08/09/2024
Від прадавніх часів люди народжувалися і вмирали, господарювали, молилися, раділи і горювали, одружувалися, виховували дітей і дбали про старших... І прагнули бути собою: називатися українцями, мати свої школи, читати свої книжки і газети, молитися у своїх церквах. Це прості і зрозумілі права у сучасному цивілізованому світі. Але у XX столітті українці, бездержавний народ, вважався проблемою, яку потрібно «розв'язувати», причому радикальними методами. Одним з таких методів була депортація усього населення. Зараз депортації визнані злочинами, але кривду, завдану нашому народові не відшкодовано, щобільше: у час війни кривда помножується. Ми, сучасники, маємо обов'язок пам'яті.
9 вересня роковини депортації – примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.
Фото з архіву проєкту «Стежками предків». Цвинтар неіснуючого села Синявка, Любачівщина