце-квітка — світ богів (горішній світ).

Рослинний мотив тісно пов’язаний з давнім культом богині-рожаниці, яку зображували як жінку у позі породіллі, що є символом родючості, плодючості, добробуту. З часом людиноподібний образ перетворився на рослиноподібний. Мотив «дерева життя» нагадує жінку з піднятими руками-гілками, увінчаною головою-квіткою, іноді всередині з трилисником-зародком, який може бути і початком стилізованого дерева (рис. 2).

Ще одне перевтілення: двоголовий орел, що своїми обрисами нагадує і рожаницю, і «дерево життя». Таке зображення сягає родового суспільства, де поклонялися двоголовому птаху-андрогіну з тризубим закінченням на голові — ознакою світла. На окремих рушниках силует орла вплітається в структуру дерева, складає основу стовбура (рис. 3).

На чернецьких (вишитих черницями у монастирях) рушниках з’являються «світові дерева», вкриті корою, декорованою геометричними узорами, або зі стовбуром у вигляді хреста (рис 4). Іноді на них трактування дерев нагадує іконографічні сюжети. Наприклад, ікону Богородиці «Знамення» (рис. 5) чи «Успіння Богородиці» (рис. 6). На деяких прикладах пишне «дерево життя» схоже на біблійне «Древо Ієсеєве», що було основним мотивом в оздобленні гаптованих єпитрахилей — важливого атрибуту священницького вбрання (рис. 7).

Пишні квіти та соковите листя, якими так щедро заквітчані народні рушники, мають благородне походження. Цей стиль прийшов із розкішної української вишивки XVII–XVIII століть, коли майстрині гаптували візерунки кольоровим шовком у стилі бароко. Але якщо придивитися, навколо головного, центрального малюнка завжди є розсип дрібних деталей. Усі вони мають свій прихований сенс. Наприклад, композиції з трикутників. Здавалося б, звичайна геометрія, але насправді це давній символ засіяного поля. Він означає абсолютну гармонію — поєднання духовного світу з матеріальним (рис. 8).

У давніх вишивках акцентується увага і на хрестах як знаках світонароджуючої сили. З образом Сонця пов’язане зображення птахів, коней. Полотняні орли, лебеді, леви нагадують традицію зображення швидких сильних тварин ще зі скіфських часів (рис. 9). Сварга в колі (рис. 10), тризубе закінчення квітки крин — тюльпанового дерева, також є символом сонячної енергії, вогню. Квіти-зірки, хвиляста лінія, змії — знаки неба, води і землі.

Рушники з музейної збірки традиційно вишиті полтавським рушниковим швом. Саме ця техніка вільного малюнка створює переливи червоного кольору за допомогою різних рушникових заповнень. Для рушників центральної Полтавщини характерні легкість, вишуканість через ажурне заповнення деталей орнаменту; у західній частині регіону композиція стає більш монументальною через щільні стібки; у східній і південній — в червоний колір вкраплюється синій, іноді жовтий.

Український рушник — це цілий всесвіт прихованих сенсів, сакральних символів та розповідей про життя.

А чи збереглися у вас вдома давні рушники? Чи, можливо, ви самі вишиваєте у подібних техніках? Діліться в коментарях 👇

#ДеньРушника

23/05/2026

Плинність часу, пошук простору та локальна ідентичність: Ганна Осадко про перебування на Полтавській літературній резиденції

Завершилося перебування на Полтавській літературній резиденції нашої п'ятої учасниці — Hanna Osadko. Для письменниці, науковиці, перекладачки, художниці та ілюстраторки цей час став нагодою зануритися в атмосферу міста, присвятити увагу власним дослідженням, рефлексіям та творчості.

Протягом резиденції «Терени» організували за участі Ганни три події: дві з них були створені для дітей, а третя об'єднала місцевих жителів на затишних поетичних читаннях. Окрім цього, авторка активно досліджувала регіон і разом із нашими «Подорожніми» мандрувала краєм, вивчаючи місцеві контексти та історію.

