Церква святого рівноапостольного князя Володимира Великого м. Львова

14/08/2026

07/08/2026

27/07/2026

27 липня Церква вшановує одного з найбільш шанованих святих – цілителя, чудотворця, великомученика Пантелеймона. В цей же день ми відзначаємо і професійне свято усіх медичних працівників різних профілів та спеціальностей. Тож підносимо щирі молитви до святого Пантелеймона, небесного покровителя усіх лікарів та медиків, і сердечно дякуємо тим, хто знайшов та здійснив своє покликання у служінні людям, у лікуванні тіл і душ.

Ім’я святого Пантелеймона в перекладі з грецької означає «всемилостивий» і свідчить, що він був милосердним та добрим до ближніх, він зцілював усіх, хто мав у цьому потребу. Святий Пантелеймон отримав дар від Бога лікувати хвороби людей. І він не змарнував його, не приховав і не відрікся. Він використав цей Божий дар з великою користю, але не для себе – для інших.

Для святого цілителя дорогоцінною відплатою були повага та любов, які він знаходив у серцях тих, кого, з Божою допомогою, вилікував, кому допоміг. Він звершував благородну і важливу місію: виявляючи любов до ближніх – примножував добро у цьому світі, а силою молитви, творячи чудеса в ім’я Господа нашого Ісуса Христа – свідчив істинну віру, навертаючи людей до спасіння.

Важливу місію порятунку життя і здоров’я людей продовжують нині медики. Господь через них, через лікарів благодіє, допомагаючи хворим і рятуючи найцінніше – життя. Медична професія вимагає не тільки знань, але й віри, терпіння, витримки, людяності. Лікування людей в основі своїй є виконанням заповіді Божої про любов до ближнього через служіння нашому здоров’ю.

З особливою вдячністю ми сприймаємо таке служіння зараз – в тяжких і непередбачуваних умовах війни. Нині чітко видно, що медична професія – це служіння життю, це небайдужість, це милосердя і вияв любові до ближніх, часто великою ціною самопожертви з боку медиків. Бо і на полі бою, і в тилу після чергових обстрілів ворога вони рятують, незважаючи ні на що – ані на умови, ані на час доби, ані на можливу загрозу власній безпеці.

Тож у цей особливий день просімо у Господа для всіх наших лікарів, медичних працівників та волонтерів-медиків – Божого благословення, небесного захисту, зміцнення сил у служінні та всіх благ!

24/07/2026

25 липня – Успіння праведної Анни. Що має зробити кожна жінка в це велике свято 👇

Є дні, коли варто відкласти буденні турботи й прислухатися до власного серця. Саме таким є 25 липня – день Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. У народі це свято здавна вважали особливим для всіх жінок, матерів і тих, хто лише мріє про дитину.

🌿 Чому цей день такий важливий?

Праведна Анна стала прикладом терпіння, віри та безмежної любові. Довгі роки вона не мала дітей, однак не втратила надії та довіри до Бога. Її життя нагадує, що щира молитва, добрі вчинки й чисте серце здатні змінити навіть те, що здається неможливим.

Саме тому 25 липня багато жінок звертаються до святої Анни зі своїми найпотаємнішими проханнями: про здоров'я дітей, мир у родині, сімейне щастя, материнське благословення та душевний спокій.

✨ Що бажано зробити цього дня?

🙏 Побувати на богослужінні або знайти кілька хвилин для щирої домашньої молитви.

🤍 Попросити у святої Анни мудрості, терпіння та сили берегти свою сім'ю.

👩‍👧 Зателефонувати або навідати маму, бабусю чи хрещену, подякувати їм за любов і турботу. Якщо такої можливості вже немає – помолитися за їхній спокій.

🌸 Зробити хоча б одну добру справу без очікування подяки: підтримати самотню людину, допомогти нужденним або подарувати комусь добре слово.

🏡 Помиритися з тими, з ким були непорозуміння. У народі казали, що щире прощення цього дня приносить мир у дім.

🌾 Народні прикмети

Наші предки уважно спостерігали за природою.

• Сонячний і теплий день віщує щедрий урожай осені.
• Ранкова роса обіцяє кілька погожих днів поспіль.
• Якщо ввечері чути багато цвіркунів – літо ще не поспішає відступати.

💛 Чого варто уникати?

Церква не встановлює особливих побутових заборон, однак цей день рекомендують провести без сварок, образ, заздрості та лихих слів. Не варто відмовляти у допомозі тим, хто її потребує, адже добро, зроблене сьогодні, повертається сторицею.

