26/05/2026
Вікторія (ім’я героїні змінено) живе в Макондо — маленькому селищі Одеської області (назва якого також вигадана, втім, селище — з його історією, людьми та міфами — цілком реальне). Життя в Макондо — це життя в типовому селі українського півдня: тут є робота, є маленька та згуртована спільнота, є дороги та пил, а от чого нема — так це лікарні, до якої можна звернутися коли болить.
Родина Вікторії — це усиновлені діти її сестри, яка загинула від туберкульозу, та чоловік. З Оленою Дзюбою — соціальною працівницею БО “100% життя. Одеса”, Вікторія знайома вже декілька років: час від часу в Олени вона тестувалася на ВІЛ, проходила скринінг на туберкульоз, отримувала всю можливу допомогу.
Останні декілька місяців Вікторія нездужала й сама не знала від чого: то застуда триває довше, ніж зазвичай, то слабкість… Лікаря поруч нема й проконсультуватися майже немає з ким.
До чергового тестування на ВІЛ Вікторія прийшла через просте питання від Олени: “Ти як?”. Розповідь Вікторії про її стан та страхи спонукала соціальну працівницю запропонувати обстеження. Результат першого ж тесту дав позитивну відповідь на ВІЛ.
Прийняти діагноз було непросто, з рештою — як розповісти про це чоловіку — Олегу? Як приймуть це діти? Макондо — маленьке село, а як, якщо всі дізнаються? Чи не заберуть в неї її дітей? А якщо Олег піде від неї?
Розкриття того, що сама не до кінця прийняла, партнеру — складний виклик, але турбота про здоров’я близьких переважила тягар сумнівів. Олена запропонувала Вікторії прийти на тестування разом з чоловіком. Разом вони пройшли тестування, разом отримали позитивні результати. Оце “разом” - важливий елемент прийняття. Легше приймати себе та йти у майбутнє, коли ти йдеш не сама. Сьогодні Вікторія та Олег успішно отримують лікування. “Наші стосунки стали навіть міцнішими” - ділиться Вікторія.
“Краще запитуй першим” — цими словами описує Олена Дзюба свій підхід до соціальної роботи. “Якби я не запитала Вікторію про її самопочуття, не факт, що вона б дійшла до тестування, а значить — і до лікування.”
У розмові — чутливій та сповненій підтримки — криється успіх індексного тестування — тобто діяльності із залучення до тестування на ВІЛ партнерів та партнерок ВІЛ-позитивних людей.
“Часто людьми — навіть соціальними працівниками — керує страх, який йде від незнання. Моя місія — не подолати страх, а освітлити людям їхній власний ресурс — їх самих, їхніх близьких, їхні мрії. І я вірю, що тільки разом ми можемо подолати ВІЛ”.