Підсумком цього досвіду стала велика розмова, яку ми записали з Ганною. Зовсім скоро відео зʼявиться на нашому YouTube-каналі (посилання залишаємо у коментарях 👇), а поки хочемо поділитися кількома думками з цього інтерв'ю.
Спостерігаючи за містом, Ганна відзначила особливий місцевий ритм.

«Полтавщина — це плинність , — ділиться враженнями письменниця. — У нас такого немає. Всі бігом помчали щось робить. А тут вона якась зовсім інша плинність життя. І мені це страшенно подобається». Її приємно вразило, як сусіди зранку «сідають на лавочку і п'ють каву, між собою спілкуються».
Самостійно досліджуючи Полтаву, авторка натрапила на Монастирський цвинтар, який здивував її величезною кількістю металевих огорож. «І коли я у тому цвинтарі пішла між тих старих повалених оградок і зайшла просто в глухий кут, у мене почалася мало не панічна атака», — зізнається Ганна. Проте згодом прийшло усвідомлення причин цієї традиції: «Це якесь бажання мати щось своє, все-таки в світі радянському. Де ти не маєш свого місця... що навіть у тебе немає власного помешкання, тому що по твоїй смерті його забирає держава».

Ми також багато говорили про локальну ідентичність та відчуття дому. Згадуючи рідне місто Тернопіль, яке можна «просто пройти із заплющеними очима і навпомацки», Ганна зауважує: «Коли ти народився в маленькому містечку... ти прощаєш цим людям все на світі, якими би вони не були, бо ти є частиною їх». За її словами, це глибоке прийняття власної спільноти з усіма її «плюсами і мінусами, і хибами».

🔗 Переходьте за посиланням у першому коментарі, підписуйтеся на наш YouTube-канал та очікуйте на прем'єру інтерв'ю!

Полтавська літературна резиденція реалізується за підтримки Міжнародний фонд "Відродження".

22/05/2026

Симон Петлюра: лідер, який змінив вектор української боротьби

Сьогодні, 22 травня, ми відзначаємо день народження Симона Петлюри. До того, як очолити державу в період найзапекліших випробувань, він пройшов шлях від бунтівного полтавського семінариста до очільника Директорії УНР.

У новому дописі озкриваємо багатогранність його постаті:
🔸Полтавський період діяльності
Січень 1901 року. 23-річний семінарист Петлюра запрошує Миколу Лисенка на репетицію хору — студенти готують заборонену цензурою кантату «Б'ють пороги». Ректор семінарії перериває спів криком: «Що це за мазепинська інтрига?!». За проукраїнську активність Симона відраховують з останнього курсу, і невдовзі він змушений покинути Полтаву, рятуючись від арешту за підпільну діяльність.
🔸Петлюра як дослідник культури
До того, як очолити армію та державу, Петлюра сформувався як блискучий публіцист, літературний та театральний критик. Він написав та відредагував сотні аналітичних статей, досліджуючи українське мистецтво. Симон відверто терпіти не міг містечковості — «галушкового патріотизму». Як дослідник він наполягав: українській культурі час виходити з-під російського впливу, припиняти копіювання і сміливо формувати власний світовий контекст.
🔸На чолі Директорії
У часи найбільших випробувань Петлюра стає Генеральним секретарем військових справ, а згодом — очолює Директорію УНР. Це був період запеклої та майже безнадійної боротьби за збереження молодої республіки. Попри внутрішній політичний хаос, брак зброї та наступ більшовиків, він зумів консолідувати українське військо, особисто керував придушенням ворожих заколотів у Києві та став для нації символом безкомпромісного спротиву Москві.
🔸«Щедрик» як зброя культурної дипломатії
Навіть у розпал кривавих боїв Петлюра чітко розумів дію м'якої сили. У 1919 році він ініціює створення Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця та відряджає її у світове турне, щоб здобути прихильність Заходу. Цей крок став тріумфом: світ відкрив для себе самобутню Україну, а наш «Щедрик» завдяки державній візії Петлюри назавжди став головною різдвяною піснею планети.
🔸Еміграція
Після збройної поразки Революції Петлюра не припинив боротьбу, а переніс її в інтелектуальну площину. Переїхавши до Парижа, він продовжував керувати Державним Центром УНР в екзилі, зберігаючи правову наступність нашої держави. Тут він заснував впливовий тижневик «Тризуб», об'єднував розпорошену українську еміграцію та писав політичні праці, залишаючись головною і найнебезпечнішою загрозою для Кремля навіть за кордоном.
🔸Смерть в Парижі та повернення символу
У 1926 році Петлюру підступно вбиває радянський агент Самуїл Шварцбард. Більшовицька пропаганда майстерно використала судовий процес, щоб сфабрикувати міф про «Петлюру-погромника», хоча Головнокомандувач завжди жорстко карав за єврейські погроми у війську. Сьогодні історична правда перемагає: ім'я Симона Петлюри носить 152-га окрема єгерська бригада ЗСУ, а його тризуб закарбований на одностроях військовослужбовиць та військовослужбовців Сухопутних військ України.