Нехай Успіння праведної Анни стане нагодою зупинитися серед щоденної метушні, подякувати за найдорожчих людей і попросити для своєї родини здоров'я, любові та Божого благословення. Саме такі дні нагадують, що найбільша сила жінки – у її доброму серці, вірі та здатності дарувати тепло тим, кого вона любить. ❤️

19/07/2026

Поняття чудес, на які сьогодні спрямовані наші погляди у недільному Євангелії, посідає особливе місце у житті кожного християнина. Кожен із нас хоча б раз просив Бога про диво, сподіваючись, що саме воно змінить наше життя. Проте Євангеліє нагадує нам, що справжнє чудо відбувається не лише тоді, коли змінюються зовнішні обставини, а передусім тоді, коли людське серце відкривається для Бога і навчається бачити Його дію у своєму житті.

Спасителя зустрічають двоє сліпих, називаючи Його Сином Давидовим, адже народ уже сприймав Його як Месію. Попри свою фізичну сліпоту вони йдуть за Ним до дому та просять про зцілення. У них жевріє надія на визволення від тілесної недуги, але водночас вони мають духовний зір, який допомагає розпізнати Того, Кого так вперто не хотіли бачити інші. Навіть після зцілення німого біснуватого, який заговорив, ті, хто мали б бути найміцнішими у вірі, не захотіли побачити перед собою Месію.

Той, хто не хоче побачити правду, ніколи не побачить чогось більшого. Уже дві тисячі років слова Священного Писання залишаються незмінно актуальними. Ми знову читаємо про чудесні зцілення і дивуємося тому, як сліпі прозрівають, а німі починають говорити. Проте значно важливіше запитати себе: чи не залишаємося ми самі сліпими до Божої присутності у власному житті?

Христос і сьогодні проходить поруч із нами. Він приходить у людях, яких посилає назустріч, у подіях, що змінюють наше серце, у тихих хвилинах молитви та в кожному доброму вчинку. Питання лише в тому, чи маємо ми той духовний зір, який мали двоє сліпців, щоб побачити Його, чи, подібно до фарисеїв, дивлячись очима, так і не навчимося бачити серцем. Адже найбільше чудо полягає не лише в тому, що сліпі починають бачити чи німі говорити, а в тому, що людське серце, зустрівшись із Христом, здатне змінитися. Саме це чудо Господь прагне звершити в житті кожного з нас.

15/07/2026

Дорогі у Христі брати і сестри , парафіяни храму Володимира Великого та наші Іменинники! Щиро вітаю Вас з Храмовим святом і знагоди Іменин! Нехай Божа благодать і світло віри Христової принесена апостольськими трудами Володимира Великого береже і сповнить Дарами духовними і земними на Многії і благії літа!

15/07/2026

Сьогодні Свята Церква вшановує пам'ять великого просвітителя і Хрестителя Русі-України, рівноапостольного князя Володимира Великого, у святому Хрещенні Василія. Ми добре знаємо його як князя, який охрестив Русь, але варто замислитися, що насправді означала ця подія. Це був не просто вибір нової релігії чи історичний крок. Це був вибір жити з Богом, а не поклонятися ідолам.

Прийнявши святе Хрещення, князь Володимир змінився сам. Він зрозумів, що справжня сила людини полягає не у владі чи багатстві, а в тому, щоб жити за Божою волею. Саме тому він захотів поділитися цією радістю зі своїм народом. Хрещення Русі стало початком нового життя, адже Євангеліє почало змінювати серця людей, їхні цінності, культуру та ставлення одне до одного.

Минуло вже понад тисячу років, але сьогодні перед нами стоїть те саме питання, яке колись постало перед князем Володимиром: кого ми ставимо на перше місце у своєму житті? Можливо, ми вже не вклоняємося дерев'яним ідолам, але дуже часто створюємо інших: гроші, успіх, власну гордість чи думку людей про нас. Вони непомітно займають місце Бога, хоча лише Господь може наповнити людське серце справжнім миром.

Вшановуючи пам'ять святого рівноапостольного князя Володимира, подякуймо Богові за те, що через нього світло Христової віри прийшло на нашу землю. Але найкращою подякою буде не просто пам'ять про цю подію, а наше власне життя. Бо Хрещення – це не лише день, який колись був у нашому минулому. Це покликання щодня відмовлятися від своїх «ідолів», ставити Бога на перше місце і своїми вчинками свідчити, що ми справді є християнами.