24/09/2026
Цю настанову Господа нашого Ісуса Христа небезпідставно з давніх часів називають «золотим правилом» для людських взаємин, бо воно справді є дорогоцінним та універсальним для життя людини. Адже в цих простих словах доступно для кожного викладений єдиний правильний спосіб, як можна почати виконувати Божий закон навіть без того, щоби тривалий час і докладно вивчати ті чи інші заповіді, приписи, настанови.
Бо всяка людина, незалежно від рівня освіти, віку чи культурної приналежності, здатна усвідомити: чого вона бажає собі самій – це треба робити стосовно інших. Хочете, щоби з вами поводилися справедливо – самі будьте справедливими. Хочете мати повагу до власної праці – поважайте чужу працю. Прагнете отримати допомогу в скрутну хвилину – самі допомагайте тим, хто має потребу.
Щоби отримати те, що потрібно вам – спершу потрібно подарувати це іншим. Будьте другом, коли вам потрібні друзі. Будьте привітними, коли хочете, щоби і вас зустрічали гостинно. Даруйте надію, коли самі її потребуєте. Будьте людяними, коли хочете, щоб і вам допомогли. Принесіть втіху іншим, якщо хочете почуватися щасливим. «Давайте, і дасться вам – говорить Спаситель – мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам» (Лк. 6: 38).
Зверніть увагу: це правило накладає обов’язок не на когось, не на інших людей – а саме на нас, на кожного особисто. Воно не дає можливості виправдатися через те, що хтось чинить з нами в злий, несправедливий спосіб. Ми повинні діяти не так, як вчиняють інші щодо нас, а так, як ми би хотіли, щоби діяли щодо нас: чужі гріхи та злоба в жодному разі не можуть ставати виправданням для нас самих.
Цей момент є дуже важливим і принциповим, водночас непростим для виконання на практиці. Бо найчастіше причиною примноження гріхів, ненависті та зла серед людей є застосування принципу удаваної справедливості. Часто люди у відповідь чинять з іншими так, як ті вчиняють із ними: на зло відповідають злом, на кривду – кривдою, на образу – ще більшою образою. Якщо ми будемо слідувати лише за причинно-наслідковим принципом, то ніколи не зможемо вирватися з круговерті зла.
Перервати це замкнене коло примноження темряви здатне лише добро. Тому й закликає Писання: «Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12: 21). Ми морок виганяємо не темрявою, а світлом. Ми холод відганяємо не морозом, а теплом. Так і наслідки дії зла ми долаємо милосердям та прощенням. І це свідчить не про нашу слабкість, але про силу, яку дає нам віра в правду Божу і надія на Господнє милосердя.
Пам’ятайте, що Бог не творить зла, не заохочує його і не схвалює. Тому, коли людина відповідає злом на зло – вона ніби виявляє недовіру до Бога, залишається глухою до слів Господніх і покладається лише на себе саму, сама стає суддею і «богом» для себе.
Між злом і добром – завжди обираймо добро, і Господь буде на нашому боці! Любов та співчуття, небайдужість, милосердя спонукають нас викривати зло, протидіяти йому, боротися з ним. Лікар, роблячи операцію, вимушений завдавати хворому болю, часом навіть видаляти частину від тіла – але він робить це заради врятування життя. До цього його спонукає любов і співчуття до хворого та розуміння, що інакше хвороба може погубити людину.
Так і ми, коли без роздратування чи самозвеличення, але з любов’ю викриваємо гріх, щоби допомогти ближнім позбутися його – то не порушуємо заповідь Христову, але навпаки, виконуємо її. Бо, зрештою, ми й самі потребуємо, щоби коли щось робимо помилково і недобре, аби й нас самих зупинили і настановили словом правди. Настановили не з покаранням чи кривдою, але з лагідністю та розумінням, пробачивши нам провини наші.
Тож нехай Господь допомагає кожному з нас виконувати Його «золоте правило» і Його заповідь любові, надихає нас мудрістю і зміцнює в добрі Своєю благодатною допомогою!