Цей текст підготовлено журналісткою Орисею Грудкою.
Читайте повний матеріал про Симона Петлюру незабаром на сайті «Теренів» →Проєкти→ Зблизька. Посилання залишаємо в коментарях 👇

#СимонПетлюра

20/05/2026

Чи справді українська література починається виключно зі сміху? І яка в цьому роль Полтавщини?

Нещодавно в нас відбулася велика літературна дискусія у Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського, присвячена ролі Полтавщини у формуванні української літературної традиції. Ми говорили про найпоширеніші стереотипи щодо української літератури загалом і текстів родом із Полтавщини зокрема.

Своїми думками ділилися:
▪️Ігор Ісіченко — літературознавець, богослов.
▪️Марина Боровська — кандидатка наук, доцентка.
▪️Rostyslav Semkiv— літературознавець, видавець.
▪️Тамара Гундорова — літературознавиця, культурологиня.
▪️Yaryna Tsymbal— літературознавиця, кураторка проєктів.

Одне з ключових питань: наскільки стереотипним є уявлення, що українська література бере свій початок із жарту? Ми обговорили, що сміх — це не провідний мотив. Це один із мотивів, який існує в нашій літературі. «Енеїда» Івана Котляревського насправді розпочала новий етап в українській літературі з гумору, але перед нею, поруч із нею та після неї створювалися абсолютно серйозні та потужні тексти.

Тому особливо важливо було проговорити тяглість української літератури. Вона не виникла нізвідки. Ця тяглість іде від давньої літератури: її мотиви плавно переходять у творчість письменників та письменниць наступних епох, де органічно вплітаються і зчитуються між рядків.

Відвідуйте наші наступні події! Календар подій можна знайти у закріплених дописах.

19/05/2026

Локальність як стратегія: як громади стають видимими культурними гравцями

Культурна аґенція «Терени» запрошує на публічну розмову з дієвцями та дієвицями про важливість культурної децентралізації в Україні та підтримку ініціатив у регіонах – «Локальність як стратегія: як громади стають видимими культурними гравцями». Захід відбувається в межах XІV Книжковий Арсенал.

📍КИЇВ
Субота, 30 травня, 12:00 – 13:00, Авторська сцена.
Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Mystetskyi Arsenal, вул. Івана Мазепи, 28–30
Поговоримо про те, як локальні проєкти впливають на збереження історичної пам'яті, розвиток ідентичності та формують обличчя регіону. Це розмова про локальність як цінність і про культуру як простір для розвитку громад.

Спікери та спікерки:
🔸Rosana Tuzhanska, співзасновниця й директорка незалежного медіа Varosh (Ужгород), співорганізвторка форуму ідей і рішень Re:Open Zakarpattia (Ужгород).
🔸 Андрій Хаєцький, поет, член Українського ПЕН, програмний директор літературного фестивалю PORT (Одеса).
🔸ONUKA, музикантка, мультиінструменталістка, етнокультурологиня, фронтвумен гурту ONUKA, засновниця мистецького простору «Фабрична, 12» (Чернігів)
🔸Тетяна Терен, очільниця культурної аґенції «Терени», журналістка, культурна менеджерка (Полтава)
🔸Ella Yatsuta, засновниця літературної платформи Фронтера / Frontera, керівниця Платформа «Алгоритм дій» І Algorytm NGO (Луцьк)

Модеруватиме подію Юлія Тимошенко — журналістка, голова Ukrainer.

Вхід — за вхідним квитком на фестиваль.
#КнижковийАрсенал2026

03/05/2026

Запрошуємо вас 9–10 травня до Кременчука та Полтави на яскраве фестивальне дійство від проєкту «Намисто»!

Подію організовує одна з команд-переможниць пітчингу воркшопу «Зав'язь». А детальніше про цей проєкт і його історію ми розповіли в дописі.

🗓 Коли: 9–10 травня
📍 Де: Кременчук та Полтава

Від ідеї на пітчингу до реалізації: знайомимо з одним із проєктів-переможців пітингу воркшопу «Зав'язь» – «Намисто»

9–10 травня в Кременчуці та Полтаві відбудеться «Намисто» — дводенний шоукейс-фестиваль локального сучасного мистецтва, що об’єднає три культурні спільноти з обох міст. Подія розгорнеться у форматі обміну: 9 травня Кременчук приймає митців із Полтави у Міському палаці культури, а 10 травня Полтава — кременчуківців в артпросторі «Культура».

«Намисто» – один з трьох проєктів-переможців пітчингу в рамках воркшопу для дієвців і дієвиць культури «Зав'язь», що відбувся в Полтаві в листопаді в 2025року.
У наступних слайдах ділимось думками авторів та авторок проєкту:

"Ідея проєкту «Намисто» народилася під час інтенсиву «Зав’язь» для культурних менеджерів Полтавської та Харківської областей.Одним із ключових моментів стало знайомство й формування команд із людьми, з якими ти раніше не працював.
Для мене було важливо не залишатися в звичних колабораціях, а спробувати створити щось нове — з іншими людьми, іншим досвідом і підходами", — Роксолана Дудка, ГО «Креативна область мислення», Полтава.

"Мета проєкту «Намисто» — об’єднати культурні спільноти Полтави та Кременчука й подолати комунікаційний розрив між містами. Через обмін досвідом, артистами та музикою, спільні події й взаємодію створюється міст для співпраці. Це допоможе налагодити зв’язки між митцями, розвинути регіональну сцену, відкрити нові можливості та мотивувати молодь залишатися й творити на Полтавщині", — Надія Зайченко, ГО «Двіж Лаб», Полтава.

"Шоукейс-фестиваль Намисто несе в собі дві ідеї, які перетинаються і взаємодоповнюють одна одну. Перша – про цінність локальних неформальних культурних спільнот в регіональних містах. Друга – про відкритість і обмін, адже ці ж спільноти мають і схожі виклики, пошук вирішення яких в найсумніших випадках зводиться до двох крайнощів: закритися у своїй бульбашці, або переїхати до міста-мільйонника і розчинитися серед сотні інших бульбашок. Ми ж нашим проєктом хочемо створити прецедент і показати приклад, як ціннісно близькі обʼєднання з регіональних міст можуть перетинатись, знайомитись і створювати сталі звʼязки – для підсилення і просто взаємної людської цікавості", — Назарій Лісний, ГО «ОʼКомова», Кременчук.

Tereny Cultural Agency

30/05/2026

29/05/2026

28/05/2026

27/05/2026

25/05/2026

25/05/2026

23/05/2026

22/05/2026

20/05/2026

19/05/2026

03/05/2026

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share